У жовтні цього року мали б відбутися чергові місцеві вибори. Але війна змінила календар політичного життя країни так само, як і життя кожного з нас. Проводити голосування практично неможливо, коли точаться воєнні дії, постійно йдуть обстріли та зберігається небезпека для виборців та членів комісій. Саме тому у Верховній Раді зареєстрований проєкт постанови, що визнає чинну місцеву владу легітимною до моменту, коли нарешті з’являться умови для проведення голосування.
Про це йдеться у матеріалі ЧЕСНО.
Авторами документа стали 35 народних депутатів, зокрема керівництво парламенту та нардепи з профільного Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. А отже, з великою імовірністю, можна передбачити, що рішення матиме підтримку.
Навіщо це потрібно
Такий крок виглядає логічним і навіть передбачуваним, тому що безперервність влади на місцях — питання не лише політичної стабільності, а й безпеки громад. В умовах воєнного стану потрібен чіткий центр прийняття рішень на кожному рівні — від центрального уряду до невеликого села. Саме від органів місцевого самоврядування залежить, чи працюватимуть критичні служби, чи буде профінансований ремонт доріг, чи матимуть громади доступ до гуманітарної допомоги та соціальних виплат. Відсутність влади у нинішній ситуації стала б катастрофою.
Не унікальна практика
Інші держави також ухвалювали схожі рішення у кризові часи. Наприклад, під час Першої та Другої світових війн Велика Британія перенесла парламентські вибори, а уряд діяв на основі подовжених повноважень. Франція в 1940 році скасувала одразу президентські і парламентські вибори, а трохи згодом і місцеві. В період Другої світової війни уряди Данії та Фінляндії також відтермінували вибори.
Були випадки, коли вибори переносили через стихійні лиха чи пандемії, приміром, через пандемію COVID-19 відклали понад 80 виборчих процесів на різних рівнях. 2012 року, після урагану «Сенді», США перенесли вибори на місцевому рівні, а Японія в 2011 році відкладала місцеві вибори через землетрус і цунамі.
Отже, це не унікальна практика: у кризових ситуаціях уряди обирають безпеку та стабільність, а вибори проводять пізніше.
Ключовим залишається одне — забезпечити прозорість управління та контроль за владою, щоб люди не почувалися відстороненими.
Які ризики
Проте рішення відтермінувати вибори не позбавлене ризиків. Адже вибори — ключовий механізм, завдяки якому можливо оновити владу й перевірити довіру до неї. Відсутність виборчого процесу може призвести до «застою» у громадах, де керівники неефективні або втратили контакт із людьми. У деяких регіонах можуть з’явитися підозри в «нелегітимності» політичної системи, коли за посади тримаються роками без публічного мандата. Це особливо чутлива тема в країні, де довіра до інституцій традиційно залежить від прозорості процесів.
Що ж далі
Ще один важливий виклик — підготовка до майбутніх виборів уже зараз. Післявоєнне голосування не буде простим поверненням до старої системи: мільйони людей стали внутрішньо переміщеними особами, а частина громад досі перебуває під окупацією або на лінії фронту. Потрібно вже зараз працювати над розробкою механізму голосування для ВПО, визначити представництво громад, які зазнали руйнувань, а також створити безпечні виборчі округи. Це завдання дуже важливе, адже саме чесні та результативні вибори після війни стануть маркером відновлення демократії.
Варто розуміти, що продовження повноважень місцевої влади має супроводжувати максимальна відкритість: публікувати рішення рад, надавати регулярні звіти перед громадою, використовувати цифрові інструменти для зворотного зв’язку. Можливим рішенням може стати створення дорадчих громадських рад чи механізмів онлайн-консультацій, які дадуть людям відчуття залученості навіть без виборчого процесу.
Тому постанова про безперервність функціонування представницьких органів місцевого самоврядування в Україні в умовах військової агресії рф не є політичним маневром, а радше вимушеним компромісом із реальністю війни.
Проте збереження легітимності влади залежить не тільки від закону, а й від щоденної роботи чиновників і депутатів на місцях. Прозорість, підзвітність і відкритий діалог із людьми — єдина вакцина від зради за часів, коли немає можливості висловити довіру чи недовіру через виборчу урну.
