Вони тримають плакати, стають обабіч дороги, чекають сигналів від машин. Дехто сідає в автівки, прикріплює прапори — і вирушає автопробігом. Сьогодні, 4 травня, в Первомайську рідні полонених і зниклих безвісти зібралися, щоб нагадати: за кожним ім’ям — життя. І мовчати про це не можна.
Акція об’єднала родини військових та інших небайдужих
У неділю, 4 травня, у Первомайську пройшла акція та автопробіг під гаслом «Полон вбиває. Не мовчи». Організаторами стали родини військовополонених та зниклих безвісти. Вони зібралися, щоб привернути увагу до долі своїх рідних і закликати суспільство, міжнародні організації й владу не зупиняти зусиль для їхнього повернення.
На акції люди вишикувалися з двох боків вулиці Грушевського, тримали плакати з написами «Полон вбиває», «Не мовчи», «Поверніть наших захисників», портрети полонених та зниклих безвісти. Закликали водіїв, що проїжджали повз, сигналити на знак підтримки. Багато хто приєднувався, голосно сигналячи.
Журналістка Гард.City також долучилася до акції та поспілкувалася з її учасницею.
Тетяна понад 3 роки чекає на сина з полону
Тетяна, мама військовополоненого Дмитра, розповіла, що її син перебуває в полоні з 25 березня 2022 року. Про те, що він живий, дізналися з відео на російському ресурсі. Відтоді родина бореться, щоб Дмитра включили в списки на обмін.
За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, станом на початок 2025 року Україні вдалося повернути додому понад 4 тисячі військових і цивільних із російського полону. Проте, за оцінками міжнародних правозахисних організацій, у російському полоні залишаються тисячі українців.
Кожен день очікування — випробування. Учасники акції наголосили: вони хочуть, щоб про їхніх рідних пам'ятали не лише під час обмінів, а й щодня, щоб їхні імена звучали у медіа, щоб міжнародна спільнота знала про порушення прав людини під час війни.
Акція «Полон вбиває. Не мовчи» відбувається не лише в Первомайську, а й в інших містах України.
