Міністерство культури та стратегічних комунікацій України розширило перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. До списку додались два нові: обряд «Дівування» у Баштанці на Миколаївщині і мосяжництво Гуцульщини.
Про це повідомила пресслужба МКСК.
Що таке дівування?
Обряд «Дівування» у Баштанці — це випікання весільного хліба. У Баштанському краєзнавчому музеї стверджують, що його особливість у тому, що його не пекли на гілках, а робили з тіста, схожого на пісочне, на молоці й вершках. Тісто розкачували, різали спеціальним ножем на смужки й формували фігурки — бантики, квітки, сердечка, вісімки, імена молодят і голубів.
Фото: Баштанський краєзнавчий музей
Випікали «дівування» в неділю, цілий день, під пісні. До процесу допускали лише щасливих у шлюбі жінок, керувала всім досвідчена коровайниця. Перед весіллям «дівування» розвішували на спеціальній металевій конструкції, схожій на діжку, прикрашеній стрічками й фольгою. У центр ставили коровай і пляшку ігристого вина з ложками. На другий день весілля наречена з дружкою роздавали це печиво гостям, починаючи з молоді.
Фото: Баштанський краєзнавчий музей
Стародавнє гуцульське ремесло
Мосяжні традиції Гуцульщини — це традиційне ремесло, пов’язане з обробкою латуні. Це відрізняє його від інших видів металообробки, як-от ковальство чи золотарство. Мосяжники на Гуцульщині виготовляли переважно пряжки, хрести, згарди (нагрудні прикраси), оздоблення чересів (широкі ремені) і пістолів.
у мосяжній майстерні Олега ГаркусаФото: Глузд
Як повідомляють у профільному міністерстві, тепер місцеві громади мають враховувати поради Експертної ради при Мінкультури стосовно збереження нематеріальної культурної спадщини.
