Україна продовжує потерпати від ударів російських окупантів по енергогенеруючій інфраструктурі. Фахівці кажуть: ситуація контрольована, але близька до критичної. Що важливо знати українцям, до чого готуватися взимку та чи буде підвищення ціни на електроенергію? Які є приклади успішних громад в цій сфері? Відповідає голова правління Хмельницького енергетичного кластеру Степан Кушнір.
Голова правління Хмельницького енергетичного кластеру Степан Кушнір
«Взяли» фаховістю та глибоким підходом до енергетичної тематики
З роботою Хмельницького енергетичного кластеру мала можливість познайомитися особисто під час журналістського навчання. Сказати, що вони мене вразили, це було б занадто банально. Як то кажуть, «взяли» фаховістю та глибоким підходом до енергетичної теми. А ще якщо врахувати, що сьогодні ця тема не просто актуальна, а животрепетна, то цінність такого знайомства зростає в рази. Але зараз не про це. Сьогодні про досвід роботи енергетичного кластеру, про діяльність та їхню комунікаційну платформу.
«Ми є тією платформою, яка об’єднує»
Хмельницький енергетичний кластер — це відкрита платформа, яка об’єднує громадські організації, владу, бізнес, медіа, науку задля розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та енергоефективності в регіоні. Основні напрямки діяльності кластеру: практична реалізація проектів ВДЕ; розробка і реалізація програм та стратегій регіонального розвитку в контексті теми енергоефективності та ВДЕ; адаптація регіону до зміни клімату; реалізація принципів сталого розвитку на території регіону; інформаційно-просвітницька робота з населенням в сфері ВДЕ; розвиток сталих видів транспорту.
На тренінгу для журналістів, який організував Хмельницький енергетичний кластер
Коментує Степан Кушнір, голова правління:
— Хмельницький енергетичний кластер був заснований у липні 2018 року. Серед засновників представники як громадських організацій, активістів, так і підприємців та науковців. Це така синергія дій трьох сторін. Але згодом цей консорціум ми поповнили ще представниками медіа та органів влади. І фактично ми зараз поєднуємо п’ять напрямків, які гармонійно взаємодіють між собою і це дозволяє робити наші проєкти ефективнішими, швидшими та зрозумілішими.
— Які основні задачі сьогодні ставить перед собою енергетичний кластер?
— Якщо говорити про тих, хто є серед засновників кластеру, та тих, хто є в структурі, всі ці сторони мають свої функції, інтереси та можливості. Для прикладу, бізнес має кошти. Це сторона, яка розглядається як інвестори, яка допомагає іншим сторонам, для прикладу, органам влади, бо часто державні органи не мають бюджету на інвестиційні проєкти і їм простіше віддати ресурс, щоб ним керував приватний сектор і щоб було краще та ефективніше. Цей зв'язок ми налагоджуємо. Ми чуємо, коли скажімо, якась громада скаже: «Ми хочемо, щоб прийшов інвестор і збудував сонячну станцію. От у нас є ділянка». Ми пропонуємо тоді вже іншій стороні — інвесторам. Кажемо: от є така ділянка. Основний функціонал кластеру — це побудова містків взаємних інтересів.
Або інша ситуація, коли є розробники. До нас звертаються і кажуть: у нас є технологія. Хочемо її протестувати, але треба якісь кошти на це. Ми також взаємодіємо з підприємцями, які бачать, наприклад, що у цієї технології є потенціал для того, щоб її якимось чином комерціалізувати. І в такий спосіб відбувається взаємодія. Інші приклад, коли, скажімо, представники громадськості взаємодіють з медіа. У нас з 2019 року чудовий проєкт на регіональному телебаченні «ТРК Місто». Ми заснували програму «Ековектор», де, власне, підіймаються питання енергетичні і довкола енергетичних. Бо часто енергетика пов’язана з довкіллям, зі зміною клімату. І ця синергія тільки на краще, тому що наша основна мета, щоб проєкт знайшов ті сторони, які необхідні, щоб він відбувся. Бо ж будь-яка ініціатива має мати не менше двох сторін. Ми є тією платформою, яка об’єднує.
— Кластер — це, в першу чергу, люди. Розкажіть про себе, про тих, хто поруч вас та про діяльність, — ставлю запитання.
«Ми слугуємо комунікаційною платформою»
— Зараз наша команда — це чотири людини, які є фактично менеджерами, які генерують ідеї, реалізують проєкти, — відповідає Степан Кушнір. — Також є бухгалтер. Фактично вся діяльність та наповнення нашої роботи — це Артур, Степан, Світлана та Олена. Це люди, які прийшли і об’єдналися на фоні патріотичних намірів, громадських ідей, спільної громадської діяльності. Ми, ще до створення енергетичного кластеру, займалися молодіжною роботою і в певний час зрозуміли, що для нас більш ціннісно, що ми хотіли би більше увагу приділяти питанням протидії зміни клімату та зеленої енергетики. Ми розуміли, що це є питання, яке треба рухати, бо в нашому регіоні не було подібних організацій. Тому кожен із команди доповнює нашу роботу своїми певними навичками. Ось у нас є Світлана, вона аналітик, Олена і Артур — юристи. Вони гарно розуміються на тому, як вести документацію, як готувати фінансові звіти. Я більше натхненник і людина, яка вболіває за трансформацію енергетичного сектору, тому що маю практичний досвід співпраці з бізнесом і є дотичним до розвитку проєктів зеленої енергетики. Розумію, що це наше майбутнє. І те, як воно буде розвиватися в нашому регіоні, залежить і від нашої команди зокрема.
Ще варто сказати про те, що у нас є члени кластеру — окремі організації. І тут вони дуже різного профілю, але посилюють один одного. Зараз загалом їх є 10, які представляють громадський сектор. Ми долучили сюди колег з Рівного, це ГО «Екоклуб». Вони досить популярні і потужні в контексті розвитку зеленої енергетики. Окрім усього мають уже двадцятилітній досвід роботи. Це представники державних структур, зокрема Хмельницька ОДА, яка допомагає з комунікацією владних структур. Це Агенція регіонального розвитку адміністрації, яка працює над інвестиційними проєктами та їх залученнями в регіон. Це також сектор бізнесу, зокрема ТОВ «ІНДІАН СОЛАР», з яким ми взаємодіяли в темі сонячної та вітрової енергетики, а також по темі біоенергетики. Це державна структура Держенергоефективності і це орган, який фактично формує політику в темі енергоефективності. Це компанія «Хмельницькобленерго». Без неї нам важко щось зробити, бо будь-який проєкт генерації енергії залежний від приєднання до мережі. І цим займається саме компанія «Хмельницькобленерго» і ми по цим питанням з нею взаємодіємо. Також ТРК «Місто» та Хмельницька філія «Укргазбанку». Це банк, який себе позиціонує, як зелений банк. Він один із кращих по показниках, хто кредитує і дозволяє малому і середньому бізнесу отримати кошти для зелених проєктів. Загалом у нас десять членів кластеру. І ми будуємо містки взаємодії один із одним. До нас звертаються ще інші структури, громади, просто люди із запитами на ту чи іншу інформацію, з запитаннями, як знайти партнерів, спеціалістів. І ми слугуємо такою комунікаційною платформою.
— Наскільки плідною є для вас комунікація із місцевими органами влади?
— Я би сказав, що після початку повномасштабної війни від громад ми відчуваємо найбільший запит. Бо основна проблема в громадах — це брак кадрів, і коли на місцях немає людей, які можуть надати професійні відповіді на технічні рішення в тих чи інших ситуаціях, або як використовувати ті чи інші можливості, то громади шукають зовні тих людей, які їм допоможуть. Тому основний запит від громад. Як готуватися до опалювального сезону, як отримати грантове фінансування або міжнародну технічну підтримку на енергетичний сектор. Переважно мова іде про сонячні електростанції, про генератори, про додаткове обладнання, якого потребує громада, але або не має бюджету на це, або не розуміє, як реалізовувати проєкт. Тому від початку повномасштабного вторгнення ми комунікували з усіма громадами, а їх в Хмельницьку 60, і активних серед них залишилося близько половини. 25 громад відгукуються на наші запити, і ми співпрацюємо.
— Як війна вплинула на діяльність кластеру? — цікавлюсь далі.
— У певний момент ми зробили паузу у своїй діяльності, — ділиться пан Кушнір. — Всі ринулися у волонтерство або допомагати людям, які залишили свої домівки і приїхали на Хмельниччину. Бо тоді цілі сім’ї, родини переїздили в більш-менш безпечні регіони. Хмельниччина була однією із таких територій, куди багато ВПО переїздило. Команда допомагала цим людям на волонтерських засадах. І так тривало кілька місяців. Частина нашої команди пішла у добровольчі формування. Коли було не зрозуміло, чи дійде війна до Хмельницького, чи ні, то готувалися до того, що потрібно зустрічати ворога. Це було патрулювання містом, взаємодія з правоохоронними органами, безпекова тема. Але коли ми зрозуміли, що така історія може затягнутися надовго і лінія фронту стабілізувалася, то ми побачили, що з’являються запитання до нас по темі енергетики і ми почали думати над тим, як ми можемо бути корисні. Тому ми з тих пір системно налаштовувалися на роботу з громадами. Такі громади отримували від нас зворотній зв'язок. Ми взяли в роботу кілька громад, які і сьогодні продовжують з нами працювати і ми маємо певні результати.
— Можете навести приклад, — наступне запитання.
«Децентралізовані мережі — це один із запитів, які ми опрацьовуємо зараз і намагаємося технічно вирішити»
— Скажімо, Теофіпольська громада, що на Хмельниччині. Вона об’єднує 55 населених пунктів, має до двадцяти тисяч населення. Це типова громада, яка має безліч проблем, але не має на все ресурсу. Ми почали системно працювати. Спочатку створили профільний напрямок, який тепер займається питаннями енергетики. Наразі в громаді є енергоменеджер. Ми провели ретельну роботу з його підготовки для того, щоб можна було працювати зі споживачами. Тоді взялися за документи, які дають можливість громаді претендувати на серйозну участь у міжнародних програмах. Це план дій сталого енергетичного розвитку та клімату. Ми розробляли цей документ півроку і затвердили рішенням селищної ради. Цей документ містив в собі низку заходів і формулює енергетичну політику в різних секторах, метою якого є скорочення викидів в атмосферу в енергетичному секторі. І тут ми заклали безліч корисних заходів, які торкаються теми модернізації старої інфраструктури та будівель. Тут є напрямок, який дозволить розглянути тему транспорту, так само і сонячні станції та інші альтернативні підходи, які допоможуть громаду вивести на рівень типової європейської. Скажу, що громада має величезний потенціал, бо на її території знаходиться біогазова установка, створена на території цукрового заводу, і вона фактично уже виробляє понад двадцять шість мегават електричної енергії і стільки ж тепла. Проте ця енергія не може бути децентралізованою, бо наша мережа об’єднує практично усі міста і села України і є єдиною системою. Але ми зараз думаємо над тим, щоб цей біокомплекс, в цих умовах, працював на громаду і хочемо зробити енергетичний острів, який би за допомогою такого підприємства задовольняв потреби в електроенергії та частково в теплі. Бо цей ресурс є під боком, але технічно наші мережі побудовані таким чином: якщо починаються стабілізаційні або аварійні відключення, то це торкається і Теофіполя. Хоча джерело генерації енергії є в громаді, але, на жаль, не може обирати пріоритетно своїх споживачів. Тому децентралізовані мережі — це один із запитів, які ми опрацьовуємо зараз і намагаємося технічно вирішити. Слід зазначити, що потужність цієї біогазової установки перевищує в чотири рази потреби усієї громади. Це говорить про те, що громада виробляє зеленої енергії більше в рази, аніж споживає, і це є дійсно хорошим прикладом успішного кейсу. Також у громаді встановлені домашні та промислові сонячні електростанції загальною потужністю понад 3 МВт. Думаю, що подібна ініціатива по створенню енергетичного острова буде актуальна не лише для цієї громади, але й для інших.
Крім того, ми допомогли громаді залучити грант на будівництво сонячної станції для лікарні, яка є найбільшою в громаді і обслуговує потреби усієї громади. Цей заклад завжди залежав від нестачі потужності, тому що в пікових навантаженнях вони вимикали амбулаторію, кухню, бо не вистачало потужності, щоб покривати себе тим об’ємом, який потрібний. І сонячна станція допоможе перекривати цей дефіцит в період, коли весняно-осінній час, коли сонечка багато, і період, коли лікарня найбільше споживає. Тому ми вирішимо і технічну проблему, що не треба буде вимикати різні корпуси і балансувати свої потреби з можливостями технічними. А вона цей дефіцит перекриватиме за рахунок зеленої енергетики. Це надихнуло громаду подумати над тим, що сонячна енергетика цікава не лише через грантові кошти, але й через кошти бюджету, бо з тарифом, який зараз для комунальних об’єктів, більш ніж вісім гривень, і не факт, що він не зростатиме, то вкладення коштів у такі об’єкти приведе до окупності за три роки. Це говорить про те, що ми досягли ситуації, коли громада переосмислила переваги зеленої енергетики, які не тільки пов’язані зі збереженням довкілля. Ми зараз розраховуємо потреби насосних станцій в електроенергії, які допомагають із свердловин підіймати воду і забезпечувати населення у всіх населених пунктах, а їх є 55. Ми прораховуємо технічну можливість встановлення сонячних електростанцій на них.
Крім того ми зараз працюємо над тим, щоб робити енергію зі сміття. І є чудова технологія, яка без жодних шкідливих відходів дозволяє спалювати багато видів сміття і локальної сировини: або тріска, або відходи від лісової галузі. Фактично ми вирішили дві проблеми. І перша із них актуальна для громад маленьких, це відсутність смітників. Вони є скрізь у всіх посадках. Друге — села продукують багато органічних відходів, які не завжди компостуються. І це також надасть змогу із цих відходів зробити фактично хороше паливо. І цей проєкт амбітний для громади, хоч і коштовний, але враховуючи, що сміття фактично — безкоштовний ресурс, тут враховується лише вартість логістики, частково сортування. Також в громаді є КП «Лісгосп», який має комунальні ліси, що допомагає отримувати теплову енергію по гарній ціні для критичної інфраструктури. Це локалізує можливість отримати електроенергію. Бо ця установка передбачає когенерацію, тобто виробництво і теплової, і електричної енергії. І зараз ми формуємо перелік ідей з розрахунками, щоб зрозуміти, що ця ініціатива може бути профінансована власним кошти, а на іншу треба шукати інвестора чи партнера. І зараз ми на тому етапі, коли зрозуміли, який потенціал має громада. У нас є відповідні розрахунки, документи і ми пройшли цей шлях структуризації, який займає багато часу. На жаль, це те, чому не приділяють уваги громади, а насправді, коли приходить інвестор, то йому важливо отримати цифри, розрахунки, конкретний перелік ділянок. І це велика проблема, бо я, працюючи з бізнесом і допомагаючи їм шукати подібні громади для співпраці, розумію важливість цього питання. Коли просто ти приходиш і тобі кажуть: «Та у нас там є щось, давайте подивимося», коли жодної конкретики, то це спонукає інвесторів свій час не витрачати і шукати тих, хто пропонує щось конкретне і що має потенціал. А в ідеалі ця конкретна пропозиція має бути двомовною: українською та англійською. Тоді це відкриває нам можливість із зовнішнього світу отримати ресурс, допомогу та підтримку.
— Ваш досвід розповсюджується лише на громади Хмельницької області?
— Ми отримуємо запити й від інших громад, не відмовляємо нікому, тому деякі практики наші можуть бути корисними для інших, і ми розуміємо, що гріх ними не скористатися, якщо це працює. Тому за час нашої роботи до нас зверталися люди з різних областей: Рівненської, Львівської, Черкаської, Чернівецької, Івано-Франківської. Це ті, хто поруч з нами. Є логістична можливість приїхати в гості і побачити все на власні очі.
— В чому секрет успіху вашої громадської організації? — запитую далі.
«Наша історія успіху — в партнерстві, в тому, що ми завжди слугуємо об’єднавчим фактором»
— Я би не говорив про це, як успішність, — відповідає Степан Кушнір. — У нас реалістична самооцінка. Ми розуміємо, що не використовуємо свій потенціал на повну. Є обставини, які не дозволяють нам говорити про те, що ми успішні в тій мірі, в якій можемо бути. Точно скажу: ми єдина громадська організація в області, яка займається питаннями енергетичними і довкола енергетичними, що впливає на довкілля, клімат. Тому наша, в певному сенсі ексклюзивність, відкриває багато шляхів і можливостей. Проте ми навіть не маємо людського потенціалу, щоб цьому приділяти час. Тож ми пріоритезуємо певні питання, тому ми займаємося тим, що цікаво нашій команді. Ми займаємося тим, що дозволяє нам гарантувати, що ми справимося з цими завданнями, тому що є, скажімо, ініціативи, які передбачають певні вимоги. І ми даємо собі оцінку, чи ми справимося з цими задачами чи з проблемами. Якщо ні, то ми завжди рекомендуємо інші організації. Знаєте, є принцип психолога: якщо до тебе звертається клієнт і каже про проблему, а ти не можеш її вирішити, то не маєш права братися за цю проблему, просто маєш сказати і порекомендувати когось іншого. Тому ми теж так робимо: якщо оцінюємо, що певна задача має завелику складність, або можливості супервеликі і ми розуміємо, що можемо не справитися, або не відповідаємо певним критеріям, то ми завжди рекомендуємо когось іншого, хто би ці можливості використовував, або справиться з тією чи іншою проблемою. Тому я би сказав, що наша історія успіху –— вона в партнерстві, в тому, що ми завжди слугуємо об’єднавчим фактором і можна провести цю аналогію на наше життя на будь-яку сферу. Спільними зусиллями робити краще, ефективніше, аніж ти це робиш наодинці, і кластер слугує цим прикладом, коли ми намагаємося об’єднати зусилля, ресурси, інтереси для того, щоб вирішувати проблеми або використовувати можливості.
— Серед багатовекторних напрямків вашої діяльності є й чимало освітніх програм. Розкажіть про них.
— Все базується на освітніх ініціативах. Ми проходили різного роду навчання, стажування і з того моменту ми розуміємо специфіку роботи в цій сфері. Тому освіта — це першочергове, що не повинно виключатися з роботи. Навчанню ми приділяємо велику увагу і отримуємо постійні запрошення по роботі з молоддю. От зараз на базі професійно-технічного закладу в Хмельницькому відкривається спеціальність «монтажник сонячних електростанцій». Це третій в Україні заклад на базі ВПУ, який має подібний профіль. Через суспільний запит ми побачили, що людям хочеться отримувати подібні знання. Ми спочатку розробили курс, який інтегрували в навчальну програму електротехнічних спеціальностей. Він дозволяє людям навчатися монтувати станцію, бо це практично є конструктором. А маючи базові знання, ти просто отримуєш змогу додатково вивчити специфіку сонячної енергетики і стаєш затребуваним спеціалістом. І що чудово, що цими спеціалісти можуть бути люди після 9-го класу, які прийшли і провчилися три роки, і у 18 це може бути спеціаліст, який отримає гідну зарплату і потрібний буде всьому світові. Бо зараз великий брак тих, хто має подібні навики. Ми також закупили обладнання і встановили сонячну станцію, яка слугує як і елементом для навчання, так і резервним живленням. Нам уже неодноразово дякували і кажуть, що люди, які проводять навчання в цьому закладі, не відчувають, коли вимикають світло в навчальних аудиторіях. Це хороший приклад того, як співпраця громадськості, освіти і науки дозволяє зробити затребуваний продукт. Цей навчальний курс, а згодом — і окрема спеціальність, дозволять нам посилити сектор сонячної енергетики людьми, які обізнані в темі, які можуть своїми руками і розумом допомогли Україні стати енергонезалежною.
— Попри всі складнощі в українській енергетиці, ви великі оптимісти. Є вихід?
«Перші в Україні громади, які мають комунальні плантації енергетичних культур»
— Ситуація насправді дуже складна, — підтверджує Степан Кушнір. — І сьогодні треба говорити не лише про сонячну енергетику. Крім розвитку сонячної енергетики, треба розвивати й інші напрямки. Для прикладу я скажу, як ми розвиваємо біоенергетику. Це приклад трьох громад, які знаходяться на півночі Хмельницької області. Це малі громади, переважна кількість об’єктів, які використовують енергію для опалення, — це дрова, тріска, пелета. І коли почалася повномасштабна війна, ми побачили, що до опалюваного сезону формується надмірний запит. Була черга до лісгоспів, щоб купити дрова. Ціни зросли на деревину і деякі громади навіть не купили в повних об’ємах дрова і одним таким рятівним фактором було те, що зими наразі тепліші, тому не було проблем з опаленням. Але ми, коли оцінили потенціал Хмельниччини і України в цілому в тому, що ці дрова ми самі можемо вирощувати, висадивши енергетичні культури. Це культури різного роду. Ми зупинилися на енергетичній вербі та тополі. Ще є міскантус та павловнія, але вони дещо більше потребують догляду. Ці культури ми можемо посадити в цих громадах, щоб вони самі «вирощували собі дрова» і не залежали від ринкових цін. Бо чим ближче до зими, тим вище вартість деревини, або будь-які загострення на лінії фронту, знищення енергетики, воно теж впливає на вартість кінцевого продукту. Тому ми зробили розрахунки: якщо громади вирощуватимуть власні енергетичні культури на землях, непридатних для сільського господарства, то вартість паливної тріски буде на 70% дешевшою, ніж ринкова вартість. І ми в рамках проєкту висадили в трьох громадах три материнські плантації, тобто це є плантації, з яких ви самі можете брати саджанці і розмножувати їх там, де землі не придатні для аграрного виробництва. Фактично ми тут використовуємо потенціал земель, які ніяк не використовуються. В нашому випадку, громади їх використовують дуже ефективно, бо фактично там росте біомаса, якою потім можна опалювати в котельнях критичної інфраструктури. У рамках проєкту ми передали громадам щепорізи, що дозволяє їм не залежати технічно від оренди такої техніки або купівлі її. Ще вони мають свої комунальні землі, вони їх не орендують і на цьому теж економлять. Ще мають свою іншу техніку, яка допомагає перевозити паливну тріску до місць. І у них є уже персонал в структурі ЖКГ, який можна сезонно залучати, а не винаймати. Ці всі фактори, там, де вони економлять, дає нам цифру, сімдесят відсотків різниці між ринковою вартістю. І це суперприклад. Це фактично є перші в Україні громади, які мають комунальні плантації енергетичних культур. Ми, крім того, розробили методичні матеріали: є і відео, і гарний опис для того, щоб усі громади, яким це цікаво, могли самі цей шлях пройти. До речі, ми отримали дуже багато запитів від різних областей: Тернопільська і Львівська, Волинська — всі цікавляться і ставлять організаційні питання, як цей шлях можна повторити. Загалом потенціал України в цьому напрямку величезний. В Україні є понад чотири мільйони гектарів земель, які не придатні для сільського господарства. На цих землях можна вирощувати такого роду культури. Вони не потребують високої якості ґрунтів, проте вони продукують ту біомасу, якою можна замінювати вирубку лісів, і це є чудовим прикладом, що ми маємо локальний продукт, який росте у нас в громаді і його ми використовуємо для своїх потреб.
— Користуючись нагодою, хотіла би поставити питання, яке турбує сьогодні населення. Мова йдеться про ймовірне підняття тарифів на електроенергію. Чого очікувати українцям?
— Ми вже пройшли і в минулому році хвилю підняття тарифу на електроенергію для фізичних осіб, і вже цього року вартість піднято на 50%. Я думаю, що цей тариф буде зафіксований принаймні до 2025 року, і про це говорять представники Кабміну. Думаю, що суспільство не готове до підняття тарифів двічі на рік, бо це свого роду певний стрес і потрібно вибудовувати правильну комунікацію, щоб суспільство зрозуміло. І якщо зараз ще раз підніметься тариф, то буде логічне питання: а чого його не зробили одразу таким? Думаю, що у нас є певний час налаштувати суспільство на те, що рано чи пізно цей тариф буде ринковим, і нагадую, що у нас є величезна різниця між тарифами, яка вдвічі переважає: для фізичних осіб це 4,32грн. Для бізнесу та для комунальних і державних установ — це вісім-дев’ять гривень. Тому вирівнювання тарифів є справедливою справою, і якщо ми навіть проаналізуємо те, як це відбувається в світі, то, дійсно Україна відмінна тим, що фактично дотує тариф для населення. Я вважаю, через політичні мотиви, бо це є такою точкою подразнення. Коли ти піднімаєш плату за комунальні послуги, то, зрозуміло, що ти отримуєш негативну реакцію, але людям треба пояснювати, що навіть якщо ви отримаєте занижений тариф, то все одно ми за нього платимо, навіть якщо не зі своєї кишені, то з кишені державної казни, або місцевих бюджетів, які перекривають тарифи на комунальні послуги, що не відповідають ринковим і навіть не виходять на собівартість. Тобто, коли людина зі своєї кишені дає реальні гроші, вона розуміє реальну вартість. Тоді буде ефект, який пов'язаний з економією. Ми подумаємо, чи треба, щоб просто горіло світло в тій кімнаті, де нас немає, або ми будемо думати над тим, як економити і над заходами, які нам дозволять економити. А в умовах, коли перекриття відбувається з коштів бюджету, субсидій, то ми не відчуваємо, що відриваємо від себе ці кошти. А фактично немає державних грошей чи грошей міського голови. Це все гроші платників податків, тобто наші з вами. І от коли у людей з’явиться розуміння, що ті всі ресурси, ті всі бюджети, які формуються на рівні держави, або на рівні муніципалітету громад, то є наш спільний фонд і тоді, можливо, з’явиться потреба в тому, щоб тариф вирівнювати і сплачувати реальні гроші. Саме це буде стимулювати заходи з енергоефективності. У нас ситуація в Україні відмінна тим, що ми маємо дуже низький рівень доходів серед людей. Якщо середньостатистично порівняти українця з представниками європейських країн, то буде дуже велика різниця. Ми отримуємо дуже мало доходів і хоч ми сплачуємо тариф один із самих дешевих в Європі, то у відсотковій пропорції — ми платимо більше. Тому тут треба придумати такий перехідний період, який би допомагав незахищеним верствам населення отримати компенсацію. Але в той же час ми не можемо відмовитися від теми енергоефективності, тому що наш рівень споживання дуже нераціональний. І наша країна, на жаль, є найбільш неенергоефективною в Європі. Навіть порівнюючи з тим, якщо виробити одиницю продукції — в Україні потрібно вдвічі більше енергії, ніж, для прикладу, в Польщі. А якщо порівнювати нас з Німеччиною, то ми в три рази більше використовуємо енергії. Це можна перенести і на житловий фонд. У нас багато неефективних старих радянських будинків, які споживають фактично на сорок відсотків енергії більше, аніж могли би споживати, якщо провести комплексну термомодернізацію, встановити індивідуальні теплові пункти та низку інших заходів. Тому нашу енергоефективність можна порівняти з дірявим відром. От ми набираємо воду і поки ми з криниці донесемо цю воду додому, то там уже піввідра. Це ж неефективно. І доки ми не залатаємо цю дірку, бо ж сплачуємо ми за все відро, а використовуємо половину. Це є показовим прикладом, що треба робити першочергово. Треба латати дірки, тобто відкрити відповідні програми з енергоефективності та створити фінансові інструменти для фінансування для населення. Замінювати старі вікна, утеплювати стіни та дахи, тобто все те, що нам треба пройти, бо ми будемо безкінечно використовувати нераціонально ресурс, за який будемо сплачувати. І ось така проблема у нас є: і є в кожній громаді, і на усіх рівнях.
«Треба мати сценарій, що робити в умовах, коли немає як електроенергії, так і тепла»
— Ваші побажання українцям?
— У цих умовах ми маємо розуміти, що не треба шукати винних в наших енергетичних проблемах всередині країни. Тому перший момент: я би попросив людей менше виливати негативу на енергетиків і пам’ятати, хто і що є причиною енергетичних проблем — це країна-агресор. Друге: треба готуватися нам усім до найгіршого сценарію взимку, бо енергосистема може давати суттєвий збій і проблема може відчуватися зовсім по-іншому взимку, навіть якщо нічого не буде погіршуватися. Бо навіть той рівень відключень, який є зараз, взимку буде сприйматися по-іншому. Темно буде о п’ятій вечора, а зараз ніч настає о десятій вечора. Тому треба бути готовим до того. Негативний сценарій може суттєво погіршити ситуацію, особливо в прифронтових регіонах, де може бути проблема не лише з енергопостачанням, але й з теплопостачанням. Тому тут треба мати сценарій, що робити в умовах, наприклад, коли немає як електроенергії, так і тепла.
— І що ж робити?
— Це питання не має однозначної відповіді, але коли ми будемо готові до найгіршого сценарію, то це дозволить легше пережити складний час. Навіть, якщо все залишиться так, як зараз. Краще точно не буде, навіть, якщо електроенергія буде по шість-дев’ять годин на день, то все одно зараз саме той час, коли потрібно елементарні речі купити, які нам будуть необхідні. Тут все залежатиме від кожної родини, кожної оселі, бо у кожного є свої потреби, і зараз дуже важливо, щоб всі їх оцінили та оцінили свою фінансову спроможність. Ті, хто мають гроші, то вони куплять все, що необхідно, але треба пам’ятати: у кого бюджет обмежений, то варто оцінити вашу спроможність і відкласти кошти на основні речі, які будуть необхідні в умовах відключення електроенергії. Може, комусь треба забезпечити роботу котла, бо від цього залежить опалення. Ви маєте знати, скільки споживає ваш холодильник, щоб продумати якісь рішення, щоб він тримав температуру. І для освітлення продумати резервне живлення. Ці всі речі потрібно уже зараз скуповувати, бо літо пройде дуже швидко, а в умовах зими ціни на обладнання зростуть дуже. Зараз є можливість замовити, наприклад, з того ж Китаю. Хай там і довше іде посилка, та все ж бюджетніше. Як кажуть: готуй санчата влітку до зими.
— Дякую за розмову.
