Хто вони — наші майбутні лідери, як живуть і чим цікавляться зараз? Яскравим прикладом для Гард.City є Ілля Вронський. Юнак — цікава різностороння особистість, переможець конкурсу на кращого лідера учнівського самоврядування «Лідер року – 2024» у Первомайську та Миколаївській області, заступник президента учнівського парламенту Первомайської гімназії №10 імені Миколи Вінграновського. Він навчається у 9-му класі, дуже любить тварин, і не просто любить, а займається дресурою.
Знайомство з Іллею Вронським
Переді мною симпатичний 15-річний хлопець. Хоч уже і переглянула у Мережі про його діяльність, однак починаю розпитувати з базового, щоб якомога повніше представити нашого героя читачам.
— Де навчаєтесь, чим захоплюєтесь? Розкажіть про себе? — так починається розмова.
— Я народився в Баштанському районі, а в Первомайську проживаю тільки 6 років — у моїй прийомній родині Олександра та Олени Ярових, — розповідає Ілля. — Я староста свого 9-Б класу та член учнівського парламенту гімназії, займався карате протягом 3-х років та на курсах по програмуванню. Тематично займаюсь у спортивному клубі «Гладіатор», також допомагаю в кінологічному центрі свого батька «Аякс».
«Лідер року»: думати, мріяти, діяти
— Чому ви вирішили брати участь у конкурсі «Лідер року»?
— Я добре розумію, що саме мені та моїм одноліткам після перемоги повертати країну до життя, тому мав велике бажання показати свою діяльність, спробувати свої можливості. І дуже зрадів, що вийшло. Взагалі з перших кроків у гімназії я активний учасник багатьох заходів, свят, конкурсів, флешмобів, змагань.
— На вашу думку, хто такий справжній лідер?
— Лідери повинні думати, мріяти, діяти. Бути лідером — це бути готовим виконувати ту роботу, яку потрібно, старанно працюючи. І, звісно, лідеру необхідно знати, що велике значення мають його особисті якості.
— Що вам допомагає на шляху до своєї мети?
— Я легко знаходжу спільну мову з людьми різного віку та характеру. Головний мій девіз: бути готовим діяти.
— Розкажіть детальніше про свій проєкт.
— У створенні проєкту мені допомагав мій батько, Олександр Яровий. Він завжди мене підтримує. В будь-якій незрозумілій ситуації я звертаюся до нього за порадою. За його підтримки я став ініціатором акції «Чисті береги Синюхи», челенджу «Дякуємо ЗСУ». Зараз він захищає нашу країну від російських агресорів. Я наполіг на поїздці до наших воїнів, щоб передати їм допомогу. Разом із батьком я піднявся на гору Великий Шаян в Закарпатті. З початку війни долучився до волонтерської діяльності, збирав для військових речі, яких вони потребували, організував збір коштів на безпілотник, та кришечок для передачі компанії, яка опікується виготовленням протезів пораненим бійцям.
А ще я дуже люблю тварин, особливо собак, мені завжди хотілося навчити їх дресирувати. Крок за кроком я здійснював свою мрію.
«Можливо, місто з часом втілить ці проєкти в життя»
— Що корисного ви плануєте зробити для громади?
— Ми вже спробували зробити реабілітацію — каністерапію для людей з інвалідністю або військових, які постраждали під час служби. Хотілося б продовжити цей проєкт. Колись від міста розігрувались гроші під проєкти, ми і наші собаки виграли — але місто коштів, на жаль, не надало (мова йде про Бюджет участі, у якому взяти участь спробував Первомайськ, однак коштів для реалізації ідей переможців так і не виділили — ред.).
— Як бачите своє майбутнє, де плануєте продовжувати навчання?
— Навчання хочу продовжувати в Мигії, вчитися на агронома та далі навчатися та працювати в цьому напрямку.
Ілля Вронський та Ганна Ткачук
— Яку ще свою ідею ви б хотіли озвучити на загал?
— Я пропоную місцевій владі збирати молодь, придумувати проєкти для міста – потім виносити їх на голосування, можливо, місто з часом буде реалізувати ці проєкти та втілювати в життя.
А молоді я хочу побажати не сидіти в будинку за гаджетами, мріяти, планувати, не ховати свої лідерські якості і, звісно, робити все для втілення своєї мрії!
