Їдальня Пампушка закликає долучитися до створення Оази пам'яті загиблим волонтерам

Гард.City

23 травня 2023 19:45

Родина Ольги Петренко та Івана Напрєєнкова продовжує насаджувати Оазу пам'яті загиблим волонтерам у Первомайську. Про те, як рухаються справи, та чим можуть допомогти небайдужі первомайці, засновницю гуманітарного хабу «Їдальня Пампушка» розпитав журналіст Гард.City.

Ольга Петренко: «Ця Оаза — символ пам'яті, символ життя»

— Задум влаштувати Оазу пам'яті загиблим волонтерам з'явився минулої весни, коли волонтерський рух був на самому піку, коли кожен хотів допомагати, коли було незрозуміло, чи буде подальший рух в наш бік окупаційних військ, чи дійдуть, чи ні, — розповідає Ольга Петренко. — Дуже багато з наших містян приїздили і говорили: «Ми хочемо допомагати». Тоді всі знали, що таке гуманітарний хаб «Їдальня Пампушка», звозили сюди речі і продукти.

Тоді ми обговорювали: куди ми далі рухаємося? Переживали, коли чули звістки про те, що обстріляли волонтерів. Скільки волонтерів гинуло! В Україні дуже багато пам'яток ставлять, але чомусь в нашому місті я не чула про те, що є пам'ятник волонтерам. Тоді ми і зрозуміли, що потрібно. Я подала ідею: можливо, зробимо Оазу пам'яті волонтерів — зелені насадження, пам'ятний знак. Тоді ми й почали розвивати цю ідею. Прийшли до того, що це має бути біля гуманітарного хабу, тому що всі знають, що тут відбувалося. Це було б символічно, круто. Тоді ми й подали до місцевої влади першу заяву на те, щоб отримати дозвіл.

Олександр Гурський

Ідею цілком можливо втілити в життя

Що тут було раніше? Довгі роки тут були хащі, зарослі бур'янів, вибачте, іноді відхоже місце. Однак я думаю, що ідею цілком можливо втілити в життя. Я запалена цією ідеєю. Нам потрібно передати, розповісти про те, що було. Що крім наших захисників із ЗСУ, були люди, які подекуди йшли на смерть. Волонтери, які вивозили людей з-під обстрілів, та інші — кожен, як краплина, котра вливається в океан.

Поки що лишилися працювати над Оазою ми вдвох з чоловіком. Однак об'єм роботи дуже великий, хто робить на землі, має город, зрозуміють, наскільки це важко. Тут було будівництво, немає гарної землі. Он там взагалі смоляна бочка була закопана, там — ще якесь будівельне сміття. Ми це викопували, викорчовували, викидали. Дуже не вистачає гарного ґрунту. Оце, що ви бачите зараз, це вже завезений ґрунт. Але потрібен ще принаймні «Камаз». А це гроші. Земля у Первомайську коштує 2500-2700 за один «ЗІЛ». Витрачати зараз такі кошти на землю, коли військовим треба турнікети, я не буду. Тому я прошу у містян, шукаю. Але поки що результати не дуже втішні.

Далі. Треба бордюри. Це знову ж таки кошти. Я не жаліюся. Так, нам важко, але ми готові вкладатися в це.

оаза пам'яті Липова алея: початокАвтор: Олександр Гурський

Всім здається, що наразі нічого не відбулося. Відбулося! Капець, як багато відбулося! Я тремчу над кожною липкою. Крім того, що це Оаза пам'яті, прийшло усвідомлення, що моя родина висадила липову алею. Це не одне дерево. Це так класно! Наша родина висадила і оці катальпи. Ми вже помремо, а хтось пройдеться у їхній тіні, тут колись прокотить молода матуся коляску — в прохолоді від тіні цих дерев.

Олександр Гурський

Готується до висадки

Якщо ми це зараз не зробимо, то тут і далі буде смітник. Я вважаю, що кожен має підключитися. На жаль, люди у нас діляться на дві категорії: хтось працює, садить попід вікнами квіти, вкладає свою працю, а хтось вважає, що невідомий має прийти і йому зробити. Ніхто не зробить, крім нас! Ми маємо зробити.

Ось дивіться: коли будувалося місто, хтось же посадив для нас дерева? Ми зараз ходимо під каштанами, які квітнуть, захоплюємося ними. Класно, що хтось насадив.

Мене запитують: що це за слово «оаза»? В моєму розумінні, це зелений клаптик серед пустелі. На фоні того, що тут було. І доріжку ми тут колись зробимо. Все це прийде. Якби ж то я працювала так, як до війни, то уже б і була та доріжка.

У довгострокових планах — встановити флагшток, зробити полив, освітлення, відеоспостереження.

Нам потрібні дружні руки. Дуже потрібна земля. Потрібні щебінь, відсів і дрібний пісок для доріжок. Дуже потрібен цемент. Сподіваюся, що ми знайдемо помічників. І у нас буде Оаза — зелений садок, який символізуватиме життя, пам'ять, відродження, мир.