Гард.City — моє 6-те місце роботи і перше, на якому хочеться залишитися назавжди. Гадаю, цим вже все сказане. Але я не втримаюся та скажу ще багато чого, бо понад усе люблю писати: вірші, казки, рецепти, блоги. Отож зрозуміло, чому бути журналістом — то робота мрії. Мрії, до якої йшла багато років. І цей шлях був дуже цікавим: вкотре впевнююся, що все у світі взаємопов'язане та відбувається саме так, як має бути. Готові до лонгріду на стоп'ятсот символів? Отож читайте!

Скільки себе пам'ятаю, хотіла бути письменником. Ще до школи, як тільки навчилася писати друкованими літерами, вдома запрацював «самвидав» — маленькі книжечки, склеєні з аркушів паперу, вручну написані та розмальовані. Проте вони мали всі вихідні дані, як годиться: назва, видавництво, рік видання, ім'я автора. Точніш, не так: на обкладинці та титульному аркуші красувалися ім'я, потім прізвище, а тоді по батькові.

У старших класах «самвидав» апгрейдився та видання почали виходити на друкарській машинці, а в універі — набрані на комп'ютері. Вчилася в Київському університеті культури і мистецтв на бібліографа, на заочному, а паралельно працювала в Національній парламентській, нині бібліотеці Ярослава Мудрого. І на своєму першому місці роботи видавала гумористичний мальований журнал про будні відділу, та ще й писала сценарій до свята — той Новий рік пам'ятають донині, хоча минуло вже років 20-ть. Тоді переїхала в Первомайськ, трохи попрацювала у шкільних та вузівських бібліотеках та й пішла в декрет. Не встигла вийти з першого, як відправилася у другий, а тоді первомайську філію Мечникова закрили, отож я провела вдома не багато ні мало — 12 років. Мені подобалося, проте працювати було треба, тож стала шукати роботу в інтернеті.

Шукала вакансію позаштатного автора, а знайшла — копірайтера. І фріланс став моєю справою на всі ці роки. Про що тільки не писала! Ремонт та подорожі, іграшки та вітражі, віршовані вітання, майстер-класи своїми руками і — окрема історія — рецепти. Оскільки готувати щось смачненьке я полюбляю так само, як і писати, то кулінарні рецепти з покроковими фото стали моїм хобі. З'явився авторський сайт рецептів від Юльєтти, а згодом — ще кілька проєктів.

З газетою «ТВ Всесвіт» ближче познайомилася у міській бібліотеці Первомайська, де пропрацювала близько року. Моєю задачею як бібліографа було вести краєзнавчу картотеку, тобто заносити на картки усі цікаві матеріали з місцевих видань. Прийде читач, спитає: а що у вас є про, скажімо, млини Первомайщини? Чи про велоспорт у місті? Отож по тій картотеці все можна відшукати в газетах. Щойно приходила свіжа преса, я забирала яскраву, яка пахла фарбою «здобич» та читала геть усе цікаве. Там же, у «ТВ Всесвіті», побачила вперше інформацію про заснування Гард.City.

Трохи згодом, коли вже не працювала в бібліотеці, друг показав мені допис у фейсбуці про велопробіг на честь Дня Прапора. А оскільки я обожнюю кататися на велосипеді настільки ж палко, як писати та пекти пиріжечки, то я й поїхала.

Читайте також: «За найменшої можливості — їдьте»: про первомайський велопробіг розповідає його учасниця

Ота стаття про цей велопробіг і стала моєю першою на Гарді. Мене тоді просто перло від вражень, а не будеш же писати на кулінарному сайті про велосипеди? І тут я згадала про Гард.City. Написала листа й спитала, чи не треба стаття. «Треба», — була відповідь. Це було якраз рік тому, коли самому Гарду виповнився 1 рік.

З того велопробігу й почалася співпраця. Головна редакторка Гарду запропонувала мені вести свій блог. Я радо погодилася, бо було про що розказати. Адже довкола стільки цікавого! А ще завжди залюбки ділюся з Гардом рецептами, вони всі перевірені роками та смачненькі. Отож далі склалося так, що у «ТВ Всесвіті» з'явилася вакансія, щоправда, спочатку коректора. Запропонували, і я пішла. То дійсно дуже круто — працювати у спражній газеті! Бачити, як вона народжується, докладати до того і свої ідеї, читати газету з майбутнього — коли її друкована версія ще не вийшла, а ти вже читаєш чернетки та знаєш, що там буде.

Всесвітові видніше, як воно має бути, і от минуло півроку, як мені запропонувати спробувати свої сили на посаді кореспондента. Чесно попередивши, що роботи буде багато! Спробувала, і от я тут.

І наразі мені згодилося все, чого навчилася за багато років. Вміння вправлятися зі словами та фотографувати, верстати матеріал для інтернет-сайту та навіть їздити на ровері, щоб відвідувати цікаві локації й події та показувати-розповідати про них читачам.

Бути журналістом — це означає постійно бути готовим зірватися з місця й кудись полетіти, повсюди дивитися та скрізь бачити ідею для матеріалу

Мені вже й вдома раз у раз кажуть: «О! Диви — ідея для статті!» Отож бачите, як воно, одне за інше — і врешті все виходить так, як має бути. Як каже Аліса з Країни Див: «Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину красиву схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно». Тому — дослухайтеся до підказок Всесвіту, ідіть за ними, і знайдете свою мрію.

А коли твоє захоплення і є твоєю роботою, це найкращий варіант з усіх можливих

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися