Анастасія Ляшко понад 8 років працює викладачкою психології в НУК імені адмірала Макарова в Миколаєві та має чималий бекграунд у цьому напрямку. Під час повномасштабної війни продовжує працювати зі звичайними запитами людей, але у незвичайних умовах. Експертка розповіла, як війна впливає на психологію людини, скільки часу треба на «відновлення» та який вплив мають ІПСО.
Працює не лише викладачем, але й системним сімейним психологом. Зацікавилася психологією жінка у далеких 2014-2015 роках, а закохатися у професію допомогла її колежанка, яка й постала для молодої спеціалістки ментором на довгий час.
«Я працюю зі звичайними запитами, але в незвичайних умовах»
— Розкажіть коротенько про свій бекграунд.
— У 2016 році я почала навчатися. Це були різні семінари та тренінги. У 2017 році вступила до МНУ імені Сухомлинського на факультет психології. Приблизно з того часу я почала активно практикуватися. У 2018 отримала диплом магістра психології. З 2021 року я вже офіційно маю приватну практику. В перші два місяці війни мені потрібен був час на адаптацію, тому я до квітня не працювала. З квітня повернулася в роботу і з тих пір працюю із клієнтами постійно.
Анастасія розповідає що, для того, щоби працювати з людьми, які отримали психологічні травми внаслідок війни, треба мати спеціальну кваліфікацію та високий рівень стресостійкості. «Я дуже емпатійна, тому робота з клієнтами, які пережили багато горя, — це не для мене. Я працюю зі звичайними людьми, зі звичайними запитами, але в незвичайних умовах війни», — наголошує психологиня.
— Що ви скажете стосовно того, як війна змінила психологію людей? Чи «чіпляють» звичайні запити, все ж таки, пережиті події/війну?
— Звичайно, війна все змінила. Кожен проживає її по-своєму. Багато моїх клієнтів за кордоном. Начебто в безпеці, але, зі своїх спостережень і порівнянь, можу зробити висновок, що психологічно їм важче, ніж тим, хто лишився в Україні. Оскільки до травми війни ще додається травма біженця. Незнайома країна, мова, звичаї. Треба знайти роботу, адаптуватися, якщо є діти, то постає питання пошуку садочків/шкіл. До того ще додається розлука, тому що чоловіки лишилися в Україні, деякі — у ЗСУ. У мене є два приклади надзвичайної адаптації. Дві дівчини, обидві мої клієнтки, переїхали до Данії. Працюють у школі вчителями. Мають повагу серед колег, про них писали навіть місцеві газети. Це майже виняткові приклади, оскільки, зазвичай, наші жінки, які займали престижні посади в Україні, тепер за кордоном у більшості випадків займаються фізичною працею. На жаль.
Анастасія Ляшко працює викладачем психології в НУК імені адмірала Макарова в МиколаєвіФото: з особистого архіву Анастасії Ляшко
«Задача людей в тилу — максимально зберегти фізичне і ментальне здоров'я»
Війна залишає потужні відбитки у свідомості тих, хто пережив та переживає донині страшні воєнні дії та злочини. Психологічна реабілітація потребує значних зусиль та бажання змінитися. Скільки ж потрібно часу для морального відновлення після Перемоги та від яких факторів це залежить? Анастасія Ляшко звертає увагу на усталені вислови, які старше покоління досі вживає у побуті, наприклад, «їсти треба з хлібом», «тарілка має бути порожньою». До чого це? Як зазначає експертка, це відлуння Голодомору.
— Пройшло вже чимало років, тобто говорити про повне психологічне відновлення ми вже не можемо. Це з нами назавжди — в нашій ментальній пам'яті. У психології є така думка, що: «Чим глибше травма, тим глибше пропрацювання». З травми можна геть по-різному «вийти». Вона може зруйнувати і зламати, а може дати новий поштовх до розвитку. В травмі завжди є ресурс. Колись чула вислів, що «погане — це концентроване хороше». Тобто зараз сіються зерна майбутніх змін.
Психологиня зазначає, що психологія ХХ сторіччя суттєво відрізняється від сучасних методів психології. Тому те, як ми переживатимемо цей травматичний досвід (війну), залежатиме від кожного індивідуально. «Задача людей в тилу — максимально зберегти фізичне і ментальне здоров'я. Для усіх учасників бойових дій і постраждалих від війни потрібна якісна, кваліфікована фізична і психологічна реабілітація. Дуже сподіваюся, що це розуміють на рівні держави. І будуть створюватися певні державні програми. Вони вже є, але їх поки недостатньо», — констатує Анастасія.
— А загалом чи можливе ефективне самовідновлення в цьому плані? Чи все ж таки без спеціаліста не обійтися? Якщо можливе, то чи є певні рекомендації, до яких варто дослухатися?
— Тут все буде залежати від сили «Я». Це вроджена характеристика. В принципі, людський організм дуже «відновлюваний», інколи дивуєшся — наскільки. Тому багато хто впорається самостійно, але не всі. Важливо популяризувати допомогу психолога. Звернутися до психолога і отримати допомогу — це не соромно, тим паче у наш час. Людина зазвичай відчуває, коли вже не «вивозить». Варто пам’ятати, що «вихід у вікно — це не вихід».
Рекомендації, яких радить дослухатися психологиня
- Маючи ці симптоми, людині краще звернутися до психіатра:
- Апатія до всього, навіть до того, що раніше приносило задоволення (наприклад, до їжі).
- Порушення сну.
- Погіршення апетиту.
- Тотальний смуток, який не проходить.
- Нав'язливі та тривожні думки, які унеможливлюють нормальне життя. Наприклад, людина не може вийти з дому.
- Суїцидальні думки.
«Задача людей в тилу — максимально зберегти фізичне і ментальне здоров'я»Фото: з особистого архіву Анастасії Ляшко
«Зависати в негативних емоціях надовго — це як тиждень тримати на витягнутій руці пів літра води»
На моральний стан чималий вплив мають й ІПСО агресорів (інформаційно-психологічні операції). Вони «працюють» в інформаційному просторі. Не завжди люди можуть помітити роботу цих операцій та вирізнити, де брехня, а де дійсність.
Факти — основа будь-якої інформації. Все, що викликає емоцію, — підлягає ретельній перевірці спеціалістів у цій сфері. Анастасія розповідає, що вплив інформаційно-психологічних операцій теж змінює психологію поведінки українців:
— Я часто проводжу зі студентами один експеримент з теми: «Емоції». Запрошую добровольця вийти всередину аудиторії і витягнути одну руку вперед. В цю руку ми вкладаємо пляшку з водою. Завдання просто стояти і не опускати руку. Поки людина собі стоїть, я продовжую лекцію. Через кілька хвилин наш доброволець починає скаржитися, що йому не зручно та важко. Здавалося б, немає нічого страшного в тому, щоби протримати пляшку води одну хвилину. А от годину — це дуже важко. А якщо добу? А декілька тижнів? Так само відбувається і з негативними емоціями. Це дуже потрібні емоції, завдяки яким ми вижили, взагалі-то. Короткий стрес навіть корисний. А от зависати в негативних емоціях надовго — це як тиждень тримати на витягнутій руці пів літри води. Це паралізує. Що роблять ІПСО? Викликають емоції! Надзвичайно сильні емоції. І змушують нас знаходитися в певному емоційному стані якомога довше. Зазвичай, це гнів, страх і похідні почуття, як-от: горе, безсилля та відчай. Думаю, через метафору можна зрозуміти, що вплив вкрай негативний.
Поради, яких можна дотримуватися, щоби завчасно «не згаснути»
Війна — неабиякий стрес для кожного українця. Не важливо, військовий ти чи цивільна особа. На підконтрольній території чи в окупації. Кожен все одно переживає той стан, коли негативні думки заполоняють розум. Іноді відчай заважає нормально жити, але у будь-якому випадку, до наявності проблем психологічного характеру (а вони є у кожного, без виключень, просто різної ваги), треба намагатися підтримувати звичний ритм життя. Нормалізація психологічного здоров’я відбуватиметься не рік і не два. На все потрібен час. Тож наостанок Анастасія Ляшко як психологиня надала поради, яких можна дотримуватися, щоби завчасно «не згаснути»:
- Максимально піклуйтеся про своє тіло. За можливості нормально харчуйтеся, спіть, проводьте гігієнічні процедури.
- Слухайте позитивну музику. Це важливо!
- Повертайте себе зі страхів майбутнього в позицію «тут і зараз». Спитайте себе: «Як я зараз почуваюся?», «Чи в порядку зараз мої близькі?», «Чи прямо зараз загрожує щось моєму життю чи життю моїх близьких?».
- Обмежте коло інформаційних ресурсів. Залиште лише якісні джерела. Робіть «режим тиші». Питайте себе: «Те, що я зараз слухаю/дивлюся, робить мені гірше чи краще?», «Чи можу я щось змінити чи на щось повпливати?». Якщо ця інформація викликає тривогу і страх, краще таке не «споживати».
- Робіть усе, що від вас залежить там, де ви є, де знаходиться ваша зона відповідальності.
- Донатьте за ЗСУ. З психологічної точки зору це також важливо.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
