Пані декан інженерно-економічного факультету Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова Ірина Жувагіна взяла участь у заході успішних жінок України і стала дипломанткою конкурсу. Це результат її багатолітньої роботи на освітянській та науковій нивах. По поверненню додому на учасницю бізнес-заходу чекав сюрприз: вітання від студентів та подарунок від волонтера з Антонівки Дмитра Оліфіренка.
Фото: Наталія Клименко
Жодного дня спокою
«Жодного дня спокою» — під таким гаслом працювала і продовжує трудитися в цей непростий час Ірина. Більше того, воєнний час став для неї часом сходження не лише в кар’єрі та науковій роботі, а й у подоланні викликів в бізнесовій сфері. Вона активна учасниця багатьох конкурсів, відзначалася як керівниця волонтерського руху, нагороджувалася грамотами міністерства освіти України. Молода, творча, креативна, наполеглива і цілеспрямована. Останні роки очолює інженерно-економічний факультет Первомайського навчально-наукового інституту НУК імені адмірала Макарова, багато уваги приділяє розвитку інновацій та підготовці здобувачів освіти до практичної діяльності. Про конкурс «Найкраща українка в професії» замислилася уже під час війни. За плечима — чималий багаж досягнень в професійній сфері: публікації в міжнародних журналах, чисельні сертифікати, відзнаки, волонтерська діяльність. Результат не забарився: Ірину було відібрано до двадцятки кращих жінок України в професії і вона стала лауреаткою цього конкурсу. Далі — зворушлива мить церемонії відзначення, знайомство з організаторами конкурсу, колежанками та відомими особистостями України. Додому повернулася вмотивована та сповнена оптимізму.
Фото: Наталія Клименко
Подарунок з колекції «Мистецтво під обстрілами»
А тут на неї очікував сюрприз — привітання від студентів та подарунок з колекції «Мистецтво під обстрілами» від волонтера з Антонівки — Дмитра Оліфіренка. Білі ромашки, як символ чистоти і вірності, і картина з уламків ворожих снарядів, як символ нескореності України, розчулили Ірину до сліз. «За такий дарунок, — каже Ірина, — особлива подяка. Це мотивує і надихає. Моя Україна найкраща і люди тут живуть неймовірно сильні та працездатні».
Щоб ніхто і ніколи не відчував на собі жахіть війни
Планів на майбутнє у Ірини Олександрівни чимало, та найважливіше для неї — це її рідний інститут, бо саме тут зросла професійно та життєво, родина, підтримку якої відчуває повсякчас, та Україна, яка виборює свою свободу і незалежність. І мріє Ірина, щоб її Україна стала вільною, жила в мирі і ніхто і ніколи більше не відчував на собі жахіть війни.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
