Ірина Узун — дружина військовослужбовця, який загинув на фронті, не може добитися виплати для їхньої доньки. Ситуацію ускладнює той факт, що дитина народилась через два місяці після того, як Олександр Узун, чоловік Ірини, загинув. Нині Міністерство оборони відмовляє Ірині в одноразовій виплаті, посилаючись на те, що на момент смерті Олександра його доньки фактично ще не існувало як фізичної особи. Скільки ще таких жінок по всій Україні оббивають чиновницькі пороги?
В інтерв’ю журналісту Гард.City Ірина Узун розповіла, через що їй доводиться проходити в боротьбі за більш забезпечене майбутнє своєї доньки. Мова йде про частку від суми у 15 мільйонів гривень, яку після загибелі військового розподіляють між членами родини.
Ірина разом з її покійним чоловіком ОлександромФото: з родинного архіву
Ірина Узун: «Шлюб у нас був офіційний, і чому так відбувається — я не розумію»
— Після загибелі мого чоловіка, якого мобілізували, я народила дитину — це сталось через 2 місяці після його смерті, він загинув на війні, — розповідає Ірина. — Нині Міністерство оборони відмовляє моїй дитині у одноразовій виплаті частки з 15 мільйонів гривень, посилаючись на те, що згідно з 25-ю статтею Цивільного кодексу на момент смерті мого чоловіка доньки як фізичної особи ще не існувало.
Олександр Узун, матрос 35 ОМБР імені Михайла Остроградського. Загинув під Мар'їнкою 9 квітня 2023 рокуФото: з родинного архіву
Хоча в усіх інших виплатах її визнають, як дитину військового, дитину загиблого — все визнають правомірним, як повинно бути. А от чому нічого не просувається саме у цій одноразовій виплаті? Я маю таке припущення: треба відтягнути час на компенсації, тому що, можливо, у держави просто немає коштів. Я дружина офіційна, шлюб у нас був офіційний, і чому так відбувається — я не розумію.
В цьому питанні мені допомагає розібратися народний депутат Максим Дирдін. Він мене консультує як юрист. Також із цим мені допомагають юристи з Первомайська та інших міст. В Одесі я зверталася в організацію Хаб ветеранів — там вони займаються, зокрема, й питаннями сімей загиблих і там також є юристи, які долучаються до вирішення мого питання. Нас є вже більше ста таких жінок, котрі об'єднались публічно в одну спільноту.
— Чи вам відомі випадки, коли такі питання вдавалось зрушити з місця?
— Так, існують поодинокі приклади, коли вдавалось вирішити це питання. Є одна дівчина, Анна Кулаковська, я її знайшла, спілкувалась із нею. Є ролик на ютубі, де вона дає інтерв'ю про свою ситуацію.
Вона таки добилась рішення суду на свою користь, але нічого поки що не змогла отримати, тому що до 1 лютого цього року виплачувалися кошти всією сумою.
Нещодавно Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроєкт №9226 щодо внесення змін до цього питання, але поки що усе це заглохло. Максим Євгенійович мені говорив, що ніби як депутати планують друге читання по цьому законопроєкту, але поки не було ще ніяких змін, принаймні, я не чула.
До слова, нещодавно Ірина Узун розповідала свою історію на засіданні ГО «Матері та дружини захисників України», що проходило в будівлі Первомайської РВА. Там вона поділилась із присутніми своїм досвідом і пояснювала, які перепони можуть чекати на тих, хто опинився чи опиниться у подібній ситуації.
«Люди з деяких структур ще мають нахабство казати мені: ви ж отримали чоловікову зарплату»
— На сьогодні мого чоловіка немає вже 6 місяців, — продовжує Ірина. — За цей час я не можу отримати від держави нічого, навіть пенсії. Аргументують мені це тим, що скрізь черга. Документи ними ніби як подані, ніби як розглядаються, але знову ж таки черга, черга, черга. Це абсурд. У мене п'ятимісячна дитина і я на 3 860 гривень вимушена її зараз якось утримувати. 3 860 гривень — це державна виплата, на дитину в сумі 860 гривень, та стипендія мера — 3000 грн. Люди з деяких структур ще мають нахабство казати мені: «Ви ж отримали чоловікову зарплату». Так, але, вибачте, я її отримала ще перед пологами.
— Куди ви ще звертались?
— Я ініціаторка петиції на сайті Верховної Ради. В тексті петиції ми закликаємо до того, щоб діти, котрі народилися після смерті батька-військовослужбовця мали право на отримання грошової допомоги. На жаль, поки що ми зібрали лише трохи більше 300 підписів. А ще є чимало проблем з реєстрацією і підписом усіх цих петицій — багато людей натискають відправити, не заповнюючи усі потрібні поля. Принагідно хотіла б звернутися до вашої редакції з проханням опублікувати посилання на цю петицію, аби люди долучилися, підписали.
Підписати петицію «Правомірний розподіл ОГД дітям народженим після смерті батька».
«У свідоцтві про народження вона донька Олександра»
— Я зверталась майже до усіх великих телеканалів і усі вони мені відмовили в публікації, — продовжує свою сумну розповідь Ірина. — Вислухали проблему і сказали, що з такими питаннями вже чимало зверталися, і сказали чекати, мовляв: «Ми вам передзвонимо». Деякі редакції через автовідповідач прийняли лише голосове повідомлення, навіть слухавки не зняли.
— Що взагалі кажуть юристи?
— Юристи запевняють, що згідно Сімейного кодексу діти, котрі зачаті й народжені в законному шлюбі не пізніше 10 місяців після загибелі, являються законними дітьми батька. Її визнали, як дитину мого чоловіка: у свідоцтві про народження вона донька Олександра — усе це без якихось ДНК-тестів тощо. У мене тоді питання: чому мій чоловік пішов служити першого листопада минулого року? Тобто він прийшов з довідкою про те, що я вагітна, він її надав, показав, що він мою дитину визнає. Про дитину ми дізналися в жовтні, а першого листопада він вже був з речами на службі. Усі частини в документах прописували, що у нього вагітна дружина. Якби не маленька дитина, я б так не переживала. Але просто подарувати ці кошти державі, кошти, за які я б могла піднімати донечку — я не можу це залишити просто так. Ми навіть не маємо власного житла, мешкаємо на зйомній квартирі.
«Я втратила чоловіка, а тепер бігаю по усім можливим установам і не можу знайти кінці»
— Що зрештою відповідають у Міноборони?
— Міноборони відтягує в офіційній відповіді. Маю поки що просто усну відмову. Думаю, що просто немає коштів у держави, тому й тягнуть. Я розумію, що в країні скрута, але нехай і держава зрозуміє таку категорію жінок, як я і усі, хто нині в такій ситуації. Якщо такі справи, то навіщо ви тоді мобілізували мого чоловіка? Нехай би я народила, а потім ви його б забрали. В мене вже просто не витримує нервова система. Я втратила чоловіка, який нас забезпечував і був нам просто усім, а тепер ще й замість того, щоб радіти тому, як росте наша дитина і бачити її, я бігаю по усім можливим установам і не можу знайти кінці, оббиваю пороги, тому що нам з донькою просто немає за що жити. Я не кажу, що найнещасніша з усіх, я хочу застерегти усіх жінок, які потенційно можуть втрапити в таку халепу, хочу їх попередити. А є ж випадки, коли неофіційний шлюб — там взагалі усе безнадійно.
Я так вважаю: моя дитина — це майбутнє цієї країни. До слова, ми нікуди не збираємось виїздити і ніколи про це не думали. Усю вагітність я пробула в Одесі, там чоловік працював. Ця дитина виросте, буде відбудовувати цю країну, розвивати. А її позбавили можливостей вже на цьому етапі, ще від народження.
Довідково
Сім'я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право на компенсацію — одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень (Постанова Кабміну № 168 від 28 лютого 2022 року).
Допомога, яка призначається державою, розподіляється рівними частинами на всіх отримувачів, які зазначені в статті 161 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». А саме:
- батьки;
- один з подружжя (якщо вони вдруге не вступили в шлюб);
- діти до 18 років;
- діти, старші 18 років, якщо вони або мають інвалідність з дитинства, або здобули інвалідність до досягнення ними 18-річчя;
- студенти, які навчаються на денній формі навчання, але не старші 23 років;
- утриманці.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
