У Первомайську, в мікрорайоні «Фрегат», є закинута 14-поверхівка. З нею відбувається щось страхітливе та навіть містичне. Читайте: просто неможливо повірити, але це факт.
Про що розповідають
Зараз я зроблю те, чого терпіти не можу: опублікую, чого на власні очі не бачила, на власні вуха не чула. Однак троє незнайомих між собою людей звернулися до мене зі схожими оповідками: вони на «Фрегаті», біля закинутої 14-поверхівки, зустрілися із якимось незрозумілим явищем.
Всі три розповіді я почула протягом минулого тижня, і найголовніше — те, що змусило мене почати писати цей блог — всі розповіді співпадали в головному, відрізняючись лише дрібними деталями.
Всі три історії відбулися у час доби, коли сонце вже сідало, але не було зовсім темно. Скажімо так: вечоріло.
Далі передаю від першої особи найбільш зв’язну з трьох розповідей:
«Я зробила закупи в АТБ, пакет відтягував руки, ще й у сумку, яку я ношу через плече, накидала покупок. Думки були далеко — про святкування, про вечірників, як гарний стіл накрити, про подарунки. Скажемо так: вся зосереджена в собі. Коли чую якийсь чи то крик, чи стогін з боку закинутої будівлі. Озирнулася: бачу світло. Перше, що подумала: знову підлітки полізли, куди ті батьки дивляться. Але ж чекайте… Коли я зрозуміла, що світло рухається в мою сторону, і воно вже не в будівлі — я ще не злякалася, я просто не могла зрозуміти, що то. Як вам пояснити свій душевний стан? Було ще не пізно, десь зовсім поряд — люди, машини. Я спочатку абсолютно спокійна була, лише зачудувалася: ну, може то іграшка, що літає, зараз багато технічних новинок. Але потім…
Я призупинилася, щоб поправити сумку на плечі та перекласти важкий пакет з руки в руку. А сама в цей час очима автоматично слідкувала за тим світлом. І тут я бачу: світло ближче, це вже не просто пляма, а силует жінки, він стає великий. І звук… Вона, бо то вже була точно вона — волосся довге, в’ється назад, і довга сорочка розвівається — летіла і стогнала. У мене ноги підігнулися, всередині все похололо. Звук такий, що мурашки побігли по всьому тілу.
Ви не уявляєте, як я тікала! Відбігла аж до асфальтованої доріжки, озирнулася — нічого немає. Якийсь дядько дивиться на мене, як на дурну: на досить високих підборах, в одній руці пакет, в іншій — сумка, біжу, а торбу не кинула.
Я досі не можу зрозуміти, що це було».
Історія в історії
Дочитали страшну оповідку? Повірили? Вітаю вас: вона — вигадка від першого до останнього слова. Насправді історія з цією закинутою будівлею зовсім не містична, але ще страшніша.
Можна повірити, що в сучасній демократичній державі, у 21 столітті, у місті багато років поспіль бовваніє отаке одоробало? В ньому кубляться наркомани та безхатьки, на височінь лізуть фотографуватися підлітки.
Найстрашніше — це триває не рік, не два і не десять. В Україні змінюються уряди та президенти, в Первомайську — обираються нові депутати та мери. Але 14-поверхівка як стояла, так і стоїть.
Нагадаю, про що ми писали в матеріалі «Закинуті й забуті: які будівлі псують життя Первомайська» ще влітку 2020 року:
«…занедбана висотка біля озера у мікрорайоні «Фрегат» вже забрала життя трьох людей...
Після загибелі 15-річної дівчини у 14-поверхівці на «Фрегаті» очільники поліції, представники влади і активісти досить бурхливо обговорювали питання убезпечення будівлі. Пропонували цеглою замурувати перший поверх і огородити, бо ж господар за гратами і покарати за бездіяльність нема кого. І ось пройшло півроку з дня трагедії і ми виїхали на місце поглянути, що ж зробили правоохоронці та влада, щоб не допустити наступних трагедій. Зроблено так «багато», що аж нічого…
У такі небезпечні місця дітей наче магнітом тягне і вони можуть покалічитися: всі ми були дітьми і підлітками і знаємо особливості цього віку».
Пройшла ще половина року — і знову зроблено так «багато», що аж нічого.
Якщо так буде продовжуватися й далі, то не факт, що моя перша вигадана історія не втілиться в життя. А чого ж? Туристів можна буде возити.
Щоб вчергове звернути увагу первомайських можновладців на проблему, я намагалася створити петицію (з вимогою вирішити ситуацію) на сайті Первомайської міської ради. Однак розділ петицій зустрів мене таким повідомленням:
А ще таким:
Містика як вона є.
Петицію створено!
11 січня 2021 року мені вдалося створити петицію на сайті Первомайської міської ради.
За 2 дні, коли петиція пройде модерацію (як обіцяють на сайті), її буде опубліковано, і тоді я звернуся до земляків із проханням долучитися і підписати її. Врешті в цій містичній історії треба поставити жирну крапку.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
