Журналістка Гард.City разом із сином вирушили у невеликий піший похід до кар'єрів біля села Кам'яний Міст. Чим займались дорогою туди, як розважались, що вразило та засмутило — у матеріалі.
Одразу хочу заспокоїти бабусь та рідних, які прочитають це, — дитина трохи втомилась, але ціла, здорова й повна вражень.
Я люблю ходити пішки і син мій любить (бо немає іншого вибору). В докарантинні часи ми частенько блукали берегами річок і направду багато мандрували. Але за цей рік дещо втратили форму. Відновлювати почали в Карпатах, а продовжили в околицях Первомайська.
«Ура, пікнік!» — вигукнув Назар, коли почув, чого саме він не пішов зранку в садочок. Цього разу вирушили в інший бік від звичного: до кар'єрів біля села Кам'яний Міст. Туди йшли довшим шляхом: 4 км, назад, відповідно, коротшим: 3,3 км.
Сюди я не ходила ще жодного разу, тож і мене вразила краса місць, їх віддаленість від міського шуму та доріг, а також відсутність людей (ну, може ще й тому, що ми там були в будній день).
Куди ж без сміття
Але ж мало щось і неприємно вразити: прямо над кар'єрами влаштували стихійне звалище. Старі іграшки, памперси, пластикові пакетики стеляться під ногами, доки ти намагаєшся їх не помічати й вдивляєшся в прекрасну далечінь. А зовсім поруч ще якісь громадяни привезли цілий причеп сміття і неспішно його вивантажують. Але ж я не про це планувала написати.
Та все ж залишила заяву з координатами стихійного звалища на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Для цього потрібно зареєструватись на сайті та власне заповнити форму. А вже далі відстежувати подальшу долю своєї заяви.
Згідно з даними на сайті, на території Миколаївської області вказали 365 звалищ, з яких 98 вже прибрали, а 241 в роботі. Я інформуватиму, як просуватиметься справа зі знайденим нами звалищем.
Чим зайняти дитину
Малим цікаво все, що пов'язано з цим дійством: потрібно одягнути специфічний одяг, зібрати незвичні речі та запастись їжею. Сам шлях може бути цікавим, якщо помічати незвичні квіти, фазанів, качок та іншу живність, якої багато довкола.
А вже на місці — роботи непочатий край: треба зібрати камені та хмиз для багаття, обрати вдале місце для гамака, покидати камінці у воду, підтримувати вогонь, відстежити, які рослини як горять, смажити маршмелоу.
«Мамо, ти взагалі дивишся на воду?» — насолода для моїх вух і гордість: таки навчила дитину помічати красу довкола. До речі, вода там і правда дивовижного бірюзового кольору: прозора та чиста.
Що пораджу
- Зручне взуття
З власного досвіду знаю, що успішність будь-якого пішого походу на 99% залежить від вдало підібраного одягу та взуття. І от з останнім я трохи промахнулась цього разу: не знала, куди йдемо, й подумала, що може бути болото чи мокро, тож взула Назара в чоботи. А не треба було, втомився він саме через них. У кросівках ніжки б не так втомились.
- Різні перекуси
Цілком може бути, що ваші діти їдять усе те, що й дорослі, а от мій — ні. Тому я завжди в дорогу беру для нього солодкий перець, горішки чи сухофрукти, пастилу. Але цей перелік, ясна річ, залежить від вподобань малих туристів.
- Забавки
Щоб не знудився, ми завжди беремо улюблені іграшки, розмальовки та інші забавки. Це врятує, якщо перебувати на одному місці доведеться довго. Ну і я не бачу нічого поганого втому, щоб на хвилин 20 дати погратись в телефоні.
Вітаємо, ви переглянули матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
