У пошуках історичної назви для Первомайська

Оксана Дорошенко кандидатка історичних наук, членкиня Асоціації українських письменників

15 липня 2022 15:00

Повернення населеним пунктам історичної назви — історія нині актуальна, як то кажуть — на часі, і відбувається по всій Україні. В країні йде війна, є фронт бойових дій і є боротьба за декомунізацію і дерусифікацію української землі.

В Україні не було жодного «Первомайська» у дорадянський час

Вкотре дозволю собі повторити, що Первомайськ — це назва, яка з’явилася на топонімічній карті України після поразки українських Національно-Визвольних змагань 1917-1921 років. Ця назва є символом встановлення влади більшовиків, червоного терору проти борців за українську державність і русифікаторської політики.

Прошу звернути увагу, що на теренах України не було жодного «Первомайська» у дорадянський час. Назва є відображенням комуністичної ідеології, яка формально захищала права пролетарського класу.

Вже не один рік поспіль доводжу, що цей топонім є русизмом, який породили російськомовні більшовики. Назва «Первомайськ» складається з двох російських слів «первый» і «май». Це слово не є південноукраїнським діалектизмом, як намагаються пояснити місцеві філологи. Адже населені пункти з такою назвою були розкидані по всій українській землі.

Для прикладу є:

Первомайськ — місто в Луганської області, заснований як селище Олександрівка в 1765 році, згодом Петро-Маріївка. В 1920 році більшовики дали назву Первомайськ. З 2014 року контролюється російською окупаційною адміністрацією.
Первомайське — село в Донецькій області, Ясинуватського району, до 1932 року називалось Марченки, перейменовано більшовиками.
Первомайський — місто Харківської області, Лозівського району. З 1869 до 1952 року мало назву Лихачеве, перейменоване радянською владою.
Первомайське — село Кіровоградської області, Злинської сільської громади Новоукраїнського району, до 1958 року мало назву Андріївка, перейменоване комуністами.
Первомайське — село в Черкаській області, Черкаського району, засноване в другій половині ХІХ століття, історична назва Плюваки, перейменоване комуністами.
Первомайське — село в Сумській області, Шосткинський район, до 1928 року село мало назву Янівка, перейменоване радянською владою.
Першотравенськ — селище міського типу у Житомирській області, в Баранівському районі. З 1897 по 1934 рік село Токарівка, перейменоване комуністами.
У Вінницькій області маємо два селища з назвою Первомайське, одне у Хмільницькому районі, інше у Вінницькому районі, останнє створене більшовиками у 1920 році.

Кожна людина, яка подивиться на мапу України радянської доби, побачить десятки таких «первомайськів». І всі вони виникли, а точніше — були перейменовані в період встановлення або ж домінування комуністичної тоталітарної системи.

Назва Первомайськ прийшла в топоніміку завдяки більшовикам в процесі русифікації

Виникають прості логічні питання до чиновників і філологів, які пояснюють, що назва «Первомайськ» є прикладом південноукраїнського мовлення.

Перше, невже південноукраїнський діалект був поширений у Харківській, Сумській, Житомирській, Черкаській областях, що там виник топонім «Первомайськ»?
Друге, чи справді представники партійної радянської номенклатури, які переназивали села і містечка, ставили собі за мету поширити південноукраїнське мовлення і були його носіями?
Третє. У якому топонімічному словнику ви зустріли інформацію, що назва Первомайськ виникла від «первоцвіту», «первісності», чи «первинності», чи «первозданності»? Або ж від авторського новотвору Миколи Вінграновського — «первінка»?

Хочу наголосити, що абсолютна більшість топонімічних словників, енциклопедичних та довідкових видань з якими мені довелось працювати, пояснюють, що місто Первомайськ Миколаївської області отримало свою назву від 1 травня — Міжнародного дня солідарності трудящих.

Отже назва Первомайськ утворилась від російського «первого мая» і прийшла в українську мову і топоніміку завдяки більшовикам в процесі русифікації.

Назви місяців в українській мові були сформовані в процесі розвитку слов’ян і українського етносу

Як то кажуть, істина народжується в дискусії. Прошу місцевих філологів та чиновників: опублікуйте тексти з топонімічних словників та енциклопедичних видань, у яких назва Первомайськ пояснюється від слів «первісність», «первоцвіт», чи «первозданний». Як то ви намагаєтесь довести громаді.

І будь-ласка, опублікуйте хоч одну мапу дорадянської України, де є населений пункт із назвою «Первомайськ». В якому історико-етнографічному регіоні є «первомайськи» до 1917 року?

У листах-відповідях, які роздає місцева влада, весь час є посилання на творчість Миколи Вінграновського. Безперечно, це надзвичайно талановитий поет, письменник, кіномитець.

Прошу чиновників, які підписують ці листи, та знавців творчості митця, будь-ласка, опублікуйте хоч декілька віршів, де б Микола Вінграновський вжив слово «Первомайськ». Можливо, хтось може оприлюднити фільм Миколи Вінграновського про Первомайськ? Чому серед «Чотирнадцяти столиць України» не знайшлося місця для «Первомайська»?

Офіційні пояснення не можуть базуватися на припущеннях та думках, має бути використана енциклопедична література

У дискусіях, які мають місце в соціальних мережах, і які впливають на думку громадськості, є теза про латинське походження назви місяця «май». Воно так. Однак українська мова не формувалася на базі мови латинської. Українській мові передує давньоруська та давньослов’янська мова. І назви місяців були сформовані в процесі розвитку слов’ян і українського етносу.

За декілька років вивчення даного питання так і не зустріла жодної роботи з календарної обрядовості українців, де б писали про місяць «май» до «великопетровського» часу.

Назва місяців у слов’ян і українців мала свій автентичний шлях формування. Фактично в усіх пам’ятках давньоруської писемності присутні такі назви місяців:

січень – просинець (стає світліше),
лютий – січен (починалося січення лісів, підготовка землі для рільництва),
березень – сухий (безводний),
квітень – березозол (час цвітіння берези),
травень – травен (проростає трава),
червень – ізок (називали комах, коників),
липню – червен (від великої кількості комахи червець),
серпню – зарев (ревли тварини під час гону),
вересень – рюєн (ревіти, розпал гону тварин),
жовтень – листопад (падає листя),
листопад – груден (мерзлі груди на дорогах),
грудень – студень (холодні стужі).

Це один із найбільш поширених варіантів слов’янського календаря. Будь-ласка, подивіться найдавнішу пам’ятку слов’янської писемності «Остромирове Євангеліє».

Назва місяців, яка має латинське походження і поширена в європейських країнах, була привласнена «великим державним діячем» Петром І. Так, саме тим «Петром Великим», який після шведсько-української поразки 1708-1709 років зруйнував гетьманську столицю Батурин і винищив чотирнадцять тисяч його жителів разом із дітьми і жінками. А понад тридцять тисяч прибічників Івана Мазепи було повішані, четвертовані, посаджені на палю та колесовані. Такий він «русский мир» і «русская культура».

Русифікація українських земель Петром І принесла слово «май» на українські терени. Український академічний словник, до якого я весь час апелюю, дає таке тлумачення слову «май» — те саме, що травень; клечання, зелень; використовувалось у значені слова «мабуть» та «більше». Зустрічається у творах Григорія Квітки-Основ’яненка, Анатолія Свидницького, Лесі Українки, Василя Стефаника, Любомира Дмитерка — митців другої половини ХІХ — ХХ століття. Зокрема, Любомир Дмитерко писав «Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай!» У творах Анатолія Свидницького зустрічаємо: «А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання».

Хочу вкотре наголосити, що у сучасній українській мові слово «май» як назва місяця не вживається. Ми маємо красиве і милозвучне — травень. Українською говорять травневе свято, травневий дощ, травнева гроза, а «люблю грозу в начале мая» — то з чужої мови і культури. Носії якої показали себе в Бучі, Бородянці, Ірпені, Гостомелі. Маріуполі, та й по всій землі нашого народу.

Об’єднання трьох населених пунктів у місто Первомайськ на мітингу — міф з радянської пропаганди

До слова, загальновідома історія про ейфорійне об’єднання трьох населених пунктів Ольвіополя, Богополя й Голти у місто Первомайськ була написана радянськими краєзнавцями П.Виборним і Р.Кучерявим. Всі інші дослідники запозичили цю подію як факт. В усіх книгах краєзнавчого характеру є розповідь, що на мітингу 1 травня 1919 року з промовою про об’єднання Ольвіополя, Богополя та Голти в одне місто виступив Трифон Гуляницький. Він запропонував назвати новоутворене місто «Первомайськ» на честь солідарності трудящих, і всі його підтримали.

Якщо все ж таки відкласти радянську літературу і подивитись на джерела, а це газети, мемуаристика, протоколи засідань, то буде інша картина. Стане зрозуміло, що населені пункти об’єднали і місто назвали під тиском Григорія Петровського.

Про шляхи зміни назви міста

Головним питанням нині є: як перейменувати «Первомайськ», яку назву може мати місто?

Дозволю собі поділитися такими міркуваннями.

Є декілька шляхів зміни назви міста, перший повернення історичної тобто дорадянської назви: Комсомольськ — Горішні Плавні, Котовськ — Подільськ (отримав назву від історико-етнографічного регіону — Поділля). Другий — обґрунтування нової назви (Кіровоград — Кропивницький, Дніпропетровськ — Дніпро).

У випадку із Первомайськом, який був утворений із трьох населених пунктів Ольвіополя (раніше Орла (Орлика)), Богополю, Голти треба вибрати одну назву, адже всі вони історичні.

Одним із шляхів може бути повернення назви найпершого поселення на теренах міста, тоді це — Орел (Орлик).

Логічним може бути повернення назви відповідно до статусу населеного пункту в дорадянський час. Мова йде про те, що Голта була селом, Богопіль — містечком, Ольвіополь мав статус міста. Відповідно, якщо говоримо про повернення назви міста, то це може бути — Ольвіополь або ж Богопіль.

Відразу зазначу, що офіційна історія міста базується на радянському бачені подій минулого. У 70-х роках ХХ століття П. Виборний і Р. Кучерявий видали декілька краєзнавчих книг з історії міста, які стали «догматичними» і «безперечними». Була створена радянська версія історії виникнення Орлика (згодом Ольвіополь), Богополя і Голти. Назву Орел радянські краєзнавці чомусь не вживали.

У книзі «Первомайськ», виданій у 1977 році, вказано: «Одне з укріплень було збудоване поблизу польського і турецького кордонів у 1676 році. Укріплення мало площу 9 десятин і знаходилось на захищеному зі сходу глибокою кручею підвищенні, звідки добре було видно підходи ворожих сил як до правого берега Південного Бугу, так і до правого берега Синюхи. Оборонне укріплення мало форму правильного восьмикутника і було оточене насипними валами. Назвали його Орлик (від назви місцевого урочища — Орелі). Неподалік від укріплення виникла слобода Орлик — згодом одна з частин нинішнього міста». Саме з цієї дати ведеться історія виникнення сучасного Первомайська.

Однак краєзнавці, які вивчають середньовічні карти, царські укази, польські джерела, схильні вважати, що дата, основні події й історичні персонажі не відповідають реальним подіям. Нині опублікована стаття Олександра Новицького «Наш Орлик і його запозичений день народження». Автор доводить, що існує подібна історія про виникнення села Орлик Кобеляцького району в Полтавській області. З такою ж датою заснування, географічними орієнтирами і учасниками подій (козаком Степаном Підстрельним). Всім раджу прочитати статтю Олександра Новицького.

Фото: aleksnowicki.livejournal.com

Окрім того, у радянських словниках, виданих до 70-х років ХХ століття, теж подається інша дата заснування, а Орлик все ж таки має назву Орел.

Подаю цитату мовою оригіналу: «Первомайск — название нескольких городов в СССР (также многих поселков и сел: Первомайский, Первомайское, Первомайка); названы по международному празднику трудящихся дню 1 Мая: 1) город на реке Южный Буг, в Николаевской области УССР; заложен в 1744 г. под названием Орловское укрепление (по названию урочища Орель, тюркского «угол»), позже преобразовано в город, получив название Ольвиополь по господствовавшей тогда моде на древнегреческие название: полис «город», Ольвия — древнегреческая (милетская) колония на северном берегу Черного моря (близ современного Очакова), существовавшая с VII в. до н.э. по VII в н.э.; название означало «счастливая» и многократно повторялось в древнегреческих колониях. (Никонов В.А. Краткий топонимический словарь / В.А. Никонов. – М.:«Мысль», 1966 — С. 325)

Як бачимо, дата утворення і назва першого населеного пункту на теренах Первомайська, чи то Орлик, чи все ж таки Орел, вимагає ґрунтовного дослідження. Зазначу, що в імператорських указах XVIII століття вживається назва Орел, а в дужках зазначається Орлик. Ймовірніше за все укріплення мало назву Орел, а слобода навколо укріплення — Орлик. Це має бути враховано, якщо громада вирішить повернути історичну назву першого поселення.

Другий варіант назви, можливий для розгляду, — це Ольвіополь (щасливе місто).

Відомо, що у січні-лютому 1769 року військо татарського хана Кирим-Гірея здійснило набіг на Новоросійську губернію та землі запорожців (цей похід увійшов в історію як останній набіг кримських татар на землі України). Тоді ж війська хана поруйнували і спустошили Орел (Орлик). У 1770 році до Орла (Орлика) прибули головні сили другої російської армії П. Паніна, і було розпочато відновлення укріплення, яке отримало назву Катериненський ретраншемент, чи Катериненський шанець. Із 1781 року Катериненський шанець у царських указах вперше був названий спочатку Овлеополем, а потім — Ольвіополь. Місто було важливим адміністративним та торговельно-промисловим осередком у краї.

Третя можлива назва — Богопіль.

Навпроти Орла (Орлика) ще у XVI столітті утворилось поселення Богопіль. У 1750 році поляки збудували в ньому укріплення та карантинну заставу. Богопіль традиційно належав поміщикам Потоцьким. Він фігурує у документах у статусі містечка. Населення його відрізнялося етнічною строкатістю. Декілька століть поспіль мирно проживали поряд євреї, поляки, росіяни, молдовани, українці, греки.

Про Богопіль написано не багато. Водночас, цікаву інформацію містить «Еврейская энциклопедия Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем». В енциклопедії зазначено: «Богополь (Bohopol) — в епоху історичної Польщі містечко Брацлавського воєводства і Брацлавського повіту. В 1776 році містечко Балтського повіту, Подільської губернії. У 1847 році богопольське єврейське товариство складалося із 1399 осіб; по перепису 1897 року — жителів 7226, із них євреїв 5909, православних близько 1200. У 1905 році, у зв’язку з оприлюдненням маніфесту 17 жовтня, 20 жовтня спалахнули антиєврейські безпорядки, що тривали декілька днів.

Знаходяться: виниклі між 30-ми і 60-ми роками ХІХ століття синагога і 6 молитовних будинків; у «тальновской школе» моляться переважно хасиди, прихильники тальновського цадика; древня Тора загинула під час погрому 1905 р.), одне кладовище, найбільш раннє поховання якого відноситься до початку ХІХ століття (тут був похоронений місцевий цадик (Магід), а в 70-х роках рабин Мотель, син тальновського цадика рабина Давида Тверського)…»

Відомо, що на Богополі народились і виросли два лауреата Шевченківської премії Микола Вінграновський і Андрій Антонюк. Також багато років прожив Олекса Різників (Різниченко) —відомий письменник, мовознавець, в’язень радянських таборів. Іноді містечко називають Сонячний Богопіль, Боже Поле, місто на річці Бог (адже за легендами Південний Буг слов’яни називали рікою Бог).

Для повної картини скажу декілька слів і про Голту, яка мала статус або ж слободи, або села. Виникає у 50-х роках XVIII століття хутір українських селян-переселенців, із якого у 1762 році була заснована слобода. Кримський хан Кирим-Гірей і останній гетьман «Ханської України» Якуб-Ага були зацікавлені, щоб слобода якнайшвидше заселялася втікачами-українцями, молдованами, вірменами, євреями, що сприяло швидкому залюдненню місцевості.

У своїй більшості краєзнавці, вслід за Р. Кучерявим, вважають, що назва походить від тюркського слова «олта» — низовина. Разом із тим, нещодавно Олександр Новицький опублікував статтю «Етимологія ханської слободи Олта (Голта). Низовина чи місце риболовлі?», і, назву Olta трактує як місце, де ловили рибу.

За Ясським миром 1791 року Голта, як і всі землі до Дністра, перейшли під владу Російської імперії. Катеринославський губернатор В. Каховський надавав Голті особливого значення, розглядаючи її як один із повітових центрів краю. Разом із тим, на початку 1790-х рр. відкрилися нові можливості для розвитку міжнародного транзиту через митницю Ольвіополя. Однак після другого розподілу Речі Посполитої у 1793 році під владу Російської імперії перейшла Правобережна Україна (в тому числі і Богопіль), кордон опинився далеко від Ольвіополя, і митницю ліквідували.

За наказом Катерини ІІ 1795 року Богопіль, Ольвіополь та Голта об’єднувалися у складі однієї губернії (Вознесенської), Богопіль ставав повітовим центром. Проте вже у 1796 році відповідно до указу Павла І Богопіль було передано до Подільської губернії. Богопіль став містечком Балтського повіту, а Голту з Ольвіополем віднесли до Новоросійської губернії, у складі якої Ольвіополь у 1799 році отримав статус повітового центру.

В 1829 році Ольвіополь і Голта увійшли до складу четвертого Бузького уланського полку як військові поселення. Після ліквідації військових поселень Ольвіополь отримав статус міста, що адміністративно належало до Єлизаветградського повіту Херсонської губернії. Голта була казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії. Богополь — містечком Балтського повіту Подільської губернії.

Протягом ХІХ ст. всі три населені пункти розвивались окремо, водночас, мали міцні соціально-економічні і культурні зв’язки.

Отже, якщо громада прийме рішення повернути історичну назву міста, то варіантами обґрунтованих назв можуть бути:

Орел (Орлик) — перше поселення на території сучасного міста.
Ольвіополь — населений пункт, що утворився на теренах Орла (Орлика) і мав статус міста.
Богопіль — поселення, що мало статус містечка і відображає назву річки Бог. Приклад такого перейменування є Дніпропетровськ — Дніпро. Зрозуміло, що всі ці назви є лише варіантами.

До слова, коли в текстах-дискусіях йде мова, що Київ не можна перейменувати в Борщагівку, тому що то район. Хочу зазначити, що Київ і не утворювався з Борщагівок. Ми теж не пропонуємо називати Первомайськ Коротченком, Фрегатом чи Центром. А боремося за відмову від більшовицької російськомовної назви і повернення назви історичної, як роблять нині в Україні.

Фото: ukrainaincognita

Можливим є інший шлях — це пошук нової назви міста. Маємо прецедент з Кропивницьким. місто мало попередні назви — Кіровоград (1939-2016), Кірово (1934-1939), Зінов’євськ (1924-1934), Єлисаветград (середина XVIII — 1924). У радянський час тричі змінили назву міста, спочатку відгороджуючись від царської історії, а потім і від своїх однопартійців-революціонерів. Так, Григорій Зінов’єв у 1936 році був засуджений до розстрілу у сфабрикованій справі так званого Антирадянського об’єднання троцькістсько-зінов’євського центру. І був вбитий «соратниками» у приміщені Воєнної колегії Верховного Суду СРСР.

Повернення історичної назви не було можливим в українських реаліях і місту обґрунтували назву Кропивницький. Все ж таки ім’я творця першого професійного театру в Україні є більш прийнятним, ніж ім’я Сергія Кірова — уродженця далекої В’ятської губернії, який у нашій історії прославився масовими репресіями.

Громада міста теж може вибрати такий розвиток подій і обґрунтувати нову назву. До прикладу, це може бути Вінграновськ на честь Миколи Вінграновського, до творчості якого так часто звертається місцева влада. Така б назва зробила місто привабливим для всіх українських митців. Або ж Гіпаніспіль – місто на Гіпанісі, так елліни називали ріку Буг, чи Добропіль — добре місто, можливо, Бузький Гард… Є безліч варіантів, які пропонують містяни.

Досвід і життя у Первомайську підказують, що місцева влада буде пропагувати назву Першотравенськ чи Першотравневськ. З точки зору відповідності до українського правопису така назва буде виправданою. З точки зору морально-етичних відносин у суспільстві — ні. Зберігати назву, що дали більшовики на чолі з Григорієм Петровським у 1919 році у результаті нищення української державності початку ХХ століття, є, м’яко кажучи, дивним.

У будь-якому випадку вибір є завжди. Місто може мати назву і Орел, чи то Орлик, і Ольвіополь — щасливе місто, і Богопіль — Боже поле. Суб’єктивно моя думка — має бути повернута перша історична назва Орел (можливо, Орлик). Або ж історична назва першого міста — Ольвіополь, щасливе місто.

P.S. Шановні читачі! Про перейменування вулиць і міста Первомайська зокрема я говорю і пишу ще з 2015 року. У публікаціях не ставлю за мету когось образити. Критикую лише аргументи, які вважаю недоведеними, нелогічними, надуманими, на що маю право. Роблю це без особистих образ, про що прошу й інших учасників дискусії. Всім дякую. Перейменуванню бути.

Читайте також: Первомайськ — більшовицька та російськомовна назва. Перейменуванню бути