У вихідний саме час знову завітати до юних художників студії KatRina.Art у Первомайську: це надихає та заряджає позитивом. Цього разу журналістка Гард.City поспілкувалася із Софією Ковалик, яка впевнена, що тут, серед однодумців, можна навчитися не лише малювати, але й іншим важливим речам: спілкуватися та бути собою.
«Починаю виробляти свій стиль»
Розповідає Софія:
— Коли мені було 6 років, я дуже хотіла піти в художню школу. Пішла, але мені не сподобалося, тому що там щоразу було щось однакове. Я пішла з художки та почала пробувати різні студії. Поміняла студій пять приватних, але ніде не було такого, щоб щось «чіпляло», щоб хотілося туди йти. Онлайн-формат я відкинула зразу, бо незрозуміло, коли щось пояснюють.
В одній студії по 5 годин на день малювали малюнок якийсь, доки закінчимо. В іншій, навпаки, хотіли, щоби дуже швидко були якісь результати. Коли одного дня мама мені сказала, що відкрилася нова студія, каже: «Підеш, спробуєш?» А я гадаю: «От, ще одні». Пішла, спробувала. І щось тут було таке, що зачіпляло. Тут можна розмовляти, а не так, що «не можна говорити між собою, це відволікає від роботи». Навпаки, є прикольні групові заняття, цікаві завдання, можна самому обирати тему для малюнків. Наприклад, я хочу проробити свій стиль. — «Окей, нумо зробимо». Або: «Я хочу малювати природу». — «Окей, намалюємо, обирай картину» . Ось це мене і зачепило. Ходжу сюди вже другий рік, ніколи не виникало бажання кинути.
— Що любиш малювати?
— Зараз люблю таке, що треба промалювати, зробити набросочки. Людей люблю малювати. Зараз починаю виробляти свій стиль. Із цим мені допомагають, бо у мене самої іще не все виходить: дівчат гарно вдається малювати, а хлопців не дуже.
— Як любиш малювати: на папері чи цифрові малюнки?
— Цифрові малюнки я пробувала, просто на телефоні, для себе. Мені не дуже сподобалося, тому що незручний маленький формат. Більше за все люблю малювати на папері, стандартний формат в студії — це А3, і, напевне, олівцями і маркерами, комбінована техніка. Фарбами теж пробувала, але фарбами трошки важче, тому що, наприклад, аквареллю не зможеш три шари зробити. Якщо фарбами, то, напевне, більше люблю малювати гуашшю.
«Перше що я зроблю — це повертаюся до студії»
— Яким чином вплинула війна на твою творчість?
— У перші місяці моя родина виїхала на захід України. Я не могла відвідувати студію десь півроку. Коли ми повернулися, я сказала мамі: «Мамо, перше що я зроблю — це повертаюся туди». Тому що там я не знайшла собі друзів або того, що мене там би тримало. Тому хотіла за першої ж нагоди повернутися у Первомайськ.
— Малювала щось для себе, поки була не дома?
— Так, але не було такого, що змушувало б мене малювати. Було, щось задавали в школі намалювати — окей. Але такого, щоб малювати в кайф, — не було.
— А які речі дають тобі натхнення?
— Фільми, музика, якісь цікаві факти, можуть бути серіали, можуть бути якісь шоу цікаві. Зараз я відмовилася від усіх російських шоу, дивлюся українські, є багато цікавих каналів. Коли малюю в студії, мене тримає те, що, по-перше, тут цікаво, а, по-друге, можна під час малювання поговорити з друзями, поспілкуватися. Тому що з однокласниками мені, чесно кажучи, не дуже цікаво спілкуватися. Тут у нас є спільні теми, нам подобається одна й та сама музика, у нас є улюблені виконавці, у нас є про що поговорити, ми часто гуляємо і бачимося поза студією.
— Маєш захоплення, окрім малювання?
— Так, ходжу на повітряну гімнастику.
— Які в тебе плани на майбутнє, чи мрієш про якусь творчу професію?
— Однозначно. Хочу, щоби професія була пов'язана з творчістю. Можливо, це будуть декілька професій: одна основна, а друга — творча. Спиратимуся на ті предмети, які мені подобаються в школі, це — біологія, англійська, географія. Можливо, це буде щось, пов'язане із психологією. Також мені подобається спеціальність тату-майстра. Це цікаво, це теж творчість і нормально щодо зарплати.
Котик зараз на виставці у Первомайському краєзнавчому музеї
— Що ти хочеш сказати своєю творчістю глядачам?
— Переважно малюю для себе. У студії навчилася розуміти, що не все виходить ідеально, не все з першого разу — можна перемалювати, переробити. Перестала носити одяг, який мені не подобається. Раніше, коли весь наш клас ходив у однаковому одязі, а хтось приходив в іншому, всі казали: «То не стильно». І я думала, краще продовжуватиму ходити в такому одязі, як всі. Коли ж почала ходити сюди, то побачила, що усі носять різний одяг, що це класно виглядає, і перестала соромитися вдягати щось. Раніше вдягала щось максимально стандартне, головне, щоб ніхто на це не дивився. Зараз для мене є нормою вдягнути футболку на три розміри більше, великі чоботи з високою підошвою, зробити якусь нестандартну зачіску, гарні прикраси. Для мене це перестало бути чимось страшним, «ой, на мене всі дивитимуться».
Ось що каже керівниця студії Катерина Баранюк про свою ученицю: «Софія займається у моїй студіі вже другий рік. Це дуже цілеспрямована дитина. Вона з великою радістю бере участь у всіх заходах, вона відкрита і постійно у творчjму пошуку, у неї поступово вимальовується свій стиль. І дуже класно спостерігати за тим, як вона розвивається, як вона вдосконалює свої технічні навички та вміння» .
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
