У Первомайську дивним чином переплітаються історії майстрів сучасності. Вони із різних поколінь, у них різні напрямки, різнопланова творчість, але у них однакові реалії, залюбленість у мистецтво і потужна енергетика. Вони випромінюють світло, дарують радість, надію і своєю творчістю зцілюють душі. Роблять це непомітно, тихо, але впевнено. Вони просто творять і радіють, коли їм вдається подарувати комусь настрій, комусь надію, а комусь — віру. Особливо відчутно це у наш час, час темряви і тривог, час війни і перелому. Вони стають світлом, яке пробивається крізь тьму. Про них хочеться говорити і надихатися їхньою творчістю. Тож сьогодні пропоную дізнатися про іграшковий світ Оксани Кадук, майстрині, яка сама себе створила і має за плечима неабиякий стаж творчості.
На роботи Оксани зазираюся давно, та і знаю майстриню з пори, ще коли вона була ученицею. Сором’язлива, тихенька, інтелігентна, але з таким потужним стрижнем у характері, який здатний знести все несправедливе в цьому світі. Вона боєць. Вона уміє відстояти правду, уміє говорити про незручні речі. Її так виховали. Це від тата й матері. Мати — журналістка, народна майстриня Жанна Семененко, батько — журналіст. Тож стрижень звідти, а все інше — то сама. Захопилася творчістю здавна, відколи з’явилася на світ донечка. Відтоді й спробувала в'язати гачком. Отоді все, власне, й почалося. Творчість стала невід’ємною часткою життя Оксани.
Жанна Семененко, «Різдво для нескорених»
Її останні роботи я побачила на святі «Різдва нескорених». Вони скромно вмістилися на звичайному виставковому столі. Але ж самі такі незвичайні, такі душевні і світлі, що пройти повз них не можна було. Розговорилися і ось, що вдалося дізнатися.
Іграшки — це душа, це потужна енергетика
— Коли відчула потяг до такої творчості?
— Це сталося в той момент, коли народилася моя донечка. Тоді я вперше взяла гачок в руки, коли їй було рочків два-три, і мені дуже захотілося зв’язати ляльку. Підштовхнула мене на це моя співробітниця, в якої народилася онука. Спочатку я думала, що це нереально, що у мене нічого не вийде. Але потроху, потихеньку. Я згадую свою першу ляльку, і коли дивлюся на сьогоднішні — то це просто небо і земля. Знаєте, як говорять: хто бодай раз зв’язав ляльку, більше не повертається у в’язані речі. Він буде просто переходити плавно на іграшки, тому що іграшки — це душа, це настільки потужна енергетика. Ви знаєте, бувають такі моменти, коли іграшка просто на ура вийшла, а буває — ти граєшся, граєшся: то очки не виходять, то десь там не той стібок, не те розміщення. Коротше кажучи, іграшки — це любов. Найголовніше — це позитив. З поганим настроєм не можна ніколи сідати за іграшку. Власне, чому так люблять купувати іграшки? Бо вони всі заряджені позитивною енергією.
— Який час найбільше підходить для творчості?
— У зв’язку з роботою у мене виходить ночами, вечорами. Останній час при свічках, але воно ще більше додає атмосфери добра. В будь-якій ситуації ти будеш творити, бо тобі це потрібно. Якщо ти одного разу почав творити, ти уже від цього нікуди не дінешся.
— Як народжуються образи?
— По-різному. Буває, надихає інтернет, а буває чисто моє. Ось ці зайці — вони чисто мої, я в них закохана. Ось такий варіант. Він мені чимось нагадує мого тата. Я його і назвала іменем тата, бо він такий інтелігентний, розумний, скромний, настільки він насичений такою енергетикою. Я навіть не знаю, я в них просто закохана. Бувають замовники. Знаєте, дуже важко працювати на конкретних якихось замовників, особливо, коли душа не лежить. Я просто відмовляюся від такої роботи, щоб вона не вийшла якоюсь відштовхуючою. Краще таки працювати над тим, що тобі до душі.
— Ви рахували кількість своїх робіт?
— Не рахувала. Я, буває, гортаю інстаграм, свою стрічку і думаю: «Боже, невже це все моє?» І те, і те. Деякі я забуваю, які вони в мене були. Дуже видно розвиток, якщо порівняти одні із перших робіт і роботи, які є на даний момент, то це велика різниця. Але їх всіх об’єднує душа.
— На перспективу маєте певний план. Чи все хаотично?
— Немає ніякого плану. Просто творити, дай боженько мені наснаги, часу вільного для творчості і, звісно, людей, які зацікавлені моєю творчістю. Дуже багато дарую просто спонтанно. Просто хочеться подарувати, бувають такі моменти. Не планую закінчувати свою творчість.
— Чи є серія патріотичних іграшок?
— Так, є, але вони розходяться, як пиріжки гарячі. Не встигла виставити, як уже немає. Я просто не люблю штампувати однакове, люблю більш одиничні варіанти, тому в мене немає однакових робіт. У мене кожна іграшка — індивідуальність. А навіть, якщо повтор, то все рівно вони різні.
«Іграшки — це любов»Фото: інстаграм Оксани Кадук
— Які принципи в житті сповідуєте?
— Знаєте, найголовніший принцип — це відноситися до людей так, як би ти хотів, щоб до тебе відносилися. Це максимально допомоги, добра, віддачі, можливо, навіть іноді на шкоду собі, але максимально віддача людям. Напевне, таке моє кредо.
— Яке найбільше бажання під Новий рік?
— Перемоги, Перемоги в країні, щоб хлопці наші повернулися з Перемогою і, напевне, це все! Тільки Перемога!
Оксана Кадук та Наталія Клименко, «Різдво для нескорених»
Вірю, що після Перемоги у Оксани буде власна персональна виставка, бо ж роки роботи та й кількість робіт уже зобов’язують. А я обов’язково прийду помилуватися і надихнутися щирою творчістю майстрині та подивуватися новим цяцькам.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
