До редакції звернулася жителька Первомайська із проханням опублікувати подяку первомайчанкам, котрі допомогли їй у скрутній ситуації. Пані Антоніна дякує дівчатам Катрусі та Ірині та їхнім батькам за теплоту, доброту та допомогу.
«Дівчата допомогли у скрутній ситуації під час відключення світла»
Пані Антоніна:
— Хочу висловити велику подяку Катерині Цалпінській та Ірині Голоцван. Трапилася пригода 23 листопада 2022 року, коли було масове відключення світла. Я вийшла з роботи, темно було дуже. Це було шоста година вечора, я стояла на зупинці в центрі, а маршрутка наша не йшла. Телефон мій був розряджений. А ми приїжджі, живемо у Первомайську півтора роки, я мало кого тут знала. Мене завжди зустрічав чоловік, а цього разу ми розминулися. Місто взагалі не освітлювалося. Дуже страшно було, темно. Куди йти, куди їхати?
І я стояла вже в такому стані, що ці двоє дівчаток, Катруся та Ірина, підійшли до мене, і спитали: «Що трапилося?» Кажу: «Дівчата, чоловік не зустрів мене», — вже хвилювалася і за нього, бо кожну зміну він мене зустрічав. Ми живемо на Богополі, біля 17-ї школи. Я була в розпачі, а моєї маршрутки нема і нема.
Катруся їхала з роботи до мами на «Фрегат», Іринка, вона вчиться у ліцеї, теж живе на «Фрегаті», то вони пропустили декілька своїх маршруток. Вони пропускають маршрутки, заспокоюють мене, переживають за мене. Я кажу: «Дівчаточка, їдьте!», а вони: «Ні, ми вас не покинемо».
Це було дуже приємно: зустріти таку доброту, теплоту у чужому місті. Місто Первомайськ ми полюбили за півтора роки, нам тут дуже подобається. Тут живе наша донька. Нам дуже подобаються і люди, і сусіди.
Чоловік мене чекав на автовокзалі, прийшов додому — нема, знову вертається туди. Донька не могла додзвонитися, приїхала до нього на таксі, разом шукали мене. Під’їхали сюди, а темно ж. Я стояла там із дівчатами, довкола молодь, і вони мене не помітили. Донька навіть у маршрутку 101-шу зазирнула, бачить — мене там немає. Поперелякані всі рідні були.
Дівчата стояли-стояли зі мною, а потім кажуть: «Викликаємо таксі». Викликали мені таксі, я доїхала. Чоловік вже був біля 17-ї школи. Донька у нас залишилася ночувати. Краплі заспокійливі всі пили.
Звісно, вже минув час, раніше у мене не вийшло написати. Я дуже хотіла б подякувати цим дівчаткам та усій молоді. Від мене, мого чоловіка та моїх дітей, від усієї нашої родини дякуємо батькам за те, що виростили, виховали таких дітей. Хай Господь береже усю їхню родину. Бажаємо здоров’я і миру, і Перемоги нам усім. Щоби скоріше ця Перемога прийшла, на яку ми так всі чекаємо!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
