Віджнивувалися аграрії на Первомайщині. Серед них і фермерське господарство «БМВ-АГРО». Це уже другий врожай у воєнний час. «Намолотили зерна трохи більше, як 50 центнерів з гектару, начебто можна було б і радіти, — каже засновник підприємства, — якби не диспаритет цін». Як живе підприємство, з якими викликами зіштовхується, дізнавалася журналістка.
Знайомство через книгу: Микола Беккер підтримав видання книжки Олекси Різниківа
Дорога до Новоолександрівки, де знаходиться підприємство, пролягає через поля. Їхати, хоч і не дуже комфортно, бо без ремонту, втім, око радують соняхи, кукурудза та польові квіти. Поки доїхала, наробила безліч світлин нашої української краси. Тут, здається, зібралася уся її неповторність: високе синє небо, низенько до землі пшенична стерня, гордовита струнка кукурудза та розкішні соняшники. Поруч працюють комбайни. Відчуття, що потрапила в інший світ, де не чутно вибухів, сирен та спекотності сьогодення. На розі села зустрічає Микола Володимирович. Це засновник підприємства «БМВ-АГРО». Познайомилися ми з ним не так давно, десь наприкінці весни, коли був оголошений збір на підтримку видання книги Олекси Різниківа. Хоча до цього я багато чула про його підприємство.
І ось ми в аграрному царстві. Праворуч невеликий садок, зліва — складські приміщення зерносховищ та техніка. Все впорядковано та по-господарськи дбайливо. Я передаю Миколі Володимировичу книжку Олекси «Під пресом репресій». Власне, через книгу і поїхала до господарства, бо мала завдання від Олекси Сергійовича передати благодійнику, який підтримав видання книги, оригінальний екземпляр. І ось книга у нового власника, поціновувача творчості Олекси Різниківа. Микола Володимирович дякує за дарунок і ми робимо світлину на пам'ять. Далі йдемо пити каву і починаємо розмову.
Книга потрапила до благодійника
Довідково. Фермерське господарство «БМВ-Агро» створене в 2006 році на базі ТОВ «ЛАН». Його очолив Микола Володимирович Беккер. Підприємство спеціалізується на вирощуванні аграрних культур. Тут сіють зерно, соняхи, кукурудзу та ріпак: 165 га пшениці, 89 га соняха, 16 га кукурудзи та частина ріпаку. Всього в господарстві близько 400 га землі. У господарстві працює 6 робітників, є власна техніка, стратегія розвитку та розуміння, як її втілити в життя. Мають потребу в трактористах-машиністах та не скаржаться, бо звикли долати труднощі самотужки, як кажуть «від зорі до зорі». Під час повномасштабного вторгнення ні на день не припиняли своєї діяльності.
Врожай непоганий, однак проблема із вивезенням зерна
Цікавлюся, який врожай у цьому році.
— Сезон жнив добігає кінця, — говорить аграрій, — ось іще пару днів — і зерно буде в коморі. Цьогоріч врожай непоганий маємо, десь за 50 центнерів з гектару. Воно і радіти, якби не диспаритет цін. Це найбільше, що дошкуляє, бо ж не прорахуєш, як воно вплине на подальшу нашу діяльність. Де зберігати зерно маємо, продавати не поспішаємо, будемо чекати кращих часів. Цей рік важкий із вивезенням зерна. Поки реалізації немає і чи буде — не знаємо. Це жахливо, як ці варвари поводять себе, для них же нічого святого немає.
— Що найважче в умовах воєнного стану для аграріїв?
— Бог нас милував, — каже Микола Володимирович, — ми тут в тилу, тож поки битви лише на полях за врожай. Щоправда, один наш працівник на фронті — боронить нас, а ми тут, як можемо, підтримуємо. Там, де ми бачимо, що потрібна наша допомога, ми завжди підставляємо плече: донатимо, бо розуміємо, що Перемога — то наша спільна справа. Це і на запасні частини, і бійцям на операції. Чесно кажучи, фонди не дуже полюбляю, частіше — під конкретні справи. Ми і половину віддали б, якби не було «яєць по 17 грн». Це дуже гальмує свідомість людей, які б могли допомогти.
— Звісно, що в умовах воєнного стану все по-іншому, — продовжує Микола Беккер, — але нам, аграріям до роботи не звикати. Ми від зорі до зорі, і стараємося, щоб все до ладу. Та знаєте, що найбільше ображає? Коли іде знецінення нашої продукції. Від початку повномасштабного вторгнення ціна на зерно стала вдвічі, а то і втричі меншою, а на добрива — зросла в три рази. Та і з реалізацією сьогодні велика проблема. Дивна річ: держава не приймає зерно, а ділки різного роду — без проблем. Здається, що на цих схемах зав’язані високопосадовці, і Служба безпеки, думаю, все знає. Скільки можна говорити про пропажі на митниці? За останніми даними, щорічні втрати тільки на митниці 1-3 мільярди доларів. Ніхто з цього приводу «не чешеться». Їх би на дороги, та й ввести декларації про легалізацію статків, от тоді, можливо, був би якийсь толк. А так… Не бачу я покращення найближчим часом, бо корупція країну, як іржа, зсередини з’їдає.
— Чи можуть аграрії вплинути на цю ситуацію, поставивши свої певні вимоги?
— Наша запорука в єдності. Якби всі аграрії об’єдналися і поставили свої вимоги, то, можливо, щось би і змінилося. Бо ж світ робить так: є збиткові види господарств, то їх дотують (ще кілька років тому в Європі на 1 гектар землі дотації складали до 700 євро, а потім — за кожну тонну врожайності). У нас цих дотацій дуже мало і, як правило, вони по домовленості, тож мало хто із аграріїв стане заморочуватися на цьому. Допомога на копійки, а заморочок — море. Так от про єдність. Її немає і скоро не буде. Як сказав в одному із своїх інтерв’ю наш співак Дмитро Гнатюк: «Біда у нас в тому, що наша влада Україну не любить». А ми як звикли сподіватися на царя, так і продовжуємо це робити. А цар сам не керує, ним керують олігархи. Я покладав великі надії на нового Президента. Знаєте, у владу треба йти і нічого не боятися. Має бути незалежний керівник, який не побоїться протистояти усім. А от питання, чи знайдеться така людина, яка захоче покласти на вівтар своє життя та свою свободу невідомо заради чого?
Микола Володимирович Беккер
— Чи можна все таки в умовах сьогодення говорити про покращення ситуації?
— Давно говорив, що маємо гілки влади різні, але показники вони дають одні й ті самі, ті, що напрацьовують прості люди. То про що це говорить? Про дублювання функцій. Наша найбільша біда в тому, що ніхто ні за що не несе відповідальності, починаючи від депутата районної ради і завершуючи найвищим керівництвом. Для мене критерій влади — це дорога із Первомайська до Лисої Гори. Люди на все інше не будуть дивитися, їм потрібен результат і конкретні справи. Ось асфальт і є показником. Знаєте, я все своє життя бачив і чув, як одне говорили, а робили інше. Треба ставити фахівців, щоб керували галуззю, а не політиків чи залежних від політичних амбіцій людей. А нині, на жаль, при владі багато некомпетентних. Не може людина керувати, якщо некомпетентна. Авгієві конюшні однозначно треба чистити. Не прийде хтось чужий. Зараз час такий, коли має бути командна робота. Я глибоко переконаний, що мають бути молоді та амбітні керівники з певним досвідом адміністративної роботи та політичною незаангажованістю. Хоча економіки без політики не існує, ці речі абсолютно пов’язані між собою.
— На вашу думку, з чого варто починати зміни?
— З економіки. Вона була і буде визначальною у розвитку будь-якого регіону. Ще Шевченко говорив, що у селах веселих і люди веселі. А економіка залежить від направленості регіону. У нас він сільськогосподарський. Але є суттєвий фактор — це диспаритет цін. Справа в тім, що такі речі мають регулюватися і за цим має слідкувати держава. Далі всі фіскальні служби мають допомагати, а не заважати працювати людям. Якщо не зміниться сама система держуправління, не зміниться кількість фіскальних служб і не буде заангажованості та правильного нагляду за роботою, чекати змін — марна справа. Все нівелюється корупцією. І це велика біда, з якою нам усім треба боротися.
— Чи вірите ви у Перемогу?
— Я її чекаю. Ще раз повторюю, що лише єдиним фронтом ми здатні подолати ворога.
Ми довго розмовляли з Миколою Володимировичем і все, що ми обговорювали, крутилося навколо однієї теми — України, її майбуття та її долі. Йому, як і мені, болить ця тема і ми мріємо про вільну й незалежну державу. Розуміємо, що все це виборюється сьогодні у важких боях — ціною життів наших хлопців і дівчат. Тому так важливо, аби всередині держави було чисто і біло, без корупції і кумівства, принципово і прозоро. Чи буде так? Все залежить від нас самих, від нашої принципової позиції і від нашого бажання бути вільними людьми. Бо «...у селах у веселих і люди веселі».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
