Пандемія змусила нас замкнутись вдома та на якийсь час забути про подорожі світом. Натомість, попри усі обмеження, можемо подорожувати Україною. І все це дійсно було б чудово, якби в країні було продумане та логічне залізничне сполучення, хороші дороги та можливість обирати, яким саме засобом ти подорожуватимеш цього разу. А як усе виглядає в реальності — розповім на власному прикладі.
Досвід маю
Я мандрівниця зі стажем. Автостопом, машиною, автобусом, маршруткою, електричкою, потягом чи літаком, з рюкзаком, сумками чи без, з малою дитиною чи друзями: подорожувала я постійно. Було всяке: якось довелось їхати на пару годин довше у потязі, бо колії викопували з-під снігу, добиратись з усіма можливими пересадками з Карпат до Одеси, сподіватись, що потяг не спізниться, бо на пересадку було лиш 15 хвилин. Попри це, я обожнюю дорогу і за найменшої можливості, починаю пакувати валізи.
Мене складно засмутити труднощами у дорозі, але часом ці квести справді набридають. Відкривати Україну зручно й комфортно в наших умовах може або той, хто має власну машину, або той, хто живе у Києві, Одеси чи Львові з нормальним залізничним сполученням. Для жительки Первомайська кожна чергова поїздка — це справжнє випробування на гнучкість, витривалість та стриманість.
Маршрут Первомайськ-Карпати
Зима — період активного відпочинку у Карпатах. Туроператори пропонують варіанти на будь-який гаманець та смак. І все ніби прекрасно: ціна прийнятна, відпустку на роботі дали, все склалось. Окрім розкладу руху потягів.
Дано: троє дорослих та дві дитини.
Завдання: доїхати до станції Воловець у Закарпатській області.
Через Первомайськ теоретично мали б йти чотири потяги, та жоден — не в Західні області. Доведеться планувати маршрут з пересадками: доїхати до Подільська, Одеси чи Львова.
Варіант перший: Подільськ
Плюси: дешево.
Мінуси: доведеться чекати на потяг 6 годин.
Щодня з Первомайська до Подільська ходять дві електрички. Дорога займає майже три з половиною години. Квиток — до 40 грн для дорослого. Потяг Одеса-Ужгород прибуває на станцію Подільськ в 00.41 ночі. На вокзалі з дітьми нам потрібно перечекати усього шість годин.
Варіант другий: Одеса
Плюси: менше чекати на потяг.
Мінуси: плюс 1000 грн на дорогу на двох туди й назад.
З Одеси потрібний нам потяг рушає о 21:45. Маршрутки до Одеси відправляються щодня, скориставшись останнім рейсом, на місці будемо близько 19-ї вечора. Чекати менше та й діти не проти пересидіти у МакДональдз.
Але доведеться витратити додатково 1 000 грн на двох на дорогу до Одеси і назад.
Звісно ми обрали другий варіант і рівно два дні омріяної відпустки витратили на потяг та маршрутки.
Та цей маршрут позбавлений будь-якої логіки: Первомайськ знаходиться ближче до Центральної України і замість їхати напряму, ми маємо спускатись на Південь і вже звідти рушати. Наскільки було б зручніше, якби бодай один потяг на Західну ходив через Первомайськ. Однак, на думку Укрзалізниці, наше місто не може забезпечити необхідний пасажиропотік (що видно з їх відповіді на запит первомайських депутатів). А це значить, що ми й надалі будемо малювати свій маршрут мало не через усю країну. Станемо ще більш винахідливими та витривалими.
Щороку ми їздимо до родичів у Чернівецьку область і я вже можу писати путівник, як різними шляхами туди дістатись: через Одесу, Подільськ, Львів (скориставшись бла-бла каром), Київ (навіть таке було).
Якби не така складна дорога, влаштовувати періодично собі вихідні у Львові, Ужгороді чи Карпатах цілком реально. Але коли згадуєш, що до цього треба додати ще два дні та гроші на дорогу, відкладаєш усе на відпустку.
Я навіть не згадуватиму про місця, куди можна дістатись лише машиною. Для нас вони просто недоступні, попри усю привабливість та мою зацікавленість. Можна довго обговорювати варіанти: доїхати автобусом, а там пересісти на маршрутку, обрати тур з автобусом прямо з Первомайська, зібрати велику компанію з машиною чи врешті взяти машину в оренду. Та уся ця історія — про гнучкість, витривалість та стриманість. І аж ніяк не про зручність та легкість, на жаль.
Все одно — Карпати чудові
Ясна річ, що гори вартують того, аби так довго до них їхати. Наш відпочинок був насиченим та активним (попри дощ, який поливав нас усі три дні — ага, Первомайськ засипав снігом, а Карпати залив).
Ми навчились пересуватись скляною дорогою, фотографуватись під льодяною зливою, побачили водоспад Шипіт, Синевирський перевал, Реабілітаційний центр бурих ведмедів (один із жителів якого родом з Первомайська: господар тримав його на дачі, а коли бурий виріс і порвав клітку, попросив забрати його), озеро Синевир, піднялись на гору та пропарились у чанах. В останній день погода змилостивилась і ми змогли стати хто на лижі, хто на борд. На згадку забрали фото та відео, море сміху та одкровень.
Тож я однозначно раджу усім їхати в Карпати в будь-яку пору року — ви знайдете там заняття для себе. Навіть радитиму обов'язково брати з собою дітей. Мій син в першу подорож вирушив у віці 1 місяця, тоді він проїхав свої перші 800 км. Сьогодні він здатен витримати дорогу будь-якого рівня втомливості (з найменшими нервовими затратами для мами). А Карпати обожнює, як і я, і щойно скінчивши одну подорож — вже планує повернутись туди влітку.
Вітаємо, ви переглянули матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
