Карантин зібрав всіх членів сім'ї під одним дахом. Робота перенеслася додому, навчання перейшло в онлайн. Будемо чесними: для багатьох батьків такий режим став справжнім випробуванням. Як пережити карантин не тільки з найменшими втратами, а ще й з користю? Журналістка Гард.City дізнавалася у психолога Олени Константинової.
— Як правильно пояснити дітям про тимчасові заборони, не травмувавши їхню психіку?
— Питання дитячого виховання та зайнятості піднімається сьогодні найчастіше.
Саме комбінацію таких слів, як «тимчасова заборона» та «психічна травма» мені доводиться найчастіше чути. Отже розберемося по порядку.
Є поняття вікова психологія, психічні процеси, періоди формування та дозрівання психіки, а також питання виховання і безпеки життя. У мене як педагога з 30-річним стажем, дитячого та сімейного психолога та громадської діячки, яка займається питаннями протидії сексуального насильства над дітьми, ставлення до цього досить сформоване і правдиве.
Сьогодні ми говоримо про тимчасову заборону для дітей виходити на вулицю та страх батьків травмувати дитину. Вже з перших рядків такого формулювання при зверненні до психолога, я вбачаю інфантильність батьків, невпевненість у собі як батьках та подвійні стандарти до виховання.
Становлення дитячої психіки відбувається поступово з віковим формуванням мозку дитини. Отже, психічні процеси ще недостатньо сформовані. Життєвий досвід невеликий. Деякі діти недостатньо усвідомлюють причинно-наслідкові дії, тому логічно побудувати усю ланку від вчинку до віддаленого наслідку просто не в змозі, ще й залежно від віку та виховання.
Вміти сказати «ні» і бути послідовними у дотриманні правил виховання, прийнятих у родині, поважати власні кордони особистості та простір і кордони інших людей — цьому варто вчитися і самим дорослим. Непослідовність дорослих у тому, що можна робити, а що ні, призводить до неврівноваженості дитини з дитячими істериками.
Вже кілька років ми, дорослі, пожинаємо плоди від гри у «інтелектуалізацію» та «ранній розвиток дитини». Намагаючись якомога більше вкласти у інтелектуальний розвиток дитини, минувши період емоційно-пізнавального дитинства, надмірна інтелектуалізація дітей з наукових питань та штучне ранньовікове розширення кругозору дитини не сприяє її соціалізації у світі однолітків та самостійності у побутовому самообслуговуванні. Тому надмірне намагання дорослих усе пояснювати дитині, навіть те, що її віковому розвитку ще не осилити, призводить до того, що діти завчають вимоги дорослих, навіть повторюють їх, та, на жаль, не виконують, через не відпрацьовані навички у житті. Будь-яка ваша заборона буде сприйматися дитиною негативно, оскільки її психіка формується, а емоції вона має пережити та навчитися їх виражати.
— А коли дитина плаче? Адже не кожна мама може спокійно дивитися на сльози.
— Коли дитина плаче, капризує через відмову чи заборону чинити їй так, як вона хоче, а ви у цей час розмірковуєте над тим, що ваша «відмова її травмує», це свідчить про те, що пріоритетом для вас є не ваше внутрішнє переконання убезпечити дитину від більш негативних наслідків, а бажання довести собі і світу, що ви хороші батьки.
У цей час вам варто зосередитися на думці, що своїм прикладом ви вчите дитину дбати про власне життя та життя інших. Саме своїми діями, а не словами, показуєте, як справлятися з негативними емоціями та поводитися екологічно з почуттями своїми та ближніх. Ви маєте усвідомити, що тимчасовою забороною ви готуєте дитину до дорослого життя, у якому випробувань, ризиків для життя та правил буде достатньо на кожному кроці, а інші люди не будуть зважати на капризи вашої дитини.
Є правила поведінки, норми моралі, життєві принципи та життєвий досвід, які дають вам право бути відповідальним дорослим. Тут вже варто замислитися, якщо ви так боїтеся психологічного дискомфорту дитини, то який психологічний стан у вас, як ви показуєте дитині, що така її поведінка засмучує вас?
Сьогодні медичний термін «травма» застосовується непрофесійно, неправильно називати будь-який дискомфорт травмою. Краще, якщо ви маєте сумніви стосовно власних дій чи у вас поки що не вистачає досвіду виховання, зверніться за порадою до психолога.
— Поговоримо про права та обов’язки дитини.
— Так, зверніть увагу у вихованні на дисбаланс між дитячими правами та обов’язками. Саме у період, коли вся родина має згуртуватися, жити у тісному контакті і мати свої емоції та функції, варто замислитися, чи не виховуєте ви дитину бездіяльною у питаннях допомоги, самообслуговування, піклування про ближніх. Про права дітям гарно розповідають у садочку та школі. Про обов'язок навчатися говорять вчителі. А які обов’язки у дитини є у вашій родині? Сьогодні не дітям сумно у хаті, сьогодні батьки не знають, як і чим зайняти дітей. А це і є тест на батьківську зрілість.
Отже, час погратися з дітьми в гру: «Хто найцікавіше та найдовше пограється у себе вдома» або «Як природа у вікні та на балконі дарує нам радість». А найважливіших правил гри з дітьми усього два: а) грайся з дітьми по 15-30 хвилин кілька разів на день, вимкнувши телевізор і гаджети; б) грайтеся саме у ту гру, яку обирає ваша дитина. І тоді ваші діти згадають цей час, не як найтривожніший у своєму житті, а як найщасливіший, тому що ви насправді були з ними, а не біля них.
Малюйте усією родиною, розфарбуйте кожен частину спільного малюнку, використайте кінетичний пісок, або манку для гри, зліпіть з тіста чи глини та розфарбуйте пасочку, послухайте з підлітками їхню музику, подивіться їхній улюблений, «противний» на ваш погляд, фільм, та зрозумійте свою дитину. Навчіть свою дитину берегти планету та країну, показавши їм логічний зв'язок між вашим життям і очищенням природи. Будьте щасливі, а ваші діти повторять ваш досвід у власному житті.
