Це історія не про гучну славу чи великі здобутки. Але про наполегливість і тяжку роботу, що врешті приносить результат. А ще — про віру та незламність. Днями додому повернулась мініделегація Первомайської федерації з кіокушин карате ІКО, яка взяла участь у Кубку Європи 2024. Наші земляки повернулись із високо піднятою головою, нехай втомлені, та задоволені.
Про перипетії, що спіткали каратистів, Гард.City розповіла тренерка клубу Надія Крістіна.
Кубок — для дорослих, чемпіонат — для дітей
Отже, 26 жовтня 2024 року у польському Катовіце відбулись одразу два паралельні змагання, пояснила пані Надія. На Кубку Європи змагалися дорослі. Для них це був Європейський етап Кубку світу. А от дітлахи, юнаки та юніори натомість виявляли сильнішого на Відкритому чемпіонаті Європи. Теж солідно, але важливо не переплутати.
Загалом на татамі змагалися під тисячу спортсменів з різних європейських країн. Первомайськ цього разу від Федерації з кіокушин карате ІКО представили троє спортсменів:
- Олександр Покрищенко.
- Ярослав Коцький.
- Ігор Гончаренко.
Особливий результат особливого учня
Серед дітей в категорії 8-9 років до 30 кг був представлений Олександр Покрищенко. Саме Сашкові вдалося найбільше з-поміж колег-одноклубників. Він провів чотири поєдинки, з яких три завершились достроковими перемогами, а останній поєдинок за вихід у фінал Сашко програв по зауваженнях.
«Фактично, за очками та суддівськими рішеннями був паритет: двоє суддів присудили перемогу Сашкові, а інші двоє — супернику. Але тоді сталась маленька прикрість: Сашко не привітав по завершенні бою головного суддю в ринзі, він мав би виголосити звичне для всіх каратистів «ос», але цього не зробив. Хвилювання, та й сил немало віддав у цьому двобої... Але суддя трактував це як ще одне зауваження і тому врешті перемогу віддали суперникові Сашка», — розповідає події поєдинку Надія Крістіна.
Серед 30 учасників цієї категорії Олександр увійшов до четвірки кращих та посів третє місце. Як пояснила тренерка, спортсмени, які змагаються в обох півфіналах, але програють, обидва, отримують третє місце змагань. Але не нагородою як такою тішиться наставниця Сашка. Натомість розповідає трішки більше про свого особливого, як сама каже, вихованця.
«Саня — мій один із найстаранніших учнів. Він прийшов до мене займатись у 4 роки. За останній рік був на змаганнях у Києві, Одесі, Дніпрі, Львові, а також Румунії та ось, останнє в Польщі. Далі готуємось до змагань у Німеччині. Дуже самовідданий та працелюбний. Настільки ми прив'язались одне до одного, що вже куди б не їхала з нашими вихованцями я, туди й він. Готовий на тренуваннях гарувати за двох чи трьох, але змагань жодних не пропустить. У них вся родина спортивна, його мати теж займається, і також демонструє дуже гарні результати. Рік тому родина Сашка втратила батька на війні. Для мене він особливий, і тому я особливо пишаюсь його досягненням у Катовіце», — розповідає Надія Крістіна.
Окрім усього, нашу делегацію спіткали ще й логістичні та організаційні труднощі. Та подолавши все, первомайці повернулись додому. Аби виспатись, відпочити, осмислити свої здобутки та невдовзі починати готуватись до наступних змагань.
