8 травня 2023 року в центрі міста з’явилася незвичайна експозиція: дитячі малюнки виставлені просто у вікнах на першому поверсі кінотеатру «Україна». Що має на меті ця ідея і як діти її втілювали, розповідає керівниця арт-студії KatRina.Art Катерина Баранюк.
«Якщо ця експозиція викликатиме усмішку — отже, ми не дарма це зробили»
— Над цими роботами ми почали працювати ще з початку війни. Це такий релакс для дітей: по-перше, колективне створення образу.
Артстудія
Це не індивідуальна робота, а саме створення композиції, єдиного образу групою дітей. Вони усі індивідуальні, кожна дитина малює гарні малюнки свої, але робота у команді — це для них великий досвід. До цієї ідеї підштовхнув Остап Бендер зі своєю технікою малювання. Людина лягає на підлогу, обводимо, отримуємо силует, і далі діти створюють образ.
На меті не стоїть намалювати красиву дитину, а саме образ: образ щасливої дитини. Ми спілкуємося між собою, з’ясовуємо, що є дитина, із чого вона складається: якісь радощі, якісь страхи. Кожен відповідальний за «свою» частину тіла.
У процесі малювання
Вони малювали дитину під час війни. Все ж таки, незважаючи на те, що це війна, діти залишаються дітьми. І вони розуміють, що завдяки нашим хлопцям вони мають змогу збиратися, розвиватися, незважаючи на труднощі. Якщо згадати, як ми займалися під час відключень світла: і телефонами підсвічували, і лампою. І вони все ж таки відчувають, що дитинство — яскраве, цікаве, це відкриття кожного дня для них. Так ми працювали, і наприкінці вони вирішили намалювати військового.
«Малюнки вийшли нестандартні»
Малюнки вийшли такі... нестандартні. Хтось, можливо, скаже, що вони «кострубаті». Але для мене це позитивні, світлі, безпосередні дитячі образи. І я чудово розумію, що як навіть дорослому художнику поставити мету намалювати такий малюнок, не завжди зможеш видати такий безпосередній, харизматичний, промовистий образ.
Коли я почала монтувати експозицію, до цих малюнків потім додалися роботи, які діти зробили за цей проміжок часу. Усе, що представлене у вікнах, все створене під час війни. Війна вносить свої корективи. Учасники студії виставляються у виставкових залах, беруть участь у конкурсах, онлайн-виставках, але зараз розумієш: щоб зробити виставку дитячих робіт, необов’язково мати виставкову площину. Це може бути виставка навіть на вулиці, якийсь творчий арт, щоби перехожі мали можливість подивитися.
Сьогодні, коли я монтувала виставку, люди зупинялися, роздивлялися картинки, світлини. Там є і фотографії. Хочу висловити величезну подяку Михайлу Лущевському, який надав нам приміщення для виставки, Оксані Телятник, котра допомагала монтувати.
«Це подарунок нашим захисникам від учнів студії»
Монтували 8 травня, у День пам’яті. Вони (діти) прекрасно усе розуміють, вони вдячні тим, хто загинув, захищаючи нашу країну. Вдячні тим, хто продовжує захищати Україну. Це такий невеликий подарунок нашим захисникам від учнів моєї студії. Брали участь майже всі учні, від найменших (4-5 років). Працювали віковими групами: старші, молодші і геть малята. За малюнками можна побачити, хто їх робив, це своєрідний психологічний портрет. Додавали ще написи: «Слава ЗСУ!», «Україна переможе!».
Діти долучаються і до волонтерської діяльності. Вони продають свої роботи, беруть участь у благодійних виставках. Тобто кожен із них причетний до спільної справи. У багатьох хтось із рідних зараз на війні. Це досить болюча тема, але це реальність, у якій ми живемо, і все ж таки потрібно розуміти, що наша мета — виростити дітей, мінімізувати травматичні моменти, і такими от завданнями, взагалі творчістю зробити життя яскравішим, цікавішим. Дистанційка, постійні тривоги — тож моменти, коли діти спілкуються, особливо цінні. У нас є «Банда художників», зараз додалася «Банда беззубих художників», у яких випадають молочні зуби. Кожен хоче мати свою банду. Їм цікаво. Я намагаюся зробити їхнє життя, в той період, коли вони у мене, цікавим і яскравим. Це всього лиш проміжна ланка в їхньому житті, але хочеться, щоби в подальшому вони згадували ці заходи з радістю.
«Вдаримо яскравим пензлем по страшних буднях»
Незабаром буде велика виставка моїх учнів у Миколаєві, 30 травня відкриття. У нас почалося активне життя. Незважаючи на події довкола, що знов літають ракети, хтось може подумати: «Кому воно треба, те малювання» Але я встаю вранці, йду на роботу, дивлюся — діти долучаються, діти посміхаються. Тому ми малюємо за будь-яких обставин. Наш девіз раніше був: «Вдаримо пензлем по сірих буднях», а тепер — «Вдаримо яскравим пензлем по страшних буднях».
Якщо ця експозиція викликатиме усмішку у звичайних перехожих, які йдуть в банк, на ринок, просто проходять повз, — отже, ми не дарма це робили. Отже, мета досягнута.
Вважаю, зараз треба виходити на вулицю, влаштовувати якусь творчу співпрацю. Не всі мають можливість зайти у виставкову залу та помилуватися картинами. До виставкової зали зазвичай ідуть цілеспрямовано. а у звичайних людей більше якихось своїх проблем, питань, якщо її дитина не задіяна у виставці, людина не прийде. А так, гадаю, подивляться. Звісно, буде багато різних емоцій, ми готові до всього, але ми це зробили.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
