27 квітня 2024 року відбулася толока у Куріпчине, де волонтери ТУР створюють майбутню «Садибу» для відпочинку родин, постраждалих від війни. 11 активістів висадили понад 350 дерев для майбутнього саду. А після праці на учасників толоки чекав цікавий активний відпочинок. До толоки долучилися і журналісти Гард.City.
11 учасників толоки висадили понад 350 дерев
Толока розпочалася вранці. Зібралися люди із Києва, Первомайська, Мигії: всього десятеро та одинадцятий — Олексій Олейнік, якого усі ТУРівці знають як дядька Льошу, організатор та натхненник цієї справи. Усю першу половину дня працювали: висаджували дерева, декоративні та фруктові. За планом, на ділянці заклали плодово-горіховий сад. Тут є яблуні та груші, айва, войлочна вишня, абрикоси, персики.
Тут буде коло, посередині якого розводитимуть велике вогнище, щоб вечорами сидіти довкола нього з гітарою.
— Перед садибою висадили клени, котрі приїхали із Борисполя від «Ботанік Маркет», дерева продали за символічною ціною, — каже дядько Льоша.
Та вкотре дивується, які неймовірні люди довкола і дякує пану Володимиру із Мічуріне, котрий надав яблуні та фруктові дерева, Ігорю Савченку із «Зоряного», котрий передав багато саджанців горіхів, пані Альбіні Буряковій, котра надала спірею та кипариси.
Спірея та кіпариси
Десь посередині дня зробили невеличку перерву на обід. Поки частина активістів саджала дерева, кухарі — Ярослава Якименко та Олена Баранюк — зварили велику каструлю смачного борщу. І треба було бачити, з яким ентузіазмом наминали той борщ зголоднілі садівники!
Після обіду ще годинку попрацювали, а далі на гостей чекав активний відпочинок. Кожен обрав собі, що до душі: велосипед, байдарку чи sup-дошку.
І гурт вирушив до річки. Дехто їхав на автівці, а хтось на роверах, у тому числі й авторка цієї статті.
Місцина і краєвиди поблизу Куріпчиного дійсно мальовничі. Понад берегами у весняному небі пливуть хмарини, а серед зелені, наче білі хмари, квітнуть кущі глоду. Пахнуть чебрець і бузок, шумить вода у річці.
І скрізь квітне суниця, незабаром будуть ягоди.
Квітне суниця
Після інструктажу спустили плавзасоби на воду.
На плавзасобах врешті повправлялися всі. Навіть ті, хто не бажав спочатку лізти у річку. Але дядько Льоша вміє переконувати. Авторці статті навіть запропонував свій гідрокостюм, щоб не страшно було намочити одяг. Виявилося, що веслувати на байдарці — дуже круто і весело. Ми навіть не перекинулися.
Спробувала також постояти на дошці, але плавати не ризикнула, адже вода ще прохолодна. А дехто з нашої компанії дуже впевнено тримався на воді, попри те, що пробував уперше.
Аж ось настав час вирушати на базу: вечоріло, і всі почали замислюватися про вечерю.
Вечори у селі казкові.
Бузок квітне
Пахощі бузку, зелені, весни стають іще виразнішими, а хмари на заході — бузково-золотими. Темнішає, весело тріскотить вогнище, довкола якого хтось вже сушиться після спілкування з річкою, а в небі починають бриніти перші зорі.
До вечора усі учасники толоки вже здружилися. Спілкування біля вогнища, сміх, обмін враженнями, смачні пахощі шашлику, яким мав завершитися цей довгий та насичений день.
Намети
Хто бажав, міг залишитися ночувати у наметах, а решті пан Олексій запропонував трансфер до міста.
Вечір
Як не дивно, проте втома майже не відчувалася, хоча і файно попрацювали, і гарно відпочили, не лежачи на дивані з гаджетами, а пробуючи незвичні активності. Проте враження в кінці цієї днини було таке, наче ти не втомився, а навпаки, зарядився. Тож програма, винайдена ТУРівцями, працює. Дружна праця на свіжому повітрі, цікавий активний відпочинок дуже швидко та відчутно покращують психоемоційний стан. А кажучи простіше — заряджають твою батарейку. Час, проведений так, повертає ресурс, і вже знов очі світяться, приходить натхнення і хочеться щось створювати.
Про свої враження розповідають учасники толоки
Ірина Мельниченко:
— Класно, мені дуже сподобалося. Я їхала, думала, якось буде не так. Люди класні, атмосфера офігенна, молодь така, враження дуже прикольні. Я спробувала сьогодні на оцих всіх байдарках, на дошці, нові враження класні, відпочила морально, без телефону (тільки знімала пару моментів).
Павло Ліпницький:
— День сподобався. Треба побільше так збиратися, тому що це відпочинок від віртуального світу. Відпочинок від міста. І від цього зароджується згуртованість. Хочеться, щоб так було частіше. Враження позитивні.
У Куріпчине
Про плани щодо Куріпчине розповідає голова ГО «ТУР» Олексій Олейнік
— Ми хочемо побудувати таку локацію — релакс, ретріт, перезавантаження, — назвіть, як хочете. У травні хочемо побудувати нормальний санблок. Плануємо, що будемо тут все літо, до жовтня.
Їздили в Карпати, куди завгодно. Виїздили на природу, ночували в наметах. Ми хочемо це просувати. До нас в Мигію приїздили люди, які вперше ночували в наметах, Привозили з собою матраци, подушки. Я кажу: навіщо, у нас все є. Вони: «Як це?» А потім підходять і питають: «Де краще купити намет? А куди краще поїхати з наметом стати переночувати? Нам сподобалося!» Це так приємно, круто. Оце така наша місія.
— У нас є купа спорядження, яке нам або подарували, або ми придбали за чиїсь донати. Все спорядження, що у нас є, ми даємо волонтерам і друзям безкоштовно — будь ласка, користуйтеся. Готові надавати волонтерським, громадським організаціям, нашим родинам, які тут відпочивають. Тільки повернути треба, а якщо поламали щось, полагодити.
Запрошуємо скелелазів, аніматорів, арт-терапевтів, кухарів
Олексій Олейник (дядько Льоша) розповідає про плани на майбутнє:
— Неподалік є прикольні скелі. Ми там хочем зробити невеличкий маршрут, у нас є мотузки, спорядження. Альпіністи, скелелази кажуть, що це взагалі «дитячий садочок», а для родин, які сюди приїздять, це щось. У нас в Мигії, навпроти Протичанської, є скелі. Ми там повісили трасу
Ми хочемо знайти скелелазів, з якими отут полазити. З інструкторами-водниками особливих проблем нема. Наш сусід займається рафтингом, у нього хлопці є в Мигії, яких можемо в будні залучати.
Нам треба аніматори. Це ті, хто може організувати дозвілля. Це люди, які будуть працювати в першу чергу з дітьми. Це не клоунада. Це саме спілкування: «Нумо пограємо, нумо кудись сходимо, хто знає, наприклад, міста чи країни на таку-то букву?» Головне, щоби вони були атмосферні, щоб відчували людей. Бо до нас приїздять родини загиблих, у них травма. Ми не беремо людей з коротким терміном травми, беремо, як правило, з довгим терміном. Перші півроку людям дуже важко, вони нестабільні, треба, щоб з ними займалися фахівці, професіонали, психологи. А те, що ми робимо, — стосується емоційної шкали. Треба витягнути людину. Сьогодні у нас була трудотерапія. Я бачив, що ви вже стомилися, я знаю, які слова ви про мене думали (сміється, — прим. авт). Ви ухекалися, потім ми з вами поїхали на річку, у вас були якісь емоції, ви там щось таке отримали. Якби ми ще щось творче поробили, було б взагалі вогонь. Смачна їжа, бажано домашня, бажано така, яка нагадує «як у бабусі», воно все в комплексі дуже круто працює. Але тут треба відчувати людей.
ТУР
Якщо є арт-терапевти, ми залюбки готові працювати. Ми зараз свою програму психоемоційної стабілізації оформлюємо у вигляді безкоштовної методички (поєднання активностей — прим. авт). Пів дня наші родини займаються туризмом. Пів дня наші родини займаються творчістю. Арт-терапевти приїздять, вони навчені: знають, які вправи заспокоюють, які вправи розкривають творчість. Наприклад, любимо з глиною працювати, це моє улюблене. Ця хатинка — це наша майбутня гончарня. У нас є муфельна пічка, в якій ми запікаємо вироби. Саме тут ми будемо проводити гончарні заняття.
Кухарі: також нам цікава ця категорія.
Тож, якщо маєте натхнення та бажання, приєднуйтеся до команди ТУР, запрошує Олексій Олейнік. Контактний телефон:
- +38 (068) 408-34-56, Олексій.
- Сайт ТУР.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
