У 2020 році пандемія та карантинні заходи, пов’язані з нею, не кращим чином вплинули на малий та середній бізнес в Україні. Проте нинішня криза – не перша, яку довелося пережити підприємцям. Керівник компанії «Всесвіт» Всеволод Кухаренко займається власною справою вже понад двадцять років, забезпечуючи первомайців медіапослугами. Він розповів редакції Гард.City про своє підприємство та те, який досвід виніс із карантину.
Досьє. Всеволод Віталійович Кухаренко народився у Кривому Розі Дніпропетровської області. Коли йому виповнилося 6 років, родина переїхала до Миколаєва. Там закінчив 10-річку. Після школи у 1983 році вступив до Новоросійського вищого інженерного училища на радіоінженера (радіооператора). За розподіленням потрапив до Дунайського пароплавства. Ще будучи кадетом, на практиці, побував у Греції, Хорватії, Індії, на Ямайці, проходив Суецький канал. У пароплавстві працював до 1997 року. Має родину, чотирьох дітей.
«Первомайське кабельне починалося з мікрорайону Коротченка»
Як все починалося? Колись давно, на славному пароплаві «Козельськ» я зустрів первомайчанина Леоніда Співака, котрий працював четвертим механіком. На той час я був начальником радіостанції. Дружба переросла у запрошення розпочати разом цікавий бізнес-проєкт.
Тоді в Миколаєві у мене був гарний товариш, який займався кабельним телебаченням. Зустрівся з ним, щоб познайомитися з «кухнею» кабельних мереж і зрозуміти, чи зможемо ми організувати кабельне телебачення у Первомайську. Скажемо так, увійшов у тему. Так все і розпочалося. Логічно – у найбільшому спальному мікрорайоні міста, Коротченка.
Пройшов час і тепер це справжній конгломерат: кабельне та інтернет «Всесвіт», рекламна агенція «Всесвіт», газета «ТВ Всесвіт», сайти Гард.City та «Всесвіт», телебачення «Твій Всесвіт», радіо, зовнішня реклама. Наразі у компанії трудяться 45 людей.
«У нас є кістяк з перевірених часом працівників»
Думаю, не відкрию новину, коли скажу, що така компанія, як «Всесвіт», не може змагатися за рівнем зарплати з компаніями у великих містах або за кордоном. Звісно, у нас є кістяк з працівників: працюють близько 20 років. Але таких людей менше, ніж тих, хто приходить на роботу та сумлінно працює деякий час.
Фото з архіву компанії
Це логічно, що людина шукає, де краще. Зараз той, хто не боїться роботи та має певний рівень кваліфікації, може заробити за кордоном, у тій же Польщі, набагато більше. І проблема з кадрами стосується не тільки нашої компанії. Нещодавно розмовляв з колегою з Южноукраїнська, то у нього навіть виникла ідея створювати навчальний центр, оплачувати навчання. Але де гарантія, що людина, навчившись та відпрацювавши обов’язковий термін, залишиться працювати в містечку? Жодної, і це буде зрозуміло і правильно.
«З часом кабельне стало лише підрозділом великої компанії»
Є телебачення, значить клієнтам треба забезпечити програму передач і потрібна була своя газета. І, звісно, раз є газета, то треба отримати прибуток з неї. Так почали друкувати рекламу та оголошення. Насправді швидко розповідати, та на ділі виходило не надто швидко. Тільки на самоокупність газета виходила близько 3-х років.
Інтернет – то була вимога часу. В Первомайську ми були першим провайдером. У нас перших був інтернет та комутований доступ, dial-up.
Телебачення, облаштування студії, радіо. Молодий, веселий та азартний до роботи колектив. Все це велика частина нашого життя. Було дуже цікаво.
Бували й курйози. На той час, коли інтернет ще не був таким поширеним, як тепер, деякі первомайці щиро вважали, що провайдер має глобальний вплив на контент, тобто на зміст сайтів, що це ми самі «оце все показуємо». Живо пам’ятаю випадок, коли нам надзвонювала жінка і вимагала не показувати її сину всілякі непристойності, бо йому лише 20 років.
«Коли відбувається щось незрозуміле, люди відразу скорочують свої видатки»
А зараз – карантин. Переживаємо його досить важко. Особливо газета, рекламна агенція на початку карантину. Доходи власне медійної частини компанії різко просіли.
Навесні, коли тільки-но оголосили карантин, кількість оголошень та реклами в газеті «ТВ Всесвіт» упала катастрофічно. Порахуйте: з двох тисяч оголошень залишилося ледве шістсот. Тоді редакція запропонувала акцію: для надавачів оголошень свіжий номер продавали у півціни.
На сьогодні ситуація поступово вирівнюється, але поки що газета не досягла докарантинного рівня за доходами. На кількість оголошень та реклами вплинуло навіть те, що задля безпеки співробітників ми були змушені закрити центральний вхід та приймати талончики через віконце. Касир – відгороджений склом, звісно, клієнтам незручно.
Тому рекламні кампанії, поліграфія та таке інше – все це стає незатребуваним абсолютно. Ніхто не хоче витрачати гроші.
Не можу сказати, що надто постраждало саме кабельне телебачення. Якщо і відмовляються первомайці від кабельного, то цей процес не пов’язаний з карантином. Багато хто зараз просто перестає дивитися телевізор. Кількість людей, які віддають перевагу інтернету перед ТБ, зростає. Особливо це притаманне молоді. Наприклад, мої старші діти вже давно не дивляться телебачення. Тож із інтернет-підрозділом компанії «Всесвіт» все стабільно. Не було ані стрибка, ані відмов. Я б сказав, що карантин не вплинув на цей сектор бізнесу.
Були в компанії й важчі часи. Пам’ятаєте різкий стрибок долара та знецінення гривні у 2008-му? Тоді дуже здорожчало все обладнання іноземного виробництва. Нам довелося збільшити абонентську плату. Ніхто не знав, що далі буде з гривнею, тож попит на послуги падав. Але старалися тримати марку.
«Продовження карантину вже нічого не змінить»
Якщо Уряд продовжить карантин, не станеться нічого страшного, тобто, це вже нічого не змінить. Тому що у свідомості нашого населення епідемії – немає. Вона з’явиться, тільки якщо поряд, зовсім поряд почнуть помирати знайомі, близькі, друзі, родичі. Тоді знову прийде усвідомлення небезпеки. Зараз — в людських головах епідемії немає. Тому який би Уряд не намагався ввести карантин, буде зустрічати ігнорування, неприйняття або навіть спротив.
Тим більше, зараз ми спостерігаємо велике лицемірство на державному рівні. Коли без масок не можна, але самі чиновники вищих рівнів проводять заходи без масок. Коли юнака відловлюють цілим відділком поліції на пробіжці в парку, закриваються і банкрутують маленькі ресторанчики, але нічні клуби для обраних продовжують працювати так, ніби немає і не було жодних обмежень. Коли лікарі твердять про масковий режим, а самі ведуть прийом без масок. Коли без маски не можна, але якщо маска бовтається десь на шиї, то все нормально.
Що я виніс для себе з пандемії? На банальних речах докладно зупинятися не хочу. Ви й самі розумієте: компанія повинна мати фінансову подушку та швидко реагувати на зміну ситуації на ринку.
Але найцікавіший для мене урок – це усвідомлення того, що треба шукати правдиву інформацію, і знайти її важко. Я вважаю, що засоби масової інформації мають більше писати про фінанси, про те, як витрачають державні гроші, про якісь важливі проєкти, але не нагнітати паніку навколо вірусної теми. Складається стійке враження, що деяким телеканалам поставили задачу постійно підтримувати у населення відчуття стресу, тому що у такому настрої легше маніпулювати людиною.
