27 лютого в Одесі пройшов регіональний форум «Платформа можливостей: шлях до ефективної взаємодії громад», який об’єднав 46 громадських організацій Миколаївщини, Херсонщини та Одещини. Організаторами форуму виступила ГО «Десяте квітня» у партнерстві з Агентством ООН у справах біженців в Україні. На форумі обговорювали можливості та активності спільнот, обмінювалися досвідом, визначали виклики та шукали рішення для сталого розвитку громад. У роботі форуму взяла участь журналістка Гард.City.
Дещо з історії ГО «Десяте квітня» та про організацію регіонального форуму можливостей
Про свою діяльність ГО «Десяте квітня» заявила ще в 2012 році. Головною метою тоді і зараз залишається захист прав людини та розвиток суспільства. Наразі організація здійснює свою діяльність у 9-ти областях України, в тому числі й на Миколаївщині та Первомайщині. Фахівці організації надають всебічну допомогу та підтримку внутрішньо переміщеним особам, постраждалому від війни населенню, біженцям та шукачам притулку, особам без громадянства та під ризиком безгромадянства, громадам та спільнотам й усім, хто потребує допомоги. Організація проводить тренінги, воркшопи, форуми та різні активності, які дають можливість розвиватися спільнотам та допомагають долати виклики. У 2023 році за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Одесі був відкритий некомерційний соціальний простір Community House, який дає можливість усім спільнотам гуртуватися та обговорювати нагальні питання сьогодення.
27 лютого саме на базі цього простору відбувся регіональний форум, який зібрав майже півсотні громадських організацій з трьох південних областей України. Серед запрошених — і чотири організації з Первомайщини: ГО «Болгарська молодь в Україні «Другари»» (голова Наталія Клименко), «Сек’юріті прав» (голова Анатолій Іванов), Дарія Павлухіна — голова ГО «Молодь КО», Криве Озеро, та Наталія Кучмій — «Оберіг Катеринки». Очолила делегацію Первомайщини Наталія Демчик — консультантка із суспільно-політичних питань ГО «Десяте квітня».
Фото: Наталія Клименко
Коли організації можуть об’єднатися та мережуватися, тоді це потужний рух
Початок форуму призначений на 11-ту годину 27 лютого. Саме достатньо часу, аби дістатися до Одеси тим, хто їде з Миколаєва, Первомайська чи Херсонщини. Власне, декотрі приїхали ще звечора. Наш екіпаж — у складі чотирьох активісток (серед яких три Наталки та одна Дарія) і водій Фелікс їхали автівкою зранку, тож прибули вчасно. На форумі до нас приєднався ще активіст із Первомайська Анатолій Іванов. Поки вирішуються організаційні питання, знаходжу своїх уже давніх знайомих і не упускаю можливості поговорити.
Наталія Шатілова-Погасій, учасниця форуму із Херсона.
«Напевне, всі розуміють, що в Херсоні усі травмовані, як би нам не хотілося говорити, що все нормально»
Наталія Шатілова-Погасій та Наталія КлименкоФото: Наталія Клименко
Наталія від початку великої війни веде активну громадську діяльність у Херсоні. Про неї ми уже писали у нашому виданні. Зараз вона шукає нових партнерів задля подальшої діяльності у рідному місті. Запитую, що для Наталії такі зустрічі.
— Це обмін досвідом, — відповідає Наталія, — це досвід інших організацій, інших регіонів — і він дуже корисний. Це спілкування, трішки тиші, безпеки та взаємодія. Бо лише разом ми можемо щось робити і, відповідно, дуже багато організацій допомагають Херсону, і це дуже круто. Насправді ми шукаємо партнерів.
— Чи вдається реалізовувати у себе все те, що напрацьовується на таких форумах? — запитую.
— У нас в принципі зараз платформа для нових експериментів, — продовжує активістка. — Ми у себе впроваджуємо, а потім масштабуємо. Те, що впроваджується в херсонців, потім передається в інші регіони. У нас такий досвід досить травматичний і все нове, експериментальне зараз у Херсоні. Ми хочемо поділитися нашими досягненнями, нашими здобутками, щоб інші організації теж щось мали корисне.
— Чи повертаються херсонці додому? — користуючись нагодою, запитую.
— Родини повертаються, на жаль чи на щастя, не знаю, але у нас дуже небезпечно і, на жаль, немає програми державної для родин, які виїжджають з Херсона, тож немає фінансування, тому люди повертаються додому.
— То, виходить, що лише громадські організації підтримують наразі херсонців? — знову запитую.
— Ми намагаємося по максимуму підтримувати людей. У нас програма по соціалізації та інтеграції. Зараз ми працюємо з місцевим партнерським центром зайнятості. Це є навчання і перенавчання дорослих, щоб люди могли знайти себе і не підсаджувалися на готову гуманітарну допомогу, а вже могли реалізовували себе і бути самозайнятими. У нас зараз відкриваються нові можливості щодо отримання грандів на самозайнятість, на відкриття власної справи і, відповідно, є вакансії, які потрібно заміщати. Людський ресурс — це наш капітал, якого, на жаль, не так багато тому, тому намагаємося максимально його підтримувати.
— Які ще галузі, окрім підприємництва, працюють у Херсоні? — знову ставлю запитання.
— Працює комунальне підприємство, бо потрібно щось робити, бо прильоти щодня. Звісно, що і фонди допомагають наводити порядок. Важливий напрямок психосоціальної підтримки, бо, напевне, всі розуміють, що в Херсоні усі травмовані, як би нам не хотілося говорити, що все нормально. З нами насправді не все ок. Тому максимально намагаємося надавати допомогу як людям літнього віку, так і дитячі програми: арттерапія, безпекові навички. Це дуже важливо. Ми проводимо це за допомогою Червоного Хреста, максимально намагаємося навчити усіх, хто живе в Херсоні, для того, щоб людина могла врятувати себе і своїх близьких.
— Як давно ти співпрацюєш з ГО «Десяте квітня»?
— Близько 10 років співпрацюю, ще задовго до повномасштабного вторгнення. Раніше ми працювали і проходили навчання, а зараз нам «Десяте квітня» допомагає зі стратегічною сесією, бо трішки треба перезавантажити та визначити нові напрямки. Щиро дякую за співпрацю й допомогу.
Олена Корсунська, «Усмішка дитини».
«Я тут стільки друзів знайшла»
Серед знайомих бачу й Олену Корсунську, голову Миколаївського міського об’єднання родин з особливими дітьми та інвалідів дитинства «Усмішка дитини». Запитую у неї щодо важливості таких зустрічей.
— Я тут стільки друзів знайшла, — щиро зізнається Олена, — навіть сусідів з сіл, що неподалік. Потім я знайшла собі тут подружку, з якою разом подорожуємо. Я від початку війни співпрацюю з «Десятим квітня». Вони дуже класно допомагали у відновленні документів, вивозили людей до Одеси. Я тут навчаюся, дізнаюся чимало нового й цікавого. Для мене це справжня психологічне розвантаження, я тут душевно відпочиваю. І тут багато можливостей знайти однакових по духу людей.
Марина Губська, координаторка по роботі зі спільнотами.
«Ми платформа для знайомства, для спільних важливих думок та ініціатив»
Марина Губська ліворучФото: Наталія Клименко
— Наша організація працює як менторка з громадськими організаціями, — пояснює Марина. — Ми підтримуємо ГО, благодійні фонди. Вони дуже різні за організаційним розвитком, то ми допомагаємо їм стати більш спроможними: навчати команди, мережуватися. Сьогоднішній захід є частиною нашої підтримки. Він для того, щоб ознайомити спільноти з нашими програмами, щоб ми могли спланувати різні активності. Бо навіть ті, хто працюють в одному регіоні, не завжди знайомі один із одним. Крім того, є нові організації, які ми прийняли в мережу пізніше і вони недостатньо знають про нас, недостатньо інших факторів. Тому тут така платформа для знайомства, для спільних якихось думок та ініціатив. Сьогодні була вправа про потреби й можливості, це тоді, коли організація може сказати, що є, чим може поділитися і чого потребує насправді. А результатом може бути те, що організації знаходять точки конекту, бо саме в мережуванні та об’єднанні легше досягти результатів. Тому ми сьогодні комунікуємо, розповідаємо історії успіху, хто був підтриманий проєктом.
Загалом форум дав можливість усім учасникам заявити про себе, розповісти про свою унікальність та потреби, налагодити партнерства й зосередитися на головних аспектах сьогодення.
