В Україні війна і зовсім не до святкувань. Однак сама етимологія слова «свято» несе світло та наповнює енергією життя. Тому про празники не варто забувати, тим паче про Різдво, яке несе з собою таїнство творіння Всесвіту та сповнене особливої енергетики. Традиційно на Різдво збираються у родинному колі, в гурті однодумців, замислюються над буттям та говорять про призначення тих, хто народився у цей час. Яка їм роль відведена? Хто вони є? Про це та інше говорили в Первомайському краєзнавчому музеї напередодні Різдва.
Творчим дослідженням історій видатних особистостей, народжених на Різдво, займалися працівники музею Юрій Островершенко та Олена Красіна. Слухачами стали студенти Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова.
Говорили про трьох особистостей: Миколу Аркаса, Володимира Сосюру та Василя Стуса. Всі троє народжені різдвяними днями, тільки в різні роки. Усіх трьох об’єднує національна свідомість та величезна любов до України.
Шість цікавих фактів про видатних українських діячів
Микола Аркас, 7 січня 1853 — 26 березня 1909
- Українець, родина якого — вихідці із Греції.
- Видатний український діяч, який організував миколаївську Просвіту.
- Автор і композитор опери «Катерина» на слова Шевченка.
- Історик, автор «Історії України-Русі» українською мовою.
- Засновник у Миколаєві школи з українською мовою навчання, яку влада заборонила.
- Письменник та фольклорист
Володимир Сосюра, 6 січня 1898 — 8 січня 1965
- Український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР.
- З 11 років допомагав батькові на шахті, потім працював в бондарному цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався випадкового заробітку. Тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину, яка розуміє життя трудівників.
- Був двічі одружений на одній і тій же жінці.
- Захоплення Сосюри: Україна, її культура, традиції, але також частенько його помічали за пляшкою алкоголю, любив грати в більярд.
- Писав листа до Сталіна з психіатричної лікарні про допомогу.
- За поезію «ЛюбітьУкраїну» був звинувачений у буржуазному націоналізмі.
Василь Стус, 6 січня 1938 — 4 вересня 1985
- Викладач української мови та літератури, у час, коли радянська влада витісняла її та забороняла.
- Захисник української мови та борець за права людини, двічі засуджений радянською владою.
- Захисник політв’язнів. «Хто проти тиранії — встаньте», — вигукнув під час під час прем’єри стрічки Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна».
- Навчився жити й працювати в повній ізоляції. З 47 років життя щонайменше 13 років провів у слідчих ізоляторах, камерах-одиначках, карцерах та на каторжній роботі.
- Писав таборові блоги.
- Навчав сина дистанційно.
Олена Красіна, завідувачка Первомайським краєзнавчим музеєм: «Ми віднайшли багато цікавих моментів, як вирізняють цим митців серед інших»
Так сталося, що сьогодні збіглися дати народження декількох визначних особистостей нашої країни. Це Микола Аркас, Василь Стус, Володимир Сосюра. Від початку ми планували розповісти тільки про Аркаса, але, коли зауважили, що дати співпадають, ми вирішили згадати усіх, бо це непересічні особистості в історії нашої країни, в культурному середовищі. Тож захотілося трішки більше розповісти. Думаю, що такі заходи важливі, тому що не завжди про це розповідають, не завжди є доступна інформація. Ми віднайшли багато цікавих моментів, не таких загальнознаних, щось таке особливе, про що мало говорять, але воно було в житті цих людей. І що їх вирізняє серед інших. Хотілося б, щоб молодь зрозуміла, що, незважаючи на свою геніальність, це були прості, доступні люди, відкриті у спілкуванні, що дуже важливо, щоб бути успішними. Крім того, наша молодь багато дізналася і про декотрі літературні новинки. І дуже сподіваюся, що ця зустріч для них була корисною. А ще сподіваюся на нові проєкти.
У Первомайському краєзнавчому музеї
Юрій Островершенко, журналіст, краєзнавець: «Бачить бог, що Україні потрібні такі постаті»
Напевне, мало хто знає, що Аркас ще й сам спонсорував оперу «Катерина». Вперше вони хотіли поставити її в Одесі. Там заборонили, тоді постановка відбулася в Москві, Києві, але чи не найбільшого успіху вона мала в Єлисаветграді. Тут варто згадати історію того, як Кропивницький, шукаючи собі трупу, приїхав у Катеринку і зустрів Єфросинію Зарницьку (ім’ям якої названо нині наш будинок культури). Там у неї був маєток від матері. Він запросив її у свою трупу і Зарницька грала роль Катерини. Потім у неї гастролі світом, великий успіх, але заборона на українську мову відіграла свою злу роль. Коли переїхала жити до Харкова і створила там народний театр, її швидко спровадили на пенсію. Загалом Харків був не тільки столицею, а й культурним центром на той час. Та радянщина тісно затискала навколо них лещата. Там якраз і Сосюра був, і Микола Куліш, і Валеріан Підмогилний. Дуже така літературна школа була потужна зібрана. Так ось, коли Зарницьку відправили з Харкова на пенсію, вона поїхала у Катеринку, у маєток батьківський. Потім сталося так, що прийшли революціонери-більшовики і забрали її хату, і їй довелося виїхати у Первомайськ.
Тут актриса продовжила свою творчу діяльність при райспоживспілці, створивши народний театр. До речі, в лютому відзначатимемо річницю від дня її народження.
Так ось, ота культурна тусовка між собою спілкувалася. Так це ж треба було Кропивницькому, щоб він потрапив в Катеринку і там знайшов Зарницьку! От так буває. Чи адмірал флоту Аркас, а він збирав український фольклор, заснував «Просвіту», зберігав спадщину українську, розвивав театр, ще й написав поему «Пилип Орлик».
Казали, що Одеса і Миколаїв — «города руської слави», але воно все не так. І за радянської влади і Сосюру, який народився на Донбасі і воював у лавах УНР, в петлюрівській армії, дуже сильно утискали. Є спогади, що вони з поетом Євгеном Маланюком, коли вони служили в петлюрівській армії, крали яблука разом. І взагалі у нього таке драматичне життя! Є факти, коли його дружина — балерина, вона ж і працівниця НКВС, відправила його у психлікарню. Вона здала його, потім пішла, написала сама на себе заяву, що це вона розповіла. Тоді НКВС посадили її на десять років, його ж відправили до психлікарні, але це його і врятувало. Він звідти написав Сталіну листа, де говорив, що він за партію, любить її дуже сильно. Писав: «Тато, врятуй мене». Сталін тоді розпорядився, щоб відпустили і наказав лікувати його. Потім дали йому Сталінську премію. Але тут же він написав «Любіть Україну» і потрапив знову у немилість.
От бачите, тільки слово Україна — і відразу починається. Завжди були проблеми. От і Стус закінчив своє життя трагічно в концтаборах. До речі, наш Олекса Різниченко з ним сидів на одній зоні. Вони спілкувалися між собою, знали один одного.
Я коли жив в Одесі, то дружив з поетом Борисом Нечердою. Так от він пригадує, яким був Стус. Каже, що був безкомпромісним, за це його й переслідували. Хоча був дуже перспективним. Він яскраво виступав. Пригадав випадок, коли зустрічав їх на вокзалі — Стуса і Вінграновського. Каже: дивлюся, стоять двоє: один із квіткою, а інший з насупленою мордякою. Я зрозумів, що це Вінграновський. А ввечері пішли виступати. Вінграновський читав свої вірші, Стус — свої. У Вінграновського уже була збірка «Атомні прелюди», у Стуса — ні. А увечері на морі вони пили вино, їли кавуни і уявляли картину, як виходять з моря яничари, а наші дівчата їх топчуть. Реготали дуже. Так славно ніч провели. А потім Стуса посадили... Ось так всі троє зійшлися на українському небосхилі. Бачить бог, що Україні потрібні такі постаті. Тому читайте, цікавтеся.
Що цінного взяли із заходу?
На запитання відповідають студенти Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова.
Богдан Шелякін: «Дізналися багато фактів цікавих про культурні події Первомайщини, про життя письменників, різні життєві історії, зустрічі, їхню долю, що вони робили та те, що потрібно розвиватися».
Роман Волинський: «Сьогодні ми зібралися в Первомайському краєзнавчому музеї, дізналися про наших українських діячів, про їхню історію. Вважаю, що це дуже цінно, бо деякі з нас, можливо, це не знали, деякі могли забути. А це важливо, бо кожен українець повинен знати свою історію».
Олександра Уткіна: «Дуже вдячна, що ми можемо зібратися у такий час тяжкий для людства і можемо спілкуватися і бачитися, і дуже вдячна, що ми торкаємося таких важливих тем і творимо українську історію. Дізнаємося про нове, згадуємо. Це дуже важливо зараз».
Ярослава Шайбакова: «Мені було цікаво сьогодні познайомитися з творчістю Миколи Аркаса, із іншими поетами українським. Було цікаво дізнатися про їхнє походження, їхні маловідомі вірші, і приємно, що зараз українська нація оживає і ці поети пов'язані з нами».
Артур Якшин: «Ми дізналися, що постійно наших людей з проукраїнською позицію притискали, притискають і нині це роблять. На генетичному рівні росіян українці не існують. Тому наше завдання чинити опір і перемогти росіян».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
