Для України тема безпритульних тварин є кричущою, а під час повномасштабного вторгнення вона ще більше загострилася. Додалася нова гвардія безхатьків, господарі яких, тікаючи від війни, покинули їх напризволяще. Нагальною ця проблема є і для Первомайська. Опікуватися долею таких тварин взялося не так багато городян, але все таки вони є. Це звичайні первомайці, які мають добре серце та відповідальність. Серед них і Юлія Вовченко, журналістка за фахом та добра фея для котів і собак за покликом серця. У Юлії вдома наразі проживає 18 вихованців.
Юлія прийшла до нас на зустріч після безсонної ночі. Одній із її підопічних тваринок зробили операцію і вона почувалася дуже зле. Тому дівчині довелося провести біля тваринки практично усю ніч: рятувала кішці життя. Дякувати, криза минула. І Юлія, хоч і втомлена, але щаслива, змогла прийти на зустріч. З собою взяла собачку Еллі, аби вигуляти. До речі, Еллі — одна із тих, кого Юлія прихистила у себе вдома. Взагалі всі тваринки, які нині проживають у нашої героїні, мають свої непрості долі. У Еллі вона своя.
Юлія Вовченко: «З Еллі дуже цікава історія. Це було 7 листопада, як пам'ятаю, 2021 рік. Я їхала з Мигії на велосипеді. Мене обганяє авто і десь за 100 метрів викидають щось. Я спочатку не зрозуміла, що це. Думала, що сміття. Тому що вже втомилася, три години в дорозі. А це виявився місячний цуцик, який взагалі ще не ходив».
Таких тваринок у Юлії ще сімнадцять. Було дев’ятнадцять, розповідає дівчина, але одного із пухнастиків під час війни втратила. Всі інші живуть своїм життям, доглянуті, нагодовані та стерилізовані. До речі, тваринки мирно уживаються разом, хоча кожна має свій характер.
Юлія: «Насправді я зараз уже розбила їх по бандам, тому що є стерилізовані дівчата з характером «справжнього чоловіка». Вона може показати хлопцю, де йому треба бути, але вони все одно прекрасно один із одним комунікують. Звикли один до одного і їм, певно, вже більш звично жити в гурті, аніж окремо. Були випадки, ще коли були маленькі, коли я намагалася віддавати тваринку, але її повертали, навіть повертали за півгодини, мовляв, вона не може вжитися в квартирі. А насправді треба час, терпіння і розуміння, адже це як дитина».
«А які клички ви їм дали?» — запитую.
«У мене є і поважна дама Людмила Петрівна (чомусь виникла відразу така асоціація), — відповідає Юлія. — Є і чорний кіт — один із найперших — Джіпсі. Я не дуже володію англійською, але це перекладається, як циган — чорний такий вуличний кіт. Для нього і його характера ідеально підходить. Також є Піпа, Джексон, тому що у нього тільки одне око. До речі, це один із тих котів, якого я підібрала, його викинули біля поліції, здається у 2019 році. Також була зима. Кого б це ще згадати? Є Іда, потім Місі, Мармасіта, Трощіта, Рижуля. Перелічити всіх важко».
Загалом для Первомайська, як і для всієї України, питання безпритульних тварин дуже гостре. На жаль, говорить дівчина, у людей ще мало свідомості і відповідальності за життя тваринок. Вони бездумно можуть їх викинути або підкинути. І чомусь найчастіше це роблять у зимовий час, коли холодно.
Юлія Вовченко: «Багато тварин зараз просто викидають на вулицях. Я наполягаю на тому, що потрібно робити стерилізацію всіх домашніх тварин. Тим більше, що наразі безконтрольний розплід поза законом. Мені хотілося б, щоб кожна тваринка знаходила свій дім, якщо вона опинилася на вулиці».
Юлія Вовченко: «Я хочу звернутися до небайдужих первомайчан. Це не повинні бути виключно волонтери, тому що дуже важливо згуртувати суспільство навколо проблеми, адже собаки, коти, будь-які тварини, кого викидають, не винні в тому, що вони опинилися на вулиці. Шукаю людей, які згодяться перетримувати тварин після стерилізації. Я буду завозити та оплачувати стерилізацію за кошти спонсора. Корм я також буду надавати. Вони повинні перетримувати тваринку протягом десяти днів. Можливо, це буде якась добудова до будинку або це може бути, якщо маленька собачка, якась клітка у коридорі. Якщо люди захочуть долучитися і допомогти саме в перетримці, ми разом зможемо почати вирішувати проблему».
До речі, у Юлії тваринки живуть у спеціальних будиночках: щось на кшталт мініпритулку. Хоча сама дівчина не називає це притулком, бо свої тваринок вона не збирається нікому передоручати.
Юлія: «Коли почалося повномасштабне вторгнення, я почала вести сторінку в інстаграмі для своїх котиків, позиціонувати їх як особистостей. А вони дійсно особистості, і всі зовсім всі різні. Напевне тоді почали говорити: в тебе притулок. Я ніколи не називала це притулком, тому що я не волонтер, це просто моя позиція — допомагати тваринам. Оскільки вони знаходяться у мене, то мій обов'язок — піклуватися про них».
Сусіди, знайомі, друзі дивуються завзятості Юлії. А буває, хтось невідомий навмисне підкидує тваринок: знають, що вона має добре серце і опікується котами та собаками.
Юлія Вовченко: «У нашому суспільстві не прийнято мати стільки тварин. Це якось дивно. Але насправді я кажу: це суспільна проблема і цій кількості тварин я завдячую саме людям. Не знаю кому, але скажу: ви багато втратили, коли викидали кожну із цих тварин, тому що тварини дуже добрі. Їм просто потрібні любов і увага».
До слова мовити, годує і лікує Юлія усіх своїх тваринок власним коштом.
Цікавлюся: «Ви підраховували, скільки вам на добу чи на місяць обходиться фінансово годування тваринок?»
Юлія: «Загалом завжди це було 80-100 грамів на тварину, на день на всіх треба 2 кілограми сухого корму, на місяць — 30+, не рахуючи іншого. Коли вперше про мене написали в Гард.City, це також було вже після повномасштабного вторгнення, мені допомогли з кормом, якого б вистачило тижнів на два на таку кількість тваринок. Однак багато з моїх потребують спеціальної дієти, тому що так само, як і люди, вони мають проблеми і з жовчним, і з підшлунковою, і з нирками, і той корм був для інших тварин. А для своїх мені доводиться закуповувати спеціалізований, щоб підтримувати їхнє здоров’я. Адже, повторюся, це моя відповідальність — їхнє здоров’я».
«Коли везете на лікування — це теж платно?» — ставлю ще одне запитання.
«Завжди я лікувала платно, але зараз маю можливість лікувати безпритульних безкоштовно. А так завжди було за мій кошт, це власні вкладення. Ти коли щось плануєш купити і обираєш — собі чи тварині, то звичайно вибираєш тварину, тому що ніхто, крім тебе, про неї не попіклується», — чую у відповідь.
«Не було думки покинути Україну?» — запитую.
Юлія: «Пам’ятаю, коли я ще навчалася в університеті і мені було 18-ть, ми їздили на пресконференції від «Юнеско». І всі мріяли поїхати до Америки, до Німеччини назавжди. А мені б хотілося поїхати лише, щоб набути якогось досвіду, тому що я, напевно, дуже люблю рідний край, рідний Первомайськ. Я навіть не думала, щоб переїжджати до великого міста, тому що я вважаю, що людина може себе реалізувати всюди, і якщо вона захоче, то може поїхати будь-куди. Перше, про що думала, коли почалося повномасштабне вторгнення: у мене є тварини і якщо що, мені потрібно їх вивезти подалі, щоб вони тут не залишилися самі. Коли почалося це все, коли літаки тут літали, коли були ракети, незрозумілі звуки, то ми сиділи в будинку. Просто нереально було десь бігти в укриття з тваринами. У будь-якому випадку я б залишалася з тваринами, або намагалася б якось їх вивезти далі».
Сьогодні у Юлії лише одне бажання: аби люди свідомо ставилися до проблеми. Бо лише усвідомивши весь масштаб та гостроту питання, можна щось змінити. А змінювати потрібно, в противному разі проблема може обернутися катастрофою.
«Що б ви побажали нашим городянам?» — традиційне запитання, на яке Юлія відповідає пропозицією:
«Я хочу попрохати, а не побажати, щоб люди стерилізували своїх тварин, щоб вони їх не викидали, щоб вони розуміли, що це відповідальність, в першу чергу. Пропоную долучатися до таких акцій, як тимчасова післяопераційна перетримка, щоб зменшити хоча б на, можливо, декілька відсотків ці зграї собак, які не по своїй волі гуляють вулицями міста».
Таких, як Юлія, у Первомайську, із багатотисячного міста, лише кілька десятків. Вони допомагають тваринкам виживати у цьому світі, намагаються врегулювати на місцевому рівні питання кількості, стерилізації та вакцинації. Вони чекають на прозріння земляків і вірять, що майбутня мирна Україна уже не матиме цієї проблеми.
Можете допомогти з післяопераційною перетримкою? Пишіть Юлії: в інстаграм @curly_soul_ або у фейсбук. А ще Юлія наполегливо просить не підкидати тваринок.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
