На сайті Президента України стартував збір підписів під петицією про присвоєння звання Героя України (посмертно) нашому земляку Рибачку Олександру Володимировичу. Лише один день відділяв Олександра від омріяної відпустки, де його чекала родина та кохана.
Петицію створила Тетяна Волосянська. Підтримати її можна за посиланням.
Воїн, який захищав нашу з вами Батьківщину. Йому було всього 25
«Шановний пане Президент! Прошу вас присвоїти звання Герой України, посмертно, хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю ЗСУ старшому солдату — молодшому командиру Рибачку Олександру Володимировичу 05.07.1998 р.н., м. Первомайськ, Миколаївська область.
Він не зміг стояти осторонь, розуміючи, що повномасштабного вторгнення не минути, залишився в Україні та 24 лютого 2022 року рішуче встав поповнити ряди захисників України.
24 лютого із самого ранку Олександр пішов до місцевого військкомату, звідки його відправили додому з натяком, що він ще молодий. Але він, попри всі прохання залишитись дома, записався до ТРО, така «служба» довго його не цікавила та, довго не думаючи, при першій нагоді, він вступив до Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» 67 омбр ДУК, Військова Розвідка.
За свій військовий шлях він був першокласним розвідником та сапером, водієм, оператором, кулеметником.
Разом з побратимами боронив цілісність нашої держави та виганяли ворога з населених пунктів, неодноразово знаходились в самому пеклі та вели запеклу боротьбу.
За весь час служби отримав не одну контузію та поранення, але стояв до останнього, та на прохання рідних звільнитись, відповідь завжди була одна: «Хто, як не я? Потрібно захищати Країну і вас».
При виконанні чергового бойового завдання відбувся прильот туди, де він працював.
Олександр був складним «триста», лікарі боролись за життя, але його серце не витримало і він загинув 21.08.2023 від ран.
Не кожен зможе в такому молодому віці дивитись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боячись за своє життя, рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни. Йому було всього 25.
Наш Герой не встиг прожити своє життя, не встиг приїхати у відпустку, до якої був всього лише один день, один.
Не встиг здійснити свої мрії, з яких найголовніша була: «Сім’я».
Ця петиція не заглушить рани батьків, рідного брата, бабусі і дідуся, всіх рідних та нареченої, але ця петиція — це велика подяка Герою за наше життя, за його патріотизм, мужність та відвагу.
Рибачок Олександр Володимирович — справжній Герой, який заслуговує пошани.
Просимо присвоїти найвищу нагороду звання Герой України (посмертно)!»
Ось що про Олександра Рибачка пише Андрій Козінчук, військовий психолог.
Кохання Шури
Шура прийшов у військо добровільно, вже потім його мобілізували. Шура дуже молодий і хвацький до науки, а ще гарний дуже (дивитися фото). Вибухову справу освоював і показував дуже хороші результати. Він був молодшим командиром моєї найулюбленішої категорії — думаючі. Бо є ще крикливі. Шура тихий командир.
Олександр РибачокФото: Олександр Грабенко
Задавав питання по ділу, виконував наказ і всьо. Ніякого псевдопатріотизму, просто робота. Після війни у Шури були хороші варіанти роботи. В бізнесі таких розбирають, як пиріжки. А ще Шура ніколи нічого не просить. Булгакова читав, мабуть.
Але пройшов рік і Шура змінився і попросив відпустку. Це було дивно і йому навіть відмовили з самого початку. Але він настільки хороший, що хєр там відмовиш. Хоча було цікаво. Виявилось, шо у Шури є кохання, дівчина, вони в стосунках і наш герой буде робити пропозицію. Дівчині 19, вона красива, юна і з Львівщини. І ось тут все по серйозному. На це дійство була відкликана мама Шури, яка з самого початку повномасштабки відповідально була відправлена в ссилку в Німеччину задля власної безпеки, родичі попереджені і куплена обручка. Обручка куплялася в інтернеті з візуальним вгадуванням розміру. Ох, знали б ви, дівчата, як важко то вгадати. І консультанти бісяться, коли кажеш їм: «Ну, нормальний такий палець, маленький, поняла?»
Задумка така, кохана дівчина з Львівщини приїжджає на Первомайщину, там купа родичів і мама, яку півтори роки вже не бачив, Шура падає на коліно і робить пропозицію, всі радіють, наречена плаче і каже своє: «Так».
Але…
За день до відпустки стався прильот, де Шура працював. За один день, тобто завтра він мав йти у відпустку і речі навіть зібрав. Один боєць загинув одразу на місці, Даня, я писав про нього, а от Шура був складний триста. Лікарі боролися за його життя, але він тупо мучився і страждав. За 6 днів після поранення його серце не витримало і він помер від ран.
Вчора його похоронили. Він так і не встиг зробити пропозицію і його дівчина тепер вічна наречена. Вона так любила його і так плакала, що я відчув це почуття. Кохання. Я сумніваюсь, що за мною хтось так буде плакати на похоронах, як вона плакала за Шурою. Та і не в цьому, мабуть, суть. Шура прожив коротке, але яскраве життя, за яке встиг повоювати, накрошити купу орків і покохати. Хороше життя, правда? А смерть ніколи хорошою не буває.
Не про...біть своє кохання».
Нагадуємо про ще одну петицію: до редакції звернулася підписниця Антоніна Бережна із проханням підтримати петицію про присвоєння звання Героя України Михайлу Кравчуку, який жив у Первомайську і загинув навесні 2023 року біля Новобахмутівки, захищаючи Україну.
