Про дім для 16 хвостиків у Первомайську та їхню інстаграм-сторінку

Ірина Гурська

22 квітня 2022 12:51

Юлія Вовченко — молода прогресивна первомайчанка, котра має широке коло інтересів, роботу в сфері SMM і 16 котів, появі яких завдячує безвідповідальним людям. Про те, як муркотуни потрапили в турботливі руки, як їм живеться в умовах війни та про котячу сторінку в інстаграмі — в інтерв’ю з Юлією.

— Як коти потрапили у ваш дім?

— Більшість мені підкинули прямо в двір ще кошенятами, а інших я не могла залишити на вірну смерть. Підібрала я лише трьох. Одну кішечку — Люду — я врятувала від зграї собак. Вона була маленька, в неї була поламана лапка в двох місцях. Персея викинули на дорозі, він був ще зовсім крихітним. Я його знайшла далеко від людських осель. Його вивезли і залишили помирати. Мармасіту також я забрала з вулиці, де на неї накинулась собача тічка. Кожен, хто був підібраний за межами мого подвір’я, — це ображені життям і своїми колишніми власниками тваринки. Всі були в критичному стані. Вони були маленькими кошенятами і точно б не вижили.

Якось мені підкинули вагітну кішку в дуже поганому стані, вже на пізніх термінах вагітності. Вона народила 4 кошенят. Деяких я намагалась роздати, але їх принесли назад, люди не захотіли брати на себе відповідальність.

Інших тваринок мені також підкинули прямо у подвір’я. Розумію, що моєю відсутністю користувалися безвідповідальні власники та залишали непотрібне потомство під чужим — моїм — будинком. Всі кошенята були зовсім маленькі, ледь ходили. Тому брати чи не брати — питання не стояло.

Мені для щастя достатньо було б і двох-трьох тварин. Але я не могла просто викинути малечу на вулицю

Практично всі вони були хворі чи виснажені, з лишаями, кліщами, паразитами. Черрі і Рижуль мали вірусну хворобу. І просто залишити кошенят на вірну смерть в себе ж на подвір’ї я не могла. Це питання людяності, а не кількості.

— Хто був першим?

— Першим був чорний Джіпсі, 5 років тому. Останнього мені підкинули Едді, пів року тому. Він був жахливий: облізлий, в нього були глисти, обламані вуса. До будинку відразу Едді не потрапив, адже я думала, що, можливо, він випадково потрапив на подвір’я. Але з часом кошеня нікуди не зникло (при тому, що у дворі є собачка), через те я відразу почала займатись його лікуванням. Коли тваринку підкидають, вона залишається на місці, коли ж вона сама забрела — вона повертається туди, звідки прийшла. Тобто його тут просто кинули, і він не мав, куди йти.

Джіпсі та Персей

Мої рішення були продиктовані проявом людяності, а не сліпим коханням до пухнастих, адже розумію, що тварини — це відповідальність, чи то кіт, чи собака — це відповідальність за життя.

Ніколи не мала на меті мати притулок, та й це не є притулок, адже усі засоби гігієни, корм купую за власні кошти. Тому інших тварин не підбираю взагалі, допомагаю кормом, фінансово та транспортуванням. Якщо будуть підкидати тварин — то будемо спілкуватись з горе-господарями у правовому полі. Таке поводження з тваринами — це незаконно і не по-людськи. Потрібно бути відповідальними за своїх тваринок.

Едді, або Едик-мопедик

— Яка доля цих 16-ти пухнастиків? Вони у вас назавжди чи на перетримці?

— Ці 16 котиків — назавжди. Це не перетримка. Я не волонтер, це не притулок. Я ні в кого не прошу ніякої допомоги. Всю їжу, всі таблетки, ліки, всі вакцини йдуть з власних коштів, половина сімейного бюджету йде на котів. Це мої домашні улюбленці, моя пухнаста родина.

Елісон

— Як змінилось життя вашої муркотливої компанії на початку повномасштабного вторгнення росії?

— Звичайно, в перший час я думала про те, що коли розпочнуться бойові дії, то як і куди транспортувати котів. Враховуючи кількість тварин, потрібно повністю завантажувати автомобіль. Щоб їх перевезти, потрібно 16 переносок, потрібно взяти з собою корм, воду, пелюшки. На початку це все було складно знайти. Треба було зібрати тривожну валізу кожному котику: це їжа, вода, засоби гігієни. На той час через логістичний колапс внаслідок наступу орків деякі підприємства перестали постачати корм, наші кінцеві реалізатори перестали замовляти його, адже не було можливості доставки. Тому моєю задачею було знайти корм на 16 котів. На день їм потрібно 1,5-2 кілограми сухого корму, а вологого — по 3 пачки.

Людмила

Від самого початку на сирени я намагалася реагувати спокійно. Тварина переймає стан свого господаря, а у мене тут є котики, які не повинні отримувати стрес, вони мають хронічні захворювання, які, як я розуміла, ми не змогли б лікувати, оскільки ліки неможливо було б знайти. Їх і зараз непросто знайти. Тому я зберігала спокій, наскільки це можливо. І продовжувала пошуки усього необхідного для можливої евакуації. Але евакуація була б крайнім заходом.

Звісно, коли лунають сирени, в погріб ми не спускаємося, ми перебуваємо з котами в будинку. Cпустити 16 котів і 1 собаку в погріб — нереально, а обирати, кого взяти, я не можу. Тому залишаюся в найбезпечнішій кімнаті будинку разом з котиками.

Мармасіта

Є й інші складнощі під час воєнного стану. Наприклад, здорожчання корму: відсотків на 30, навіть 40. Котики харчуються кормом преміум-класу. Є в мене котик з хронічними захворюваннями, який їсть спеціальний дієтичний корм, і дуже складно було знайти цей корм. В місті його не було, а в тварини саме почався рецидив сечокам’яної хвороби. Шукала постачальників, які б пересилали цей корм.

Піпа

— Ви створили для вашого котодому сторінку в інстаграмі. Для чого?

— Основний меседж в тому, щоб люди брали тварин з вулиці, не викидали своїх чотирилапих, пам’ятали, що це повноцінний член сім‘ї, за якого вони несуть відповідальність: за здоров’я, життя і потомство.

Люди часто бояться брати з вулиці кота чи собаку, бо це тягар. Але це не тягар. Відповідальність — так, але не тягар. Ви нічого не втратите, ви не втратите час.

Якщо у вас буде 1-2 тварини, ви точно так же зможете і працювати, і відпочивати

Я встигаю доглядати за 16-ма котами, при цьому встигаю займатися спортом, готувати-прибирати, працювати за своїм фахом і відпочивати теж встигаю. Тому з однією твариною це стовідсотково можливо. Тож я закликаю всіх не боятися, взяти хоч одного котика чи собачку з вулиці. Це людяно. Краще взяти з вулиці, ніж купити. Немає різниці, з паспортом він чи без. Любиш не за блакитну кров. Вони всі дуже гарні, коли їх люблять. Подивіться на фото до і після — самі переконаєтесь.

Черрі та Рижуль

Я завела сторінку в інстаграмі, коли вже почалось повномасштабне вторгнення росії. В умовах війни тим паче хочеться наголосити, що не можна залишати тварин. Від’їжджаючи, людина повинна вирішити це питання: або забрати тварину з собою, або знайти перетримку, і в жодному разі не залишати тварину. Тому, окрім того, що хочеться потішити око людей в інстаграмі фотографіями милих котиків, хочу донести думку, що 1, 2 і навіть 3 коти — це не проблема. Якщо люди не купуватимуть, а підбиратимуть з вулиці тварин, вони отримують не тільки милого і відданого улюбленця, а й зроблять добру справу: якщо їх будуть забирати з вулиць і стерилізувати, то не буде безхатніх тварин. Кожен має можливість змінити ситуацію на краще.

Інста-сторінка «16 пухнастих та 1 вологий ніс» — про життя пухнастого товариства. Джіпсі, Персей, Трьошітта, Басіто, Мілана, Даймонд, Сімба, Лев, Джексон, Черрі, риЖуль, Піпа, Мармасіта, Людмила, Елісон, Едді і собачка Еллі — колись бездомні тварини, які зараз дарують позитив не тільки своїй господині, а й підписникам.

Читайте також: Як перетнути кордон із твариною: все про щеплення, документи, квитки