Курорт Сергіївка Одеської області веде свій початок із 1921-го року, саме тоді там була збудована перша грязелікарня. Тож у 2021-му має святкувати своє 100-річчя. Втім, історія власне поселення ще давніша та починається в 1889-му. За ці роки курорт пережив піднесення, розквіт та занепад. Нині Сергіївка являє собою дивовижне місце контрастів, де поряд співіснують міражі минулих часів та яскраве сучасне життя. Гард.City влаштує для вас фотоекскурсію цим самобутнім курортним містечком із незвичайною історією.
Сергіївка
Взагалі ми відпочиваємо у Затоці, своєму улюбленому місці.
А в Сергіївку привела цікавість. Під час ранкової прогулянки уздовж моря забрели досить далеко, туди, де останні будівлі Затоки межують із диким пляжем на косі. Вузька піщана коса веде вдалечінь, з одного боку — море, з іншого — лиман. Підійшли до лиману, щоб роздивитися бакланів та чайок, що десятками сиділи на закинутому причалі.
Лиман тихенько плюскотів прозорою водою із водоростями, баклани сушили крила на сонці, чайки про щось сперечалися, кудись пливли величні білі хмари, а на тому березі лиману, осяяному сонцем, серед зелені загадково височіли якісь монументальні будівлі. Навіть з далекої відстані відчувалося, що ті багатоповерхівки закинуті: темні вікна, ніде ні яскравої ганчірочки на балконі. Сонячної днини ці будівлі-міражі здавалися загадковими та трохи похмурими. Зате вдалині, як придивитися, через лиман бадьоро ішов барвистий катерок. Переправа на таємничий берег! Тут-таки закортіло поплисти туди і подивитися, дізнатися, які цікавинки приховують далекі береги. Отже, беремо із собою фотоапарат, воду, сонцезахисний крем... та вирушаємо!
Вид на Сергіївку із Будацької коси
Переправа
Година ходи уздовж моря — і от він, причал із невеличким катерком. Сині борти із написом «Прилив», яскраві помаранчеві рятівні круги — цей кораблик здавався казковим. До того ж, я прийшла якраз за чотири хвилини до відплиття. Обрала собі місце на борту, поближче до носу, щоб дивитися вперед, і катерок відчалив.
Мотор рівно муркотів, довкола на синій воді лиману гойдалися чайки, коса все віддалялася, а натомість незвіданий берег ставав усе ближчим. От назустріч пройшов інший катер.
Між Сергіївкою та морем жваве водне сполучення: тут чотири переправи, які відкриті з 8-ї ранку до 8-ї вечора, кожну рівну годину катер йде з моря до Сергіївки, а кожну половину години — із материка на косу. Квиток на катер коштує 10 гривень в один бік. Є ще 3 катери, що мають «квіткові» назви: «Гладіолус» , «Анемона» та «Лілія» .
А ще є симпатичні катери із прикольними малюнками: один має рожеві губки, а другий — зубастий, наче акула. Поряд ця парочка виглядає дуже кумедно!
Прогулянка по воді була дуже приємною, та ось катер пришвартувався біля причалу на тому березі. На прибуття катера здивовано дивилася біла чапля, що стояла у воді при березі.
Чапля
От канат зав'язаний довкола кнехтів, і я ступаю з борту на причал.
Причал
Мальовничі сходи із плющем ведуть вгору, повз колоритне кафе в морському стилі: годинник зі старовинною мапою, декоративні риби та справжній папуга-жако. А що ж там, нагорі?..
Містечко контрастів
А нагорі відкривався чудовий вид на Будацьку косу, звідки я примандрувала сюди.
Вид із Сергіївки на Будацьку косу
Загадковий берег зустрів тишею, сонцем та зеленню. Довга пустельна вулиця простяглася поміж сосон, акацій, софори й інших хвойних та південних дерев. Пахло нагрітою сонцем глицею. Було схоже водночас на Одесу, Херсон та старий табір в сосновому лісі.
Навкруг панувала тиша та спокій. І як не дивно, навіть закинуті бази відпочинку та оті висотки без вікон вже не лякали, а мирно дрімали на сонці. Де-не-де таки було видно, що хтось мешкає: ось поміж лісових будиночків сушиться білизна, он проїхала автівка, а ось сучасний ресторан, схожий на старовинну фортецю. Столики накриті, лунає музика. І через кілька сотень метрів — гарна, хоч і облущена, кам'яна арка, що веде на зарослий травою майданчик.
У Сергіївці такі контрасти повсюди: ось один із найбільших санаторіїв — «Орізонт»: сучасні корпуси, спортмайданчик, парк. А через дорогу — покинута багатоповерхівка, де на даху ростуть дерева.
Ось шикарні доглянуті клумби із барвистими квітами всіх кольорів — а неподалік тротуарна плитка заростає травою. Он біжить яскравий морський трамвайчик — а онде закинута, напівзруйнована автобусна станція, стіни якої обписані графіті.
Морські трамвайчики
Ці контрасти чарують, як і те, що тут багато зелені та мало народу. Незвичне явище для приморського курорту, тож Сергіївка — ідеальне місце, якщо ви бажаєте відпочити від галасу й метушні. Життя вирує тут ближче до набережної, де причали та міст до моря. Туди їде трамвайчик від санаторія «Орізонт», квиток коштує 15 гривень. Біля самого мосту є ще один «електропаровоз», як проголошує листівка на стовпі: у вигляді динозавра. Забираєшся динозаврові всередину — і він везе тебе через міст до моря. Квиток — 10 гривень. А колись, розповідають наші колеги з сайту «О, Море!», вартість квитка становила 5 копійок. Тоді трамвайчики бігали по мосту так повільно, що пасажири заскакували та сходили просто на ходу.
Житло в Сергіївці
Окрім тих декількох санаторіїв та баз, що залишилися з минулих часів, є нові, збудовані вже за часів незалежності. Житло є на будь-який смак: котеджі та будиночки у зеленій зоні, приватні бази відпочинку та санаторії з багатьма корпусами. Тут навіть є котеджі, як в Первомайську.
Розваги в Сергіївці
Окрім того, що плавати чи їздити до моря, є чим зайнятися і в самій Сергіївці. Тут є вейк-клуб Jump and fly для поціновувачів вейкбордінгу. Можна покататися на дошці чи взяти в оренду човна. На іншому краї курорту розташований кайт-клуб. А ще можна піти в бібліотеку або взяти напрокат велосипед. До речі, в містечку досить багато велосипедистів. На ринку продають дуже смачні та недорогі фрукти. А неподалік «Орізонта» й церкви є артезіанська свердловина, де з краника можна безкоштовно набрати прісної води просто на вулиці.
Можна ще багато цікавого побачити та багато про що розказати. Ось той самий міст, що летить через лиман до моря. Гарні лави на Чорноморській, що іде до моста, та пам'ятник Юрію Гагаріну на однойменній вулиці. А ще у Сергіївці є цікава локація — парк скульптур. Туди не потрапила, проте в мережі чимало світлин. Ті скульптури — окрема історія, їх треба бачити! Хоча, може, й не варто.
Також окремо хочеться написати про стріт-арт на розподільних щитках. Таке враження, що тут це — особливий вид мистецтва.
Трошки історії
Наприкінці ХІХ століття Одеське наукове товариство курортологів розпочало дослідження Шаболатського лиману, він же Будацький. В 1887 році досліджують властивості місцевої лікувальної грязі, а 1889 роком датується перша згадка про поселення Шаболат-Сергіївка, що було розташоване у південно-східній ділянці сучасного селища. В 1921-му в Новій Сергіївці відкривається перша сезонна грязелікарня. У 1940-му, після приєднання Південної Бесарабії, Сергіївка опинилася на території України. Але курорт був переданий Молдовській РСР через те, що вона не мала жодної здравниці біля моря. В 1959-му, на додачу до грязі, виявили ще й мінеральну воду. Та справжній розквіт настав у 1970-х. У ці роки будують довжелезний, понад 1 км, міст через лиман до моря, який з'єднав материк та Будацьку косу, зводять нові будинки та санаторії. Так тривало до середини 1980-х — початку 1990-х років. Аж ось СРСР припинив своє існування, й договір щодо оренди землі став недійсним. Частину молдавських будівель викупили, а інша частина залишилася покинутою. Щось залишилося недобудованим, щось зруйнувалося від часу. Саме ці руїни колишніх готелів та санаторіїв можна нині бачити з коси через лиман.
Проте частина закладів вціліла й не лише продовжує працювати, але й розвивається. Наприклад, «Дитячий санаторій» та «Вікторія», котрі діють цілий рік.
Будацький лиман
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первмайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
