Які вони, засніжені грушівські схили над бурхливими Бузькими порогами у лютому, напередодні весни: дивіться фотоальбом та відео на Гард.City.
Двадцять хвилин жовтою грушівською маршруткою, і ось вже чарівний портал до Бузького Гарду, брама, що веде у степові простори, сонячні, засніжені й сині цієї днини. Над брамою тріпочуть прапори.
Прапори
На межі лютого й весни степ заметений снігами, але небо вже по-весняному синє.
Степ в снігах
Якщо пильно дивитися під ноги, знайдеш у снігу зелені галявинки з крижаним мереживом, з-під якого визирає на сонце травичка.
А де-не-де на снігу можна помітити сліди.
Подекуди сніг неторканий, і на ньому помітні візерунки, зроблені вітром.
Снігові візерунки
Скелясті береги наче припорошені цукровою пудрою, а річка сьогодні синя, як небо.
Знизу долинає шум води: тут Південний Буг ніколи не замерзає. А цієї зими через паводок води стало більше, і вона ще гучніше шумить, несеться через пороги.
Довкола скелі Червоної та у Протичі вирує вода.
А вдалині на Протичанській скелі тріпоче яскравий прапор.
Прапор
Сонце хилиться до заходу, яскраве, вже весняне. Скоро його теплі промені розтоплять сніги, і з-під них визирнуть крокуси. І то буде вже нова, весняна історія.
Вечір у Грушівці
Дивіться добірку фотоальбомів Бузького Гарду у різні часи та пори року.
