В останній день січня Інна Канівець народила дівчинку Полінку. Немовля з’явилося на світ після трагічних подій, що сталися у жовтні 2022 року. Володимир, її тато, загинув під Куп’янськом, боронячи Україну від ворога. Породіллю з новонародженим немовлям зустрічали військові побратими Володимира, військовий оркестр та волонтери організації «Ніхто, крім нас». Саме вони і стали організаторами такої хвилюючої зустрічі.
Інна Канівець
3 лютого 2023 року. Первомайський пологовий будинок. Біля центрального входу військовий оркестр. Звучить урочиста музика. Кульки патріотичних кольорів додають яскравості сірому дню. Поруч хвилюються рідні, військові та волонтери. Чекають, коли з’явиться на порозі Інна з донечкою. Допоки ідуть останні приготування, мені вдається поспілкуватися з породіллею — Інною Канівець.
— Як пройшли пологи?
Непросто, але дякувати богові, все обійшлося. Донечка народилася 31 січня здоровенькою, вагою в три кілограми. Шкода, що тато не бачить нашої радості.
— А чи знав Володимир, що у нього має народитися саме донечка?
— Так, знав, ми разом ходили на УЗД. Бачили, що дівчинка, бачили її посмішку. Нам без нього буде дуже важко. Донечка — це його продовження і він назавжди залишиться в наших серцях.
Ми разом розуміємо, як важко продовжувати говорити і як сльози застигають у душі, тож на цьому короткий діалог завершуємо і прямуємо до виходу. Уже на вулиці немовля забирає на руки тато Володимира — Віктор. Тепер він у статусі дідуся і має величезну відповідальність. Інну вітають рідні, друзі, волонтери, дарують квіти, а на честь новонародженої звучить оркестровий варіант української пісні «Щоб шаблі не брали».
Поруч побратими загиблого героя: Володимир Дороднов (позивний Айболіт) та Олександр Трохимчук (позивний Доктор Кіпіш). Бачу, як їм нелегко, але все таки запитую:
— Які відчуття сьогодні?
— Дуже тяжко на серці…
— Але нове життя з’явилося. Щоб ви побажали новонародженій?
— Миру, мирного неба, Перемоги — це головне!
Далі усі хором вітають новонароджену і як дзвін звучать слова: «Слава Україні» — «Героям слава»!
Волонтери відкорковують пляшку шампанського і за здоров’я новонародженої випивають ковток ігристого. Я ж прошу волонтерку Ларису Позняк сказати кілька слів.
Лариса Позняк: «Хай народжуються наші діти, тому що це наше майбутнє, це наші україночки і це наше щастя. Всім Перемоги, найголовніше, добра, любові і жити й творити! З сьогоднішнім днем! Дякуємо хлопцям нашим дорогим!»
Далі підходжу до Ольги Волошиної, яка доклала максимум зусиль, аби ця урочиста зустріч відбулася.
Ольга Волошина: «Ми, організація «Ніхто, крім нас», а також дякуємо Євгену Нотевському, всім, хто прийшов привітати нашу дорогеньку і кохану Інночку, яка подарувала чудове таке дитяточко, яке назвали Поліною. Побажаємо їм Перемоги і ще хочу прочитати вірш: «Ми воїни, не ледарі, не лежні. І наше діло праве і святе, бо хто за що, а ми за Незалежність, отож і важко нам за те». Слава Україні!»
Оля знайомить мене ще з однією дружиною військовослужбовця — Наталею Ботнар. Її чоловік Ігор нині на передовій. Вона теж прийшла привітати Інну з народженням донечки. Тішиться, що так зустрічають, але очі сумні.
Наталія Ботнар
Прийшла зустріти породіллю і семидесятивосьмирічна волонтерка Валентина Шушпаннікова. Сама з Башкирії, але давно проживає в Україні, тож вважає себе українкою. Вона з 2014 року волонтерить, випікає смачні рогалики і відправляє їх на передову. Отримала позивний Пахлава.
Валентина Шушпаннікова: «Я була на розписі цієї пари, вони були такі щасливі. Він обіймав її і казав: «Гарна в мене дружина, а під серцем носить моє дитятко». Дуже важко, але зараз ми щасливі, що у нього народилася донечка, його кровиночка. І ми бажаємо щастя, здоров’я, щоб вона росла розумною та щасливою, а ми, чим зможемо, тим і будемо допомагати. Він такий був добрий, лагідний, усміхнений, дуже добрий. Я його завжди згадую».
Коли вже трішки емоції вляглися, мала можливість розпитати у тата Володимира про його сина.
Про Володимира Канівця
Володимир народився 29 березня 1995 року. Навчався у Первомайській школі №6. По її закінченні вступив до Маринівського училища на спеціальність машиніста. Пішов служити до армії. В 2015 служив у Нацгвардії, має посвідчення учасника бойових дій. Потім була невеличка перерва і знову почав службу в армії, в сороковій бригаді. 24 лютого зустрів під Харковом. Відтоді весь час брав участь у бойових операціях. А 22 жовтня загинув у боях під Куп’янськом у званні старшого солдата. В родині Віктора Канівця ще є двоє синів, один із них зараз на фронті. Володимир мріяв про світле та мирне життя в Україні. Тепер його продовження — в донечці Полінці. А сам герой житиме в пам’яті українців. Слава герою!
На подвір’ї пологового стало тихо. Пішов лапатий сніг, як символ чистоти, боротьби за життя і як виклик ворожості. Полінку повезли додому, де вона буде зростати. А коли підросте, обов’язково дізнається, ким був її татко.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
