Майстриня із Первомайська Катерина Кривюк майже десять років створює іграшки, кожна з яких має свій характер: серед них немає однакових. І кожна іграшка, хай то гномик чи звірятко, несе в собі частинку того позитиву, який випромінює майстриня. Про своє хобі, те, як починалася творчість, та плани на майбутнє пані Катерина розповіла Гард.City.
Журналістка зустрілася з майстринею в дощовий осінній день в одній з піцерій міста, щоб поспілкуватися у теплі та комфорті. Пані Катерина прийшла на зустріч із юним помічником: син-третьокласник допомагає мамі у творчості. А також прихопила компанію іграшок, тож поряд на канапці зручно розсілися дві пари гномів: кожен зі своїм колоритом. Парочка в синьому та червоному — Чарівник і Санта, вони не прості іграшки, а скарбнички. А пара більшого розміру — гномики в українському стилі: він та вона.
Про дитинство і творчість
— Починалося все із далекого-далекого дитинства, — починає розповідь Катерина. — Прабабуся Ніна в'язала шкарпетки, килимки з овечої вовни. Вона сама пряла, в неї були кужіль, веретено. Сама робила нитку: натуральний матеріал, теплючий і для здоров'я людського корисний. Мама теж гарно в'яже. Вона і речі в'язала в дитинстві нам із меншим братом: і кофтинки, і светрики, жилетки, шкарпетки: практично сама одягала нас у теплі речі. Батько в мене рибалка, діло з сітками має. І я порвані сітки теж плести помагала. Це теж свого роду плетіння, де треба майстерність.
Потім потяг до творчості дещо згас, згадує моя співрозмовниця. І відродився з новою силою, як була вагітною: зацікавилася в інтернеті в'язанням іграшок.
— Почала творити у 2015-2016 році та продовжую й сьогодні. Саме тоді з'явилося натхнення, — усміхається майстриня, — це син мене надихав, і тепер помагає, підтримує, з мамою скрізь їздить, йому дуже подобаються ярмарки.
Потім вона почала в'язати чобітки жіночі, шапочки. А згодом побачила в TikTok, скільки там творчості:
— Я ночами не спала, дивилася, як працюють з різними матеріалами.
Та й вирішила зробити гномика, бо багато майстринь створювали такі іграшки: вже не в'язані, а шиті, клеєні, де використовується багато різноманітних матеріалів: текстиль, дерево, декор, речі, яким можна надати друге життя.
Про натхнення, війну і ярмарки
— Спробувала, і в мене вийшло. Всі були в захваті від моїх робіт, всім подобалося. Мені це, звичайно ж, теж подобалося, що мене хвалять. І я продовжила, в мене таке натхнення почалося! — згадує майстриня. — А з початком війни, знову ж таки, щоб не здуріти, бо чоловік військовий, воює, дуже сильно переживаю, то я себе почала відволікати й активніше займатися творчістю, трошки продавати в інтернеті, через соцмережі. Але ви ж розумієте, що через соцмережі, якщо початкові сторінки, багато не продаси. Я побачила у первомайській групі, що у нас багато майстринь. Одна із них — Олена Шрам — спитала, чи не хочу доєднатися до ярмарку.
Отак Катерина приєдналася до гурту первомайських майстринь. Звідтоді брала участь у місцевих ярмарках тричі:
— Перший раз приїжджала Ольга Цибульська із концертом. Другий раз — KOZAKSYSTEM був: емоцій не передати. Ми і нафотографувалися з ними, я їм подарувала свої роботи. Вони були вражені, здивовані, так сміялися, бо іграшки ті, які я подарувала, вони такі, з прикольчиками. Дуже їм сподобалося. Тепер будуть красуватися і мої витвори у зірок в авто, бо то іграшки для автомобіля. Кажу: то, як захист. Тоня Матвієнко приїжджала, теж ми були на ярмарку. Мені сподобалося.
Про матеріали, вартість та попит
Запитую, із чого майстриня виготовляє іграшки. Матеріали дуже різні: дерево, велюр, фліс, хутро. Приміром, ніжки у гномів із дерева, а носики із тканини. Після завершення роботи їх треба підфарбувати, щоб були рум'яні: тоді іграшки більш живі. А у деяких є навіть ластовиння.
— Я, як той хом'як: бачу те, що мені впало до ока в інтернеті, чи по наших магазинах у місті: «Аврора», «Кошик», на базарі... Я тільки побачила, який мені потрібен матеріал, і негайно ж його купую. Хоч і я не буду просто зараз робити із нього, у мене вже промайнула ідея, і я собі вже планую: це прикріплю туди, те причеплю туди, а те пришию там. Фантазії мені не позичати, фантазія дуже бурхлива у мене, — сміється моя співрозмовниця.
Майстриня і гномики-скарбнички: Чарівник і Санта
— Дуже люблю працювати із хутром. Єє різні кольори хутра: ось у цього синій, тут білий. У мене ще є жовтий, червоний, різного хутра повно. Спочатку закуповувала дуже в маленьких кількостях, а зараз є сайти, де відносно недорого, то замовляю трошки в більших кількостях. Але є такі люди, що не розуміють, що матеріали я теж купую. Вони думають, це з неба падає, кажуть: ой, а чого так дорого? По-перше, я витрачаю свій час. Витрачаю матеріали, які сама ж купую. Кожна квіточка, кожні оченята. Носики для гномів я роблю сама. Але є такі роботи, наприклад, звірі, тваринки, звірошапочки, то туди носики, звичайно ж, куплені. Оченята теж купуються. Усякий декор: рюші, тканини, тасьма, стрічки. Усе до купи складається, майструється, і виходить виріб такий чи інший, — ділиться досвідом майстриня.
Було, розповідає, що придбала на Temu кілограм «очей» для іграшок. Дивуюся: цілий кілограм? Так, каже майстриня, там були котячі, драконові, козячі. Адже для іграшок потрібні різноманітні оченята. У котів зіниці вертикальні, у кози горизонтальні, у людини круглі, у драконів теж інакші.
Які іграшки найбільш до вподоби людям, а яка — самій майстрині
На запитання, чи є попит, майстриня відповідає: творчість — більше хобі, ніж заробіток. Але трошки люди купують. Цікавлюся, які ж іграшки подобаються людям найбільше? Пані Катерина сміється: «Найбільше подобаються мої іграшки, яких я не покажу, це іграшки з сюрпризом». До речі, побачити їх все ж таки можна: на фейсбук-сторінці майстрині або в ТікТок.
Іграшки з сюрпризамиФото: https://www.facebook.com/kata.krivuk
Питаю, чи має сама майстриня улюблену іграшку. Катерина відповідає: так, улюбленою була, дівчинка-бурундучок з фільму «Елвін та бурундуки»: «Вона мені дуже подобалась. Теж із секретиком. Чубчик із натурального кролячого пуху. В'язана іграшка, я її передала так реалістично, не за схемою, не за майстеркласом. Я просто подивилася цей фільм, подивилася на цих бурундуків, і сама зв'язала. А вчора подарувала одній дівчинці на ярмарку. Мама тої дівчинки теж майстриня, іграшками займається, в'язаними. Ми обмінялися: вона моєму синові Йоду подарувала, і дуже захотіла бурундучка того для своєї дочки. Сказала: такий він, з характером, емоції є в тій іграшці».
Бурундучок
Усі іграшки різні: щоразу нові емоції
Запитую, чи всі іграшки різні, а чи бувають однакові? Катерина каже, що, мабуть, однакових іграшок не буває. Чим би майстриня не займалася, зробити щось однакове не вийде. Можливо, буде схожість, але геть копію, неможливо відтворити: «Щоразу емоція іграшки різна».
Про підтримку родини
Батькам теж подобається, спочатку поставилися до хобі нейтрально, а тоді, як почала більших гномиків робити, батько зайшов у майстерню і каже: «Класно, як заводське, і не подумаєш, що руками зроблене!» — згадує Катерина.
Про плани на майбутнє
Цікавлюся, які є плани на майбутнє. Майстриня ділиться: промайнула ідея відкрити якийсь свій центр, щоб навчати діток творчості, адже рукоділля гарно розвиває і моторику, і фантазію. Та треба ще трошки набратися досвіду, каже Катерина. Також у планах є виходити в прямі ефіри, пропонувати свої вироби, щоби їх більше бачили люди. Ще надалі є плани робити кошики із джуту й мішковини, а також магнітики на холодильник: «Ще тренуюся, поки роботи не виставляю, але бачу, що діло йде в потрібне русло. Хочеться робити декоративні речі, розширювати свою творчість».
