Міф чи правда? Перевір, що ти знаєш про захист: тест

Слово Vax англійською мовою існує з 1799 року. Воно походить від латинського vacca – «корова». Тоді британський лікар Едвард Дженнер розробив вакцину від натуральної віспи, використовуючи вірус коров’ячої віспи, безпечної для людини. Його препарат отримав назву «вакцина».

Протягом тисячоліть люди шукали ліки проти віспи. Ідея, що штучно викликана слабка форма захворювання здатна захистити людину, народилася, скоріш за все, в Китаї: вже близько 1 000 року люди там вдихали через ніс порошок з дрібно потовчених струпів хворих на віспу або вставляли у вуха шматочки вати, вимочені в гної.

У Британії XVIII століття щеплення від віспи пропагувала аристократка та інтелектуалка леді Мері Монтегю, яка сама в молодості перехворіла на віспу і ознайомилася з відповідними практиками в Туреччині, де її чоловік служив послом. Надійним метод було назвати важко. Практично кожен тридцятий пацієнт в результаті хворів на віспу у важкій формі і гинув.

Тим часом англійські фермери давно помітили, що коров'яча віспа для людини заразна, але не смертельна. Вивчивши це явище, лікар Едвард Дженнер створив на основі коров'ячої віспи надійну і безпечну вакцину.

14 травня 1796 року Дженнер прищепив нею восьмирічного фермерського сина Джеймса Фіппса, який згодом дожив до старості. За два роки Дженнер випустив знамениту брошуру «Дослідження причин і дія коров'ячої віспи». Випустив власним коштом, адже Королівське наукове товариство поставилося до його методу з недовірою.

Сумніви відпали, коли військовослужбовців британської армії і флоту примусово прищепили від віспи, і ні з ким нічого страшного не сталося.

З пропозицією назвати препарат для щеплення вакциною виступив Луї Пастер з поваги до Дженнера. Самого Луї Пастера називають засновником медичної мікробіології, творцем наукового напрямку запобігання інфекційним захворюванням за допомогою виготовлених у лабораторії вакцин.

Про віспу: за приблизними підрахунками з VI по XX століття хвороба призвела до смерті щонайменше 1 млрд людей. Є думка, що тільки в XX столітті від неї загинуло до 300 млн людей на планеті, що значно більше, ніж в усіх війнах людства.

Останній природний випадок віспи був діагностований у жовтні 1977-го. У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров'я засвідчила глобальне викорінення хвороби.

Як і всі інші медичні препарати, вакцини можуть викликати деякі реакції. Як правило, вони незначні і їх поява пов'язана з нормальною відповіддю організму на препарат: біль, припухлість або почервоніння в місці ін'єкції або підвищення температури. Ризик тяжких ускладнень після захворювання набагато вище, ніж ризик серйозних побічних реакцій після щеплення. Для порівняння: невакциновані люди в 90% випадків заражаються при контакті з хворим на кір, 5% з тих, хто захворів, отримують порушення здоров'я на все життя, а ймовірність серйозних алергічних реакцій при вакцинації становить 1 на 1 000 000 введених доз.

Історичний факт: в 1975 році Міністерство охорони здоров'я Японії зупинило застосування цільноклітинної вакцини проти кашлюку через високий рівень побічних реакцій. До цього в Японії реєструвалося близько 400 випадків захворювання на кашлюк в рік без смертельних результатів. Уже через 3 роки захворюваність на кашлюк зросла до 13 000, а кількість смертей – до 41! Міністерство охорони здоров'я Японії усвідомило, наскільки дорого довелося заплатити за допущену помилку, і незабаром знову затвердило обов'язкову вакцинацію проти кашлюку, однак уже ацелюлярною вакциною.

Аналогічні приклади були в історії Великобританії в 1978 році, Швеції — в 1985 році, СРСР — в 1989 році.

Багато людей відчувають безпідставний страх перед будь-якими «хімічними» речовинами. Такий стан називається хемофобією, і він може серйозно зашкодити вашому здоров'ю.

Деякі вакцини справді містять формальдегід, ртуть та алюміній. Однак, хоча це звучить страшно, ці речовини насправді роблять вакцини більш безпечними. Вони забезпечують стерильність та здатність вакцини ефективно виконувати її роботу. Справа у кількості. Щоб отруїти людський організм, потрібна доза, що набагато перевищує ту, що у вакцині. Один з консервантів на основі ртуті, зокрема, тіомерсал часто викликає занепокоєння у батьків. Однак компонент був виключений з усіх однодозових педіатричних вакцин в 1999 році, так що будь-які побоювання з приводу нього сьогодні є необґрунтованими.

Звідки «ростуть ноги»: в 1998 році у відомому британському медичному журналі була опублікована стаття про зв'язок між вакциною проти кору, краснухи, паротиту та аутизмом. Але пізніше з'ясувалося, що автор статті — лікар Ендрю Вейкфілд — сфабрикував усі факти. Його визнали винним у порушенні професійної етики, а потім виключили з медичного реєстру Великобританії (відібрали ліцензію лікаря). Дослідження, проведені після цієї публікації Центром контролю та профілактики захворювань в США, медичним інститутом Національної академії наук Великобританії і британською Національною службою охорони здоров'я, спростували будь-який зв'язок між вакциною і виникненням аутизму.

Дослідження аутизму тривають. На сьогодні справжні його причини залишаються невідомими, однак в декількох проведених дослідженнях симптоми аутизму були виявлені у дітей задовго до того, як вони отримали вакцину. Сучасні дослідження підтверджують, що аутизм розвивається внутрішньоутробно, задовго до того, як дитина народилася або отримала щеплення.

Колективний імунітет — це явище, коли достатня кількість людей у спільноті вакцинувалась або одужала від хвороби та виробила захисні антитіла проти майбутньої інфекції. Колективний імунітет може допомогти подолати епідемії різних хвороб, приклад — віспа, про яку йшлося раніше.

Щоб спільнота мала колективний імунітет, 95% людей мають бути вакциновані. 5% залишається для тих дітей та дорослих, які мають довічні протипоказання та не можуть щепитися та отримати захист від інфікування.

Що нижчий колективний імунітет, то вище шанс виникнення спалахів та епідемій. Тому кожна відмова або відкладання щеплення — це загроза власному життю та життю тих, хто з об’єктивних причин не може щепитися.

Навіть якщо провакцинована людина захворіє, то процес буде проходити значно легше, з малою вірогідністю появи ускладнень, отримання інвалідності або смерті.

Завдяки вакцинації в світі щорічно запобігається, як мінімум, 3 мільйонами дитячих смертей, 750 тисяч малюків уникають інвалідизації.

Рекомендуємо прочитати про ускладнення, які можуть виникнути при захворюванні на кашлюк та Hib-інфекцію.

Чому небезпечна гемофільна інфекція та як захистити від неї свою дитину

В Україні різко погіршилася статистика захворюваності на кашлюк: що це за хвороба та як попередити

За національним Календарем профілактичних щеплень, усі дорослі повинні вакцинуватись від дифтерії і правця. Вакцини проти цих хвороб формують імунітет на 10 років, тому важливо регулярно (кожні 10 років) робити щеплення. Якщо в дитинстві не вакцинувалися, або невідомо, вакциновані чи ні, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.

Гепатит В. Щеплення рекомендоване для всіх дорослих, які не були вакциновані в дитинстві. Воно захистить від небезпечних наслідків вірусної інфекції — цирозу й раку печінки.

Гепатит А. Курс щеплень складається з двох доз з інтервалом у 6 місяців. Можна отримати комбіновану вакцину, яка захищає від вірусів гепатиту А і В.

Грип. Щеплення проти грипу рекомендують робити щороку на початку епідсезону.

Пневмокок. Людям із групи ризику, а саме старшим за 65 років, із хронічними захворюваннями варто зробити щеплення від пневмококової інфекції.

Менінгокок. Менінгококи – це бактерії, які спричиняють такі хвороби, як менінгіт, менінгоенцефаліт тощо. Менінгіт вражає оболонки головного та спинного мозку. Без вчасного лікування 50 % випадків недуги закінчуються смертю. В Україні наявні вакцини проти чотирьох видів менінгококів із 13. Схеми вакцинації різняться залежно від марки вакцини та віку.

COVID-19. Вакцинація проти COVID-19 убезпечить від ускладнень.

Звісно, про те, які зі щеплень рекомендовані саме вам, найкраще розповість ваш сімейний лікар.

Як зателефонувати сімейному лікарю: номери телефонів в Первомайській громаді

Такі реакції організму пов’язані з механізмом дії певних вакцин і здебільшого тривають протягом одного-двох днів.

Щоби сформувати оптимальну імунну відповідь на введені антигени (компоненти вакцини, до яких, власне, і формується імунітет) до деяких вакцин додають спеціальні речовини-ад’юванти. Вони можуть зробити місцеву реакцію більш вираженою. Наш організм помічає введені антигени, що є у вакцині, і вступає з ними у взаємодію.

У переважній більшості випадків такі реакції проходять самостійно. Небезпеки здоров’ю дитини вони не несуть.

Зверніться до лікаря, якщо:

у дитини висока температура, яка важко збивається жарознижувальними препаратами;

дитина тремтить або здригається так, наче їй холодно;

дитина млява, дуже зблідла;

дитина відмовляється від води та їжі, блює;

дитина виразно занепокоєна, довго плаче.

Такі симптоми зазвичай не пов’язані з вакцинацією, але можуть збігатися з нею у часі, і можуть бути ознаками серйозного захворювання і потребують уваги лікаря.

На жаль, це правда.

Хоча поліомієліт відомий людям вже кілька тисячоліть, його вірусне походження було підтверджено лише на початку ХХ сторіччя. У 1952-1955 роках американський вірусолог Джонас Солк створив інактивовану вакцину (ІПВ, або «вбита» вакцина) проти поліомієліту. Масована вакцинація дозволила ліквідувати поліомієліт у Північній Америці та Європі.

На 2013 рік небезпечними щодо поширення поліомієліту залишалися лише три країни: Афганістан, Нігерія та Пакистан, після 2013 були зафіксовані кілька десятків випадків у Сирії. Натомість у 1988 році число таких країн перевищувало 125.

Протягом 2018 року у світі було зареєстровано всього 33 випадки.

Восени 2021 року в Україні зафіксований спалах поліомієліту. «Мусимо констатувати, що в Україні зареєстровані випадки поліомієліту у дітей. Це стало можливим тільки тому, що у деяких адміністративно-територіальних одиницях занадто низький відсоток вакцинації серед дітей, який би сформував колективний імунітет», — зазначила в ході пресконференції директорка департаменту охорони здоров’я Києва Валентина Гінзбург.

Хвороба є невиліковною, але їй можна запобігти завдяки щепленню.

30 грудня 2021 року МОЗ України затвердило план дій у відповідь на спалах поліомієліту, який включав, серед інших ініціатив, кампанію прискореної імунізації дітей віком від 6 місяців до 6 років, що не отримали необхідні дози в ході планової імунізації. Кампанія почалася в середині лютого 2022 року. У 2023-му Європейське регіональне Бюро ВООЗ оголосило спалах поліомієліту в Україні, виявлений у жовтні 2021 року, офіційно завершеним.

Це один із міфів, які спростувала сучасна медицина. Вода на шкірі ніяк не може вплинути на пробу Манту, оскільки ін’єкція туберкуліну вводиться під шкіру, куди вода сама по собі не проникає. У рекомендаціях західних організацій, таких як CDC (Центр з контролю та профілактики захворювань в США), немає ніяких обмежень на цей рахунок.

Одна Манту не варто терти або дряпати.

Туберкулінодіагностика, або реакція Манту — імунологічний тест, який показує, чи є в організмі туберкульозна інфекція.

У Вікіпедії відзначається, що міф про неприпустимість контакту проб Манту з водою, швидше за все, зберігся з часів застосування проби Пірке, яку дійсно не можна було мочити, адже її наносили на шкіру, попередньо подряпану скарифікатором.