Сьогодні будемо розбиратися у видах вакцин. Адже котрісь із них вводять під шкіру, інші — внутрішньом'язово, а деякі взагалі дають у вигляді крапельок. Все тому, що вакцини по-різному виробляють, а отже, і відрізняється спосіб застосування та зберігання. Поїхали, це нескладно! Заразом і кілька міфів та стереотипів спростуємо.
Детальніше почитати про процес виробництва різних типів вакцин можна ось тут.
Усього існує чотири види вакцин
- Живі ослаблені.
- Неживі (логічно, бо мають «убитий» збудник в основі).
- Субодиничні (на основі очищеного антигену).
- Вакцини з анатоксином (знешкодженим токсином).
Як отримують різні види вакцин
Для отримання живої вакцини беруть ослаблений збудник тієї чи іншої хвороби, вирощують його в несприятливих умовах і отримують штам, який нездатен спричинити хворобу. Тобто, це та сама мікродоза хвороби. Але захворіти від цієї вакцини неможливо!
Живі ослаблені вакцини застосовують проти туберкульозу, кору, поліомієліту, ротавірусної інфекції тощо.
До позитивних рис таких вакцин відносять головним чином стійкий імунітет, який вона формує. Водночас, її не слід вводити ВІЛ-інфікованим та вагітним. А ймовірність, що збудник повернеться в активний стан і спричинить таки захворювання, складає 0,0002-0,0004%. Бачите кількість нулів після коми? Отож.
Неживі вакцини виробляють з так званих «убитих» збудників. Для цього у процесі отримання хворобу спершу вирощують у сприятливих умовах, тоді очищають, а відтак, вбивають нагріванням чи хімічними реакціями. Врешті такий збудник вже нездатен розмножуватися, але все ще спроможний виробляти імунітет проти захворювання.
Вакцини такого типу використовують, приміром, проти кашлюку, поліомієліту.
Нежива вакцина точно ні за яких обставин не спричинить розвиток захворювання та є ще більш безпечною та стабільною за живі. Але також варто знати, що нежива вакцина не спричиняє стійкого імунітету після першої дози, а тому вимагає застосування кількох доз. Та й імунітет буде слабшим, ніж після живої вакцини.
Субодиничні вакцини подібно до неживих, тобто інактивованих, не мають в собі живого збудника хвороби. Натомість лише окремі компоненти збудника хвороби, на які виробляється імунітет, будуть присутні в цьому типі вакцин.
Схема отримання очищеного антигену в цьому випадку складніша і сам процес є тривалішим, ніж для двох попередні типів. Бо, приміром, для вакцини проти гепатиту В ген вірусу поміщають у дріжжові клітини, які виробляють та розмножують його. Відтак, антиген очищають та отримують вакцину.
Подібно до неживих вакцин, субодиничні є більш безпечними за живі, але так само вимагають кількох доз та формують слабший імунітет, ніж живі вакцини. До того ж, у даному випадку ще й потрібно визначати саме ті антигени, які виробляють захист від тієї чи іншої хвороби.
Вакцини на основі анатоксину мають знешкоджений токсин бактерії. Науковою мовою його звуть анатоксин. Вакцини такого типу отримують шляхом додавання до знешкодженого токсину підсилювачів (ад'ювантів). Це можуть бути, зокрема, солі алюмінію і кальцію.
Вакцини зі знешкодженим токсином застосовують проти дифтерії та правця.
Ця вакцина точно не спричинить захворювання, є стабільною та вкрай рідко призводить до побічних ефектів. Але так само, як усі, крім живих, дає невисокий імунітет та потребує кількох доз.
Спосіб введення різних типів вакцин
Пероральний (через рот) — тут все максимально просто, та ще й безболісно. Бо не потрібно жодної голки і шприца. До відомих вакцин, які дають «крапельками», відноситься вакцина оральна поліомієлітна (ОПВ), вакцина проти ротавірусної інфекції.
Ін'єкція у шкіру — при такому способі голочка вже знадобидться, але болісною її теж навряд назвеш, бо вакцину вводять у верхній шар шкіри. Згадайте всім відому БЦЖ. Це воно.
Підшкірна ін'єкція — у цьому випадку вакцину вводять вже трішки глибше, між шкірою і м'язом. Таким способом вакцинують проти кору, краснухи та паротиту (КПК).
Внутрішньом'язова ін'єкція — цей спосіб передбачає вакцинацію глибоко в м'яз. Який саме, визначають лікарі залежно від вакцини та віку пацієнта. Внутрішньом'язово щеплять проти кашлюку, дифтерії та правця (АКДП) а також проти пневмококової інфекції.
Раніше ми писали: незважаючи на величезний потік інформації про вакцинацію, а, може, й саме завдяки тому, що інформації надто багато та ще й з сумнівних джерел, досі вперто побутують міфи про щеплення. Нумо разом із Гард.City перевіримо: наскільки ви самі обізнані? Пропонуємо розпізнати: про міф чи науково доведений факт ми вас запитуємо.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду».
