У первомайській підземці відтепер справжня картинна галерея мисткинь українського живопису. Її створили художниці, що об’єдналися навколо ідеї первомайчанки Яніни Світлик. Майстриням знадобилося два роки, аби перетворити підземний перехід у місце з потужною енергетикою. Історію перетворення звичайної підземки у колоритну українську локацію записала журналістка Гард.City.
22 малюнки, 24 місяці роботи, близько ста літрів фарби, невичерпний ентузіазм та бажання перетворити звичайну підземку у художню галерею. Так коротко можна сказати про творчий шлях мисткинь, які працювали у місцевому стріт-проєкті. Ідейною натхненницею стала художниця-реставраторка, первомайчанка Яніна Світлик. Саме вона загорілася ідеєю зробити з сірої підземки привабливу місцину. Навколо себе ще в 2022 році згуртувала творчих людей. Причому допомагати Яніні взялися не лише місцеві. Олеся Полюхович приїхала із Житомира. Коли побачила, над чим працюють дівчата, захопилася — і запропонувала свою допомогу.
Олеся Полюхович: «Думаю, буде продовження»
— Я сама художниця-аматорка з Житомирщини. Приїхала до вас у гості і доєдналася до такого прекрасного проєкту. Всі роботи гарні, дівчатка розумнички, дуже гарно працюють, малюють, несуть світло, добро, тепло, позитив. Мені дуже цікаво і приємно спілкуватися. І мені дуже подобаються ці роботи. Взагалі мені подобається творчість, я дуже люблю малювати. Якщо поглянути на малюнок, то це наша мальовнича Україна, як казав Тарас Шевченко: «Повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою». Дуже сподіваюся, що це не останній проєкт. Мені дуже сподобалося і думаю, що буде продовження.
Олеся Полюхович
А ось Назар Світлик — чоловік Яніни. Приїхав зі Львівської області, щоб допомогти дружині розмалювати підземний перехід та реалізувати творчий задум.
Назар Світлик: «Головне, щоб люди цінували»
— Ідея хороша, тому що цей перехід у Первомайську активний, тут ходить дуже багато людей, але найголовніше, щоб люди все це цінували, тому що за два роки уже багато зіпсованого й помальованого. Це погано, тому що така краса, а люди її не цінують. Дехто говорить, що це хороша робота, а дехто верещить — і це погано. Тому треба до людей донести, що малюнок — це не просто намазюкане щось на стіні.
До речі, у творчому проєкті взяли участь практично усі рідні Яни. Син, для прикладу, малював Південний Буг та підмальовував сюжети пензликом, а сестра допомагала ще на початку проєкту. Тепер же у Яніни чималий творчий колектив, який об’єднав людей різного віку, статі та статусу. Як каже Яна, це наша творча родина.
Яніна Світлик: «Для мене дуже важливо, що цей проєкт об’єднав людей».
— Що вам дав цей проєкт?
— Насправді дуже багато, Я щаслива, що це була дуже близька комунікація з самими людьми, з жителями. Можна було познайомитися ближче, відчути навіть настрій. Знаєте, як то кажуть, піти в народ, дізнатися, про що люди спілкуються, втілити навіть деякі бажання. Тут була жіночка, коли ця стіна була ще порожня, то вона сказала: «Так би хотілося побачити петриківський розпис або щось дуже схоже до нього. Власне, тоді я створила ескіз пташки — синій. Він наближений до петриківського розпису. І коли ця жінка знову прийшла сюди і це побачила, то її очі світилися, як вогники. І вона каже: «Знаєте, а ви втілили мою мрію!» І я була дуже щаслива, що за допомогою свого мистецтва я змогла отак людині підняли настрій і втілити її мрію. Для мене це теж дуже важливо. І для мене важливі емоції людей, які проходять тут кожного дня, які усміхаються, тішаться, радіють. Тут можна навіть сфотографуватися з дітьми. Люди хочуть брати певну участь у проєкті. Тут приходили і діти, і дорослі, і чоловіки, і жінки, тобто, кожний раз приходять нові люди. Особливо, коли ми в 2022 році тільки почали створювати, то дуже багато було людей. Тут були і жінки, яким і 60 років, і діти, яким по дев’ять років. Люди були різних статусів, різного віку, статі. Для мене дуже важливо, що цей проєкт об’єднав людей, зміцнив. В наш час це дуже важливо, щоб люди були одним цілим, були єдині.
— Чи плануєте на перспективу нові проєкти?
— Плануємо, але всі ці деталі обговорюються з міською радою. Думаю, в подальшому будуть нові ідеї та нові проєкти, тим паче, що міському голові теж дуже сподобалося і він говорив ще про один мурал на багатоповерхівці.
— Чи думали над назвою свого творчого колективу?
— Назви поки немає, але нашу команду називаю «Наша творча маленька родина». Люди між собою тут дуже зблизилися. Ми всі стали друзями і колектив став, як маленька сім’я.
А це Яніна Савочкіна та Анастасія Дров’янова. Художниці, обидві із Первомайська, закінчували художню школу, нині активні учасниці вуличного проєкту. Дівчата в захопленні від того, що роблять і кажуть — це надихає.
Яніна Савочкіна: «Багато людей кажуть компліменти»
— Ось одна із моїх робіт. Коли дізналася, що в цьому році будемо продовжувати розмальовувати другу стіну, я вирішила розробити ескіз, взявши за основу мою роботу ще із художньої школи. Ще є одна моя робота, яку я робила, надихаючись роботою мого улюбленого художника. Але я додала суди зоряний мотив, пшеницю — урізноманітнила. І з моїх минулорічних робіт є ще одна — це моя перша робота «Ідол». Оскільки роботи всі в українській стилістиці, то я вирішила, що буде доцільно відтворити щось таке, що було суто українське, що було до приходу християнства, дуже глибинне і давнє — це збірний образ ідола. І рунічне коло, а навколо ті руни, які могли би бути на Русі. Достеменно невідомо історично, але це одне із того, що могло би бути.
— Як вам працювалося?
— Ми тут працюємо в колективі. У нас дуже класний, теплий колектив. І багато ще людей кажуть компліменти, їм подобається, вони підтримують, тому працювати було одне задоволення.
Анастасія Дров’янова: «Яна надихнула намалювати щось патріотичне»
— Я за освітою скульптор. Мене Яна надихнула щось намалювати патріотичне. Я довго думала, що саме намалювати, і згадала, що в мене була студентська робота, яку я робила до Дня Незалежності, коли було 30 років. І я вирішила зробити цю роботу по такому ескізу. Я так бачу цей образ нашої України незалежної і цієї зірки, яка все-таки надіється і прагне до цього свого балансу і щоб все було спокійно, щоб було в єдності. І такі патріотичні кольори.
— Чи об’єднує людей таке вуличне мистецтво?
— Так, дуже об’єднує. Я так захопилася. Тут кожен творить щось своє і у кожного свій стиль, взагалі класна енергетика і класно, що ми чужих людей долучали до проєкту. Нас тут багато, десь 13 людей. Я би хотіла продовжити таку роботу для наших людей в місті.
У всіх учасників проєкту є бажання, аби їхня творчість слугувала людям і приносила радість. На перспективу мріють ще попрацювати в подібних проєктах і бути корисними первомайцям. Самі ж містяни в захопленні від робіт художниць і просять інших не псувати краси.
Ольга Климентіївна, первомайчанка: «Треба, щоб була камера і щоб було видно, хто тут шкодить, а хто тут робить. Подивіться, кожну лінію малюють дуже гарно і старанно. І стільки тут прекрасного зроблено і дуже болить душа, коли бачиш, що картини уже пошрябані».
Наталя Зубко, переїхала жити до Первомайська: «Дуже гарно, дівчатка молодці, супер просто. Я такого ще не бачила. Запрошую їх до себе у майстерню, де відновлюю жіноче волосся. Зроблю знижку дівчатам».
Ольга Поліщук, первомайчанка: «Дуже гарно, молодці наша молодь, роблять добру справу. Відчуваю гордість за Україну, за молодь, за те, що вони такі креативні та патріотичні».
Проєкт завершився, але не виключно, що художниці зорганізуються для нового. А поки у підземці поселилася надзвичайно потужна енергетика — під назвою любов. А дівчата стали прикладом того, як ідея згуртовує, єднає і робить дива.
