У Первомайську осквернили сквер Небесної Сотні. Це сталося в ніч на 20 серпня. Ймовірно, що невідомі там влаштували нічні оргії, бо вранці на території скверу були знайдені використані презервативи. Про це повідомила журналістам дружина загиблого воїна Ірина Тихончик. Також вона написала в групу дружин та матерів загиблих захисників, які болісно відреагували на вчинок невідомих. Журналістка виїздила на місце інциденту, аби розібратися.
Що сталося
Вранці 20 серпня Ірина прийшла, аби покласти квіти до портрета чоловіка (загинув на Лиманському напрямку в минулому році). Там вдова побачила наслідки нічної оргії. Спочатку вона не зрозуміла, що то таке, а коли розгледіла, то її охопив жах. Ірина зафіксувала на телефонну камеру наслідки нічної розваги, поспілкувалася з прибиральницями, які в той момент підійшли до Скверу, й розказали, що тут вони знаходять ще й не таке. Після цього Ірина зателефонувала до нас та повідомила про факт наруги у групу матерів та дружин загиблих захисників. Далі — пряма мова.
Ірина Тихончик: «Що ще в цій країні має відбутися, щоб люди усвідомили, що дуже висока ціна платиться щодня?»
— Я була в шоці, — говорить Ірина, — я не знала, як мені реагувати, що робити. Я йшла і мене просто накривало, і у мене розпач такий. Що за ставлення до наших хлопців? Коли я бачу таке неподобство, то постійно звучить фраза мого покійного чоловіка, коли він там був, на Лимані, і ми з ним передзвонювалися. Він казав: «Буде дуже прикро, коли країна дістанеться покидькам, а ми тут поляжемо». І я над цими словами постійно думаю, що серед нас цих покидьків предостатньо. Як варіант, сьогодні мене Хвилина мовчання застала біля Дошки Пошани в центрі. Йшов натовп людей і я просто в натовп крикнула: «Дев’ята година — загальнонаціональна хвилина мовчання». На мене подивилися, як на ненормальну, і пішли далі. Я кажу: «Прошу вас, я дружина загиблого захисника, зупиніться!» З усього натовпу зупинився лише один молодий чоловік. Все! Я йому безмежно вдячна, я йому вклонилася і подякувала. Що ще в цій країні має відбутися, щоб просто люди усвідомили, що дуже висока ціна платиться щодня, що гинуть наші хлопці, віддаючи найцінніше — своє життя. Ми втрачаємо своїх коханих, втрачаємо батьків своїх дітей, ми такі ж самі громадяни України, які тут живуть. Чому більшість себе так поводить? Що це за покоління, яке собі дозволяє прийти і влаштовувати ці оргії? Куди дивляться правоохоронні органи? Вчора біля Укрпошти я була свідком, як два поліціянта розганяли бабусь, які торгують городиною. Чому сюди не доходить патруль? Є камера встановлена, це робилося перед камерою. Не можна переглянути відео? Ми, матері загиблих захисників України, звертаємося до міської влади, до правоохоронних органів: ви зобов’язані, тому що наші рідні віддали своє життя, віддали, щоб ви тут жили і працювали кожного дня. Не ви там, на передовій, там хлопці в жахливих умовах: не доїдають, не мають змоги помитися, не мають елементарного зв’язку. Ви тут живете і маєте все. Хоча б шануйте і віддавайте належну повагу, бо риба гниє з голови. Чому тут, в нашому місті, таке ставлення до сімей загиблих? Мій чоловік похований в Сарнах на Рівненщині. Там є група у вайбері членів родин загиблих і постійний зв'язок із міським головою Русланом Серпеніновим, з заступником мера з соціальних питань. Там, не дай боже, якщо тріснуло скло на фотографії. Дружина одного із загиблих написала, що не може приїхати поміняти скло. Через двадцять хвилин мер сам особисто відписав, що питання взято на контроль, а ще через 20 хвилин — скло було замінене. Навіть такі елементарні питання вирішуються. Тут же, на священному місці, влаштовуються кожного вечора гулянки, гульбанить молодь, а це вже оргії, використані презервативи. Це вже взагалі, у мене немає слів. Крик душі!
Тетяна Пчелінська, мати загиблого захисника: «Молодь, ви схиляйте голови за те, що ви тут знаходитесь, а не на нулі»
— Я коли прочитала пост у нашій групі, то я плакала півдня. За що загинули наші діти? Мене цікавить лише одне питання: за що отримує зарплату наша поліція? Хіба не можна їх трішки присікти? Наша люба молодь, ви схиляйте голови за те, що ви тут знаходитесь, а не на нулі, і не загинули так, як загинула моя дитина. Це дуже прикро, що наша влада не звертає уваги на ці гульбища. Це ж знаходиться в центрі міста! А що буде, коли Алею Слави поставлять десь, невідомо де? У мене немає слів. Ми будемо звертатися до мера, до начальника поліції, хай трішки щось роблять. А наші діти віддали життя, щоб ви тут жили, приспівуючи.
Олена Орляк, мати загиблого захисника: «Якщо хтось вважає, що нас це зломить, то ні — не зломить!»
— Дуже хотілося б, щоб наші первомайці зрозуміли, завдячуючи кому вони сплять у своїх ліжках. Тому що оця непошана, неповага до вчинку наших дітей, чоловіків, братів — це просто розриває на шматки. І якщо хтось вважає, що нас це зломить, то ні — не зломить. Нас це робить ще сильнішими і ми будемо боротися за повагу до наших хлопців, за повагу до їхніх вчинків. Але я вважаю, що це роблять тільки ті, в кого нікого немає на фронті, це раз, а по-друге, що вони розуміють, що їх не заберуть туди. Чесно, у мене немає слів висловити це все: як можливо прийти сюди і тут нагадити? Як може піднятися рука взагалі, яке це виховання? Я не розумію. У мене це питання до всіх: до батьків, вчителів, до влади. І дуже величезне прохання до влади — поставити тут камери, бо цих антигероїв мають знати всі в обличчя. Якщо потрібні кошти, без питань, скинемося на це все! Це треба вкладати в мізки людям, що фронт не стоїть на місці, і, на жаль, він не завжди рухається в ту сторону. Він іде до нас. Чого ми чекаємо? Давайте тут будемо гадити! І ми що, ми чекаємо кого? Русню? Я не розумію.
Гарна ідея — поставити камери відеоспостереження та ще й щоб із освітленням та цілодобовою трансляцією і інтернет. А після спілкування з матерями та дружиною загиблих захисників журналістка звернулася до правоохоронців.
Коментар поліції
— Для того, щоб такого в подальшому не було, ми будемо виставляти додаткові наряди, які будуть приближені до цієї території. У нас є відділ реагування патрульної поліції, то ми їх наблизимо до цього місця, щоб в разі виявлення неправомірних дій відразу могли відреагувати. На жаль, ми не можемо прикріпити патрульну поліцію до певного місця. А тепер, після вашої заяви, дамо завдання, щоб більше приділяли уваги даній території.
— Чи входить в компетенцію поліції встановлення камер відеофіксації?
— Так, входить, але на даний час там у нас не стоїть камера. Бо такої ї можливості у нас немає. Ми звернемося з листом до місцевої влади, щоб вони, по можливості, встановили там камери у і в разі вчинення протиправних дій у нас будуть докази.
— Як працюють наряди поліції?
— Відділи реагування у нас працюють цілодобово. Один наряд у нас заступає з 8.00 до 18.00. Ми більше уваги приділяємо нічному часу, аби не було порушень комендантської години. Також реагуємо на звернення громадян. Якщо це неповнолітня молодь, то викликаємо батьків, складаємо протокол і приймаються відповідні міри. Переважно зараз скарги на те, що молодь увечері їздить на мопедах. Таких же кричущих випадків, про які ви говорити, не було. Тому ми обов’язково посилимо увагу.
— Як щодо профілактичних заходів у плані виховання молоді?
— Ювенальні поліцейські проводять профілактичні заходи на різні теми. Тепер же приділимо увагу ще й темі виховання, бо ж, дійсно, молодь має знати, де є місця для розваг, а де не можна просто розгулювати. Якраз зараз ми на порозі 1 вересня, то спробуємо охопити цією темою ліцеїстів та студентів нашого міста. В планах у нас профілактичні заходи серед молоді, студентів та їхніх батьків.
— Чи не плануєте працювати з новоствореною Молодіжною радою?
— Ми із задоволенням познайомимося з ними та налагодимо співпрацю.
