Кінострічка «Загибель богів», заснована на однойменному сценарії відомого українського митця Олександра Довженка, не стала відомою та революційною в історії нашої культури. Натомість, радше, контрреволюційною. Чому попри непопулярність історії вам варто звернути на неї увагу, читайте на Гард.City.
Про що фільм «Загибель богів»
Фільм «Загибель богів» розповідає нам про іконописця, який працює в українському селі, надихаючись місцевими жителями. Їхні обличчя безіменний художник переносить на полотна, трансформуючи в образи святих: пише Бога з чоловіка в літах, і Пречисту Діву Марію з коханої, митець навіть створює «Тайну вечерю», збираючи селян за столом під чистим небом. Іуду глядач короткометражного фільму може визначити самостійно, без перешкод.
Церква, влада і заборонене мистецтво
Радянська влада і Церква — етюд сумний і, загалом, прозорий. Чітко окреслений словами «утиски», «переслідування» та «винищення». Зведення ролі релігії до ознаки людської дурості й забобонності у суспільстві, якому віддавна властиве магічне мислення та духовність, є незначним на тлі репресивних заходів, які зазнавали віряни. Говорити про це зараз можна без остраху, втім, писати про це сценарій у повоєнний період — безумство, а створювати по ньому фільм напередодні розвалу «нєрушімого» — все ще значний ризик. Надто коли йдеться не тільки про церкву та богів. А все ж написали, і все ж створили.
Історичне тло — що нам насправді показали
Цей фільм не про конкретного іконописця в конкретному селі, він загалом не виключно про Бога, віру та церкву. Це зріз того, де в певний момент історії опинився наш народ: у цій точці часопростору не можна стелити дах соломою, бо то націоналізм, не можна говорити про те, що думається, і загалом — не можна вірити. У країні, де існувала «антирелігійна абетка», йшлося не тільки про локальне обмеження та контроль духовного життя громадян, а про тотальні обмеження, зокрема й у культурній сфері, у питанні свого етнічного й національного самоусвідомлення та приналежності.
Цей фільм варто подивитися, аби усвідомити, де ми були. Аби озирнутися по сторонах і зрозуміти, що цей контроль досі існує. «Загибель богів» був створений у 1988 році, аби в 2025 ви могли зрозуміти, що нас може чекати попереду, якщо вже зараз ми живемо в часи, коли все українське трощиться, стирається та винищується. Культура. Людські життя. Наші боги.
Автор та візуальна мова стрічки
Окремо хочеться зазначити, що цей фільм — справді прекрасно знято, він із категорії кінострічок, які самі по собі є мистецтвом у кожному кадрі. Режисер Андрій Дончик — заслужений діяч мистецтв України, лавреат премії імені Пилипа Орлика, а з 2024 року — гендиректор кіностудії імені Олександра Довженка, за недописаним сценарієм якого й була знята філософська історія. Одними з найбільш відомих робіт режисера є «Чужа молитва» та «Кіборги», проте «Загибель богів» — одна із найперших його стрічок, що принесла приз за найкращий дебют I Всеукраїнського кінофестивалю імені Івана Миколайчука. Однозначна рекомендація для перегляду.
