Зустріч із народним депутатом Максимом Дирдіним почалася під звуки повітряної тривоги. Вони й навіяли перше запитання, а далі розмова потекла сама собою. Отже, про роботу депутата, які проблеми Первомайщини, попри війну, він вважає найбільшими, чи вдається лобіювати інтереси свого округу, що вдалося роздобути для ЗСУ, які плани порушила війна — про це та ще дещо нардеп розповів редакторці Гард.City.
«Колеги 8-го скликання сказали колегам 9-го скликання: "Хлопці, вам таки не пощастило"»
— З 18 на 19 грудня Первомайськ почув, як збивають шахеди. Ви ж не були в Первомайську, коли це відбулося, однак, мабуть, подібне чути доводилося?
— Я вам скажу більше. Я бачив, як біля Києва збили ракету. Як ракета наша летіла її збивати, я це все бачив. 24 лютого, о 6-й ранку, я вже був у Парламенті, а 25-го я вже був у Первомайську.
15 березня 2022 року у Верховній РадіФото: з особистого архіву Максима Дирдіна
— Якщо уявити гіпотетичного читача, який би знайомився з вашою діяльністю виключно з видання Гард.City, то він дізнався б про вибори, де знаходиться в Первомайську ваша приймальня, про вашу участь у роботі сесій та про те, що російська федерація занесла народного депутата Максима Дирдіна до санкційного списку. За що?
— Ймовірно, за проголосовані законопроєкти. Росіяни багатьох вносили в санкційні списки — і депутатів 8 скликання, і 9-го. Я думаю, що це за рішення по білорусії: Парламент України не визнав вибори президента білорусі. Насправді, мене це мало схвилювало.
— Поговоримо про роботу народного депутата.
— Колеги 8-го скликання сказали колегам 9-го скликання: «Хлопці, вам таки не пощастило». То ковід, тепер повномасштабне вторгнення. Доводиться ухвалювати непопулярні рішення, закони. Однак ті ідеї, які були в програмі партії, в програмі Президента, фракції «Слуга народу», депутати виконують. Так, може не все так гарно, але рішення приймаються. Часто думають, що Парламент — це виключно можливості. Так, це можливості, так, це влада. Але в людській уяві ця влада часто така: ти і суддя, і прокурор, і міський голова, і депутат міської ради, і електрик, і сантехнік — все тобі. А коли запитуєш у людини: «А ви зверталися до місцевої влади зі свого питання?», чуєш у відповідь: «Ні, до вас зразу».
Щодо діяльності народних депутатів 9-го скликання, то каденція розрахована на 5 років. Якщо ви хочете дізнатися, коли будуть наступні вибори, то відповідь така: звичайно, будуть, після перемоги України, через 3 місяці — це моя суб’єктивна точка зору.
— Подобається бути депутатом?
— Відповім — так. Але на початку каденції було важко, потрібно було перелаштовуватися. Приведу приклад: ще до повномасштабного вторгнення можна було організовувати екскурсії для учнів та студентів до Верховної Ради. Під час однієї із таких зустрічей мене запитали студенти Ірпінського коледжу про депутатство, про владу: «Вам подобається?» Озвучу свою тодішню відповідь.
Фото: з особистого архіву Максима Дирдіна
А що таке влада? Давайте розглянемо. На мою думку, це інструмент і можливості, коли ти можеш впливати на певні процеси на регіональному чи державному рівні. І цю владу можна по-різному використовувати. Позитивно чи негативно. А це вже залежить від депутата — куди він направить свою енергію. Я свої можливості використовую на користь своєї громади та людей, які мене обрали. Коли під час передвиборчої кампанії я приїздив до громад, бувало, мене запитували: «А ви нам щось привезли? Якість комп’ютери, якусь гречку?» Кажу: «Ні!» — «А нам кандидат обіцяє холодильник!» Кажу: «Якщо обіцяє — беріть». Після виборів поцікавився, чи подарували їм холодильник. Ні, обіцянка так і залишилася обіцянкою.
Я нікому нічого типу холодильників не обіцяв. Я обіцяв ходити до Парламенту, робити свою роботу, не прогулювати засідання (можу вам сказати, що я жодного разу не пропустив засідання Комітету, де я працюю, та жодного разу без поважної причини не пропустив пленарні засідання Парламенту), добиватися чогось для своєї громади, для свого регіону. Чи я комунікую з людьми? Я вважаю, що так. Відповідаю на дзвінки та повідомлення. Чи бувають якісь неприємні повідомлення? Так, бувають. Чи я реагую на них? Зараз вже ні. Просто не витрачаю часу. Якщо людина пише мені у зверненні, що потрібна моя допомога в тому чи іншому питанні, якщо є можливість — допомагаю. Якщо немає такої можливості — то кажу, як є. Якщо якийсь негатив — просто проходжу мимо.
Чи був якийсь негативний вплив під час ухвалення законопроєктів? Так, був. Чи були погрози? Так, були. Приходили і на телефон, і через месенджери. Чи телефонували вночі? Так, було. Погрожували. Я це пов’язую зі своєю депутатською роботою. Про ці дзвінки я повідомив керівництву фракції. Мою роботу нехай оцінює громада: чи я буваю на окрузі, чого добиваюся.
Чи все виходить у мене, що хотілося б? Ні, не все виходить з об'єктивних та суб'єктивних обставин. Різні бувають моменти. Буває, люди, які звертаються по допомогу, неправі. А є люди, яким треба обов’язково допомогти. І ти це робиш.
Кажуть: влада псує людину. А я скажу: влада проявляє людину. З мого депутатського досвіду це підтверджується. Не треба забувати, що посада народного депутата — тимчасова, вона на певний період. Коли ідеш з таким настроєм, легше потім буде повертатися до свого фаху в звичайне життя.
«Як пріоритетні цілі визначив для себе дороги та забезпечення медицини обладнанням»
— Які найбільші проблеми Первомайського району ви б окреслили, якщо не говорити про війну?
— О! Тут я можу говорити дуже багато. Перше — це дороги. Друге — медицина. У своїй програмі як депутата-мажоритарника я декларував, що буду на вирішенні цих проблем робити найбільший акцент. І вважаю, що у цьому напрямку я робив достатньо зусиль.
По-перше, дороги державного значення. Початок був покладений у 2020-2021 роках, відрізок Криве Озеро — Врадіївка. Але ж ви розумієте, що перед тим, як почати безпосередньо процес ремонту, необхідно зрозуміти процес фінансування, виготовити проєкти, провести тендерні процедури. Програма «Велике будівництво» Президента України Володимира Зеленського дала змогу реалізувати цей проєкт у нас, в Первомайському районі. Якщо би не війна, то в цьому році було би повністю зроблено дороги Первомайськ — Криве Озеро, Первомайськ — Лиса Гора і ще два відрізки: від межі Кіровоградської області до Генівки. А також дві ділянки в наступному році. У лютому 2022-го вже підшукували місце, де буде розташовуватися асфальтний завод, ймовірно, це було б у нас, в Мигії. Війна все це перекреслила.
Зрозумійте: народний депутат не розподіляє кошти. Якщо ми говоримо про мажоритарника, то він лише може впливати, щоб його округ не був обділений увагою. Подивіться на стан доріг. Попередні депутати теж могли впливати на всі ці процеси. Могли. Але якщо подивитися за 2015-2019 роки, то багато нових доріг робилося на заході України, але не на півдні, не на Миколаївщині, і точно не в Первомайському районі.
Що стосується обласних доріг, то довелося нам зробити ще відрізок Арбузинка — Олександрівка, до Агрономії підлатати, бо там теж 20 років нічого не робилося. Через обласних депутатів вдалося зробити дорогу Первомайськ — Кримка. Ще Кам’яний Міст та Кінецьпіль. Тут ініціатива обласних депутатів Віталія Порхуна та Ігоря Савченка. У місті був проєкт на 3 мільйона гривень — вулиця Кам’яномостівська. Депутат Порхун на міській сесії переконував розширити проєкт за рахунок обласних коштів за умови, що він лобіює фінансування. Дехто був проти, виступали, переконували, що нічого не вийде і не потрібно збільшувати. Однак все вийшло.
Дорога в Кінецьполі. Я звертався листами до «Укравтодору», показував міністру інфраструктури Олександру Кубракову фото — які там ями в коліно. І дорогу зробили. Ще 200 метрів були зроблені за кошти міського бюджету.
Чому почали робити Кам’яномостівську? Була така логіка: від Первомайська до Кривого Озера. Тут комунальні, там державна дорога, але щоб було зроблено і люди мали можливість їхати в Одесу, в Київ через Криве Озеро. Це що стосується доріг.
Що стосується медицини. Тут багато проблем. Є гарні спеціалісти — не вистачає обладнання або воно морально застаріло.
Якщо взяти основні моменти по медицині, то за 2021 рік вдалося народним депутатам, в більшості мажоритарникам, добитися в державному бюджеті збільшення суми на соціально-економічний розвиток для своїх регіонів. А це 30 мільйонів гривень на кожен округ. І тоді уже депутати, дивлячись на ситуацію, що робиться в регіоні, зверталися до Кабміну спрямувати ті кошти на те чи інше. Ми аналізували ситуацію в медицині. Звісно, не тільки міста Первомайська, хоча раніше були такі закиди: «Оберуть Дирдіна, він буде піклуватися виключно за рідне місто». Однак ви можете бачити результати. Криве Озеро, Врадіївка, Арбузинка, Благодатне, Мигія, Кам'яномостівська громада, Синюхин Брід і звісно, Первомайськ.
Однак якщо взяти опорні лікарні, то це Первомайськ, Криве Озеро, Врадіївка, Арбузинка. І от перше — по транспорту. А його немає. Ми почали вишукувати кошти, просити через бюджет, щоби виділяли кошти на придбання автівок. Купили кілька — на Первомайськ, Арбузинку, Мигіївську громаду, Врадіївку. До речі, про Врадіївку. За всі 30 років незалежності України жодного разу лікарня не отримувала нового автомобіля. Жодного! В минулому році вони отримали новий сучасний спеціалізований автомобіль, причому саме такий, який хотіли, — придбаний за сприяння народного депутата через державний бюджет за кошти платників податків.
22 грудня 2021 рокуФото: з особистого архіву Максима Дирдіна
У Первомайському районі не було сучасного цифрового пересувного флюорографа. Звертався головний лікар Віктор Готка. Коли з’явилася можливість, флюорограф був придбаний за кошти державного бюджету. Ідея з його використання була така: не щоб люди приїздили в Первомайськ, а щоб пересувний флюорограф виїздив у громади за потреби, за графіком. На жаль, і цьому завадила війна. Як і таким, уже підготовленим та прорахованим планам: придбання у 2022 році цифрових рентген-апаратів для поліклінік Первомайська, Кривого Озера та Врадіївки. Хочу ще сказати, що у 2021 році певні фінансові ресурси державного бюджету були залучені для будівництва приймального відділення Первомайської міської лікарні. Проєкт ще не завершений, але відділення вже функціонує в тих можливостях, які дозволяють.
Тобто ми працювали за принципом справедливого розподілу вартісного обладнання, яке варто купувати за кошти державного бюджету.
Хочу розповісти про випадок, коли мене вразила позиція головного лікаря Первомайської районної лікарні Віктора Готки. Їм був потрібен і транспорт, щоб їздити до обласного центру, і спеціальний сучасний прилад для знезараження інструментарію. Тоді була можливість з державного бюджету пролобіювати придбання необхідного на суму до мільйона гривень. І коли постало питання, чи автівка, чи прилад для знезараження, він обрав останній. Щоб ви розуміли, що це за прилад, то, для порівняння, це як «Мерседес». І коли ось уже зараз були в лікарні військові лікарі, вони зайшли і говорять: «О! Ми не думали, що первомайська лікарня має таке сучасне обладнання». У 2020 році цей прилад коштував 800 тисяч гривень. А у 2021 році ми з державного бюджету у співфінансуванні з лікарнею придбали для них автівку.
Також у 2021 році Первомайський район отримав 8 нових спеціалізованих автівок швидких допомог, в тому числі реанімобілі. Над цим ми попрацювали у спілці з Миколаївською ОДА. А Первомайський район раніше в цьому плані завжди був обділений.
До речі, якщо говорити про Первомайськ, то необхідно згадати віддалений мікрорайон Поронівку та водопровід там. У свій час місто зробило водонапірну башту, але не доробили. У другий проєкт ми доробили цю башту, а третій — вже була закільцьована вода для споживачів за кошти державного бюджету. Ті, хто забажав, підключалися, але вже за свій рахунок. Також необхідно згадати каналізацію в мікрорайоні «Фрегат». Теж за кошти державного бюджету у 2021 році доробили проєкт. На Київській ємності були ще 60-х років і втрачалося багато води. Далі — водонапірна башта в селі Катеринці. Планували і в Зоряному, їздили туди в січні 2022-го. Були підготовлені листи, відповідна документація, але не встигли. Так само, як і ремонт лікарні в Братському районі.
Сподіваюся, після перемоги зможемо реалізувати свою ідею: щоб кожен старостинський округ міг отримувати певну суму і розпоряджатися нею на розсуд мешканців громади, адже місцеві мешканці краще знають, що їм потрібно.
19 січня 2022 року в Синюхиному БродіФото: з особистого архіву Максима Дирдіна
«Я вважаю, що держава — не ефективний власник майна»
— Якби зараз була година Уряду, про що б запитали?
— Краще розповім про те, що вже було. Були такі моменти, коли я брав слово і ставив запитання Уряду. Воно стосувалося третього відділення Хлібної бази №76, що у Первомайському районі. Керівник держрезерву був не на своєму місці. Я був правий, врешті він отримав підозру. (НАБУ і САП повідомили про підозру керівнику державного підприємства «Хлібна база №76» Денису Стрельнікову, його родичу — директору приватної фірми Олексію Стрельнікову та організатору Сергію Ляхову — авт.) Там крали державне зерно і обманювали людей: усушка, утруска, по стандартам має бути 3-4%, а вони роблять 12%. А зараз, коли вдалося переконати і керівництво Держрезерву призначило туди людину, яка не буде красти, підприємство почало працювати. (Наразі підприємство очолює Сергій Григорович Завадський — авт.) Вимоги прості: працювати чесно, зберегти підприємство та робочі місця.
25 січня 2022 року у Верховній РадіФото: з особистого архіву Максима Дирдіна
Взагалі я вважаю, що держава — не ефективний власник майна. Якщо є майно і хочуть його купити — потрібно продавати. Звісно, мова йде не про стратегічні підприємства на кшталт «Укрзалізниці».
У вище викладеному випадку діяв такий принцип: якщо державне, значить, — нічийне.
Фото: з особистого архіву Максима Дирдіна
А я як депутат мав пояснювати людям, що і чому так відбувається. Парламент — це велика відповідальність. Навіть у діючому складі Верховної Ради є такі, діяльність яких не відповідає їхньому статусу та обов’язкам.
«Неприйнятно, що людину "футболять"»
— Постійний представник Верховної Ради в Конституційному суді. Велика честь?
— Велика відповідальність. Чи я хотів ним бути? Так.
— А вистачатиме на все часу?
— Часу не вистачає, дійсно. Відписався від ряду цікавих для мене телеграм-каналів, тому що я просто не встигав їх читати. Залишив тільки найголовніші.
Роботи дійсно багато. Сьогодні, наприклад, спілкувалися з родинами військовополонених. Потрібно допомогти людям з оформленням документів, з технічними питаннями. Ряд звернень до мене приходить через фейсбук. Люди просять допомогти з оформленням статусу члена сім’ї загиблого — це для мене питання №1. Неприйнятно, що людину «футболять», через що вона не може отримати належних виплат. Телефон моєї помічниці знають багато людей, звертаються навіть ті, хто не проживає на Миколаївщині. На підставі звернень людини робимо депутатське звернення до військової частини або до міністерства, щоби допомогти отримати документи та запустити процедуру.
— Скільки у вас всього помічників? Вони працюють за певними напрямками?
— Один помічник працює безпосередньо зі мною, як особистий асистент: документи, кореспонденція, суди, підготовка проєктів і звернень. Інший помічник працює із нормативними актами, із законодавством, проєкти, правки, таблиці. Є помічники на місцях. Тут, у Первомайській громаді, Віталій Порхун (депутат Миколаївської обласної ради). Є помічник Євген Цушко (депутат Первомайської міської ради), який працює в приймальні. Є помічники у Врадіївці та Арбузинці. Ще є помічник у Києві на громадських засадах.
3 липня 2022 рокуФото: з особистого архіву Максима Дирдіна
«Добули 3 автівки для військової частини, командир якої — герой України»
— По вашим публікаціям у фейсбуці можна побачити, що ви займаєтеся волонтерською діяльністю. А кого ви задіюєте? Є якісь іноземні донори, з якими ви зуміли домовитися?
— Вперше це вийшло досить спонтанно. До речі, знаєте, що після 24 лютого ця приймальня, де ми з вами розмовляємо, слугувала житловою кімнатою для людей? Приїхали, переночували, обігрілися, поїли, поїхали. А були й такі, що місяць тут жили — в іншому приміщенні, в залі для перемовин.
З приводу волонтерської діяльності. Почалося все з добрих знайомих на заході України. Потім були колеги, які мали гарних знайомих за кордоном. Тобто, задіюються особисті зв’язки. Один одного знають, привезли, розвантажили. У перші місяці тут були військові, цивільні — приїздили, брали, своє віддавали.
Про продукти та інше не буду розповідати, все це є на моїх сторінках в соцмережах, а розповім, як ми їздили за автівками для військових. Добули три машини для військової частини, командир якої — герой України. Це була поїздка в Литву на запрошення волонтерів. Теж випадково зустрілися, познайомилися. Потім литовці нам передавали протигази, тут, у приймальні, був склад. Завезли їх до Миколаєва, в Баштанку військовим.
Коли нас запитали нові друзі, що нам треба, ми відповіли: автівки військовим. Не легкові, а щоб возити боєкомплекти. За два тижні литовські волонтери автівки знайшли, контактували з Віталієм Порхуном. Перша була зелена машина, натівська. Вони її придбали і пригнали нам на кордон в Медиці. Так чому ж вона має їхати пуста? А там у нас є поляки-друзі. Кажу: «Маріуше! Як?» Відповідь: «Так, приїздіть, завантажимо!» І вже Віталій проходив митницю, це була перша автівка, яку ми доставили. Їхали втрьох: Віталій і Євген мінялися за кермом, я супроводжував на своїй машині. Поломка була, нам допомагали в дорозі, все було.
Фото: з особистого архіву Максима Дирдіна
Іншим разом переганяли вже дві автівки, поїхало нас четверо. Переганяли «Мерседес» і кран-самоскид-тягач. Щоб ви розуміли, цей кран своїм ходом прибув із Англії до Миколаєва. Швидкість 80-90 кілометрів. На кордоні я ще й штраф заплатив полякам за те, що автівка була без страховки. Хотіли 3 тисячі злотих, збили на 1,5 тисячі. Я заплатив цей штраф, щоб машина могла доїхати. Митницю проходили 5 годин. Нас на кордоні вже знали, що депутат зустрічає автівку. В цілому хочу сказати, що поляки та литовці нам дуже допомагали.
Окремо треба розповісти про кран. Виробник Foden. Це спеціальна військова техніка, яка виконує три операції. Кермо праворуч. Коли їхали ним через місто, моя помічниця Настя сиділа на пасажирському місці ліворуч. Їдуть, а чоловіки, які йдуть назустріч, показують їй: «Ого! Супер! Молоденька дівчина — на такій автівці! Оплески!» А Настя спочатку не зрозуміла: «Що вони мені машуть?» (сміється — авт.) Було й таке, що потрапили в ДТП, ледь не злетіли в кювет. Такі були пригоди. Автівки передали військовим за актом, вартість їх на той момент за документами складала в районі 80 тисяч євро. Командир бригади — герой України Вадим Сухаревський.
Довідка. 13 квітня 2014 року Вадим Сухаревський взяв участь у першому бою війни на Донбасі — біля Семенівки. Старший лейтенант відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Ігоря Гіркіна, що атакували бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа» — Вікіпедія.
Литовці гарно до нас ставляться. Кругом українські прапори, шарфики з українською символікою. Нещодавно від них завезли 2 буси продуктів до Херсону, буржуйки для військових і ще дещо. І ми їм дуже вдячні.
— Щоб підвести риску під розмовою. Україна переможе — це однозначно. А чому? Ваш варіант.
— ЗСУ. І народ України.
Довідково
Про свою роботу Максим Дирдін розповідає на своїй сторінці у фейсбуці та у своєму телеграм-каналі. На цих ресурсах депутат звітує, що зробив для виборчого округу. Якщо зацікавлені, підпишіться.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
