Хто не куштував бограч, той багато втратив у своєму житті. Днями військовослужбовець із Івано-Франківщини у Первомайську розповів свою історію та приготував цей національний угорсько-закарпатський суп. Журналістка Гард.City все записала.
Наш гість після шпиталю повертався в свою частину
Різдвяні часи, навіть у воєнний час, сповнені дивами та несподіваними сюрпризами. Для моєї родини таким сюрпризом став приїзд військового на гостину. До цього ми випадково познайомилися в потязі і, як буває, в житті, попутник став добрим приятелем. Гостям ми завжди раді, тож приготувалися і накрили стіл за нашими звичаями, як і годиться в свята. Боєць оцінив наші старання — і сам вирішив здивувати закарпатським бограчем. Він після шпиталю повертався в свою частину, тому відчувалося, що дуже йому ще хотілося побути в домашній атмосфері. Намагалися не дуже торкатися теми війни, але не обійшлося. Одну із історій таки розповів.
«Ворог стріляв по мені впритул»
Розстріляному впритул, йому вдалося залишитися живим. Це був контактний і нерівний бій. Наших було лише восьмеро на їхніх тридцять. Із бою вийшли живими лише четверо.
— Я залишився живим, — розповідає боєць, — і то лише завдячуючи бронежилету. Ось він, на фото, гляньте, скільки прострілів. Але міцна сталь мене врятувала. Ворог стріляв по мені впритул. І на якийсь момент я прощався з життям. Втративши на кілька секунд свідомість, я все ж випустив автоматну чергу. Скоріш за все, ворог подумав, що я загинув, бо уже підходив до мене з контрольним пострілом, і тут я встиг…
БронежилетФото: з особистого архіву військового
— Четверо побратимів – двохсоті, – і замовчав боєць.
Говорив він про все це спокійно. Надто спокійно, як на мене.
— Я пішов добровольцем у військо, — розповідає мій гість. — До цього працював у столиці, мав свою футбольну школу. А зараз змінив роботу. Тепер захищаю Батьківщину. Дуже хочу, щоб все це скінчилося.
«А хочете, я зараз приготую бограч?»
— А ви коли не будь пробували бограч? — раптом змінив тему розмови боєць.
— Пробували, — кажу, — коли були на Закарпатті. Це така смакота.
— А хочете, я зараз приготую цю страву?
— Звісно, — озиваюся.
Бограч — це національна страва угорсько-закарпатської кухні
І ми почали підготовку. Хто не знає, то розкажу: бограч — це національна страва угорської кухні. Але оскільки на західній Україні угорське населення асимілювало з українцями, страва стала невід'ємною частиною закарпатської кухні. У перекладі бограч означає «страва, приготована в казані», тому багаття — неодмінна стихія для цього різновиду гуляшу.
Але найбільш традиційною для класичного рецепту бограчу є яловичина.
Години чотири знадобилося до того моменту, аби забулькав запашний та ситний гуляш
Тож ми поспішили до магазину за продуктами. Швидко закупили все необхідне (благо, сьогодні це не проблема), запалили багаття — і почалося таїнство приготування. Це був тривалий процес, години чотири нам знадобилося до того моменту, аби забулькав запашний та ситний гуляш.
Дякую, хлопче, за оптимізм, за віру, за Україну і — за бограч
Спочатку ми робили із сала шкварки, затим поступово додавали різні види м’яса: яловичину, свинину, реберця свинячі, далі інші інгредієнти, серед яких обов’язково синя цибуля, перець, помідори свіжі, гострий перець, часник, кріп, петрушка. До речі, щоб м'ясо по-справжньому розімліло й стало м'яким, варто закинути всі інгредієнти у казан і хай собі кипить протягом кількох годин. Тоді додаємо воду, посипаємо зеленню — і доводимо до кипіння. Все булькає, все шкварчить. І бограч в домашніх умовах готовий.
Поки все це готувалося, такий азарт розбирав! По-перше, свіже повітря, по-друге, цікава компанія, по-третє, фірмовий рецепт від бійця ЗСУ тепер і у нас. Дякую, хлопче, за оптимізм, за віру, за Україну і за смачний бограч. Вірю, що ще колись повторимо. Повертайся лише живим та здоровим.
