Священник Православної церкви України розповів про суть Різдва та милосердя

Олександр Гурський Журналіст

21 грудня 2022 08:00

Кажуть, що в темні часи добре видно світлих людей. Такі часи настали, і українці, мабуть, як ніхто переконалися в суті цього вислову. Дехто, без перебільшення, віддає чи не останнє, аби допомогти військовим на фронті і цивільним, які опинилися у скруті. Напередодні Різдвяних свят журналіст Гард.City поспілкувався з отцем Володимиром Головчаком, настоятелем храму Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ, одним із організаторів проєкту «Різдво для нескорених», про значення та важливість милосердя та про істинну суть свята Різдва Христового.

Пояснює священник Володимир Головчак, настоятель храму Святого Архистратига Божого Михаїла Православної церкви України

Що таке милосердя?

Стосовно милосердя я приведу вам в приклад Євангеліє від Луки:

«І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? Він же сказав йому: в законі як написано? Як читаєш? Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і ближнього твого — як самого себе. Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. Випадково один священник проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; і, підійшовши, перев'язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього. А на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.

Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти робиш так само».

Тож немає різниці, якої віри людина, якої національності. Милосердя потрібно проявляти в будь-якому випадку. Милосердя — милість від серця. То є дві його складові. В сьогоднішні воєнні часи проявляється чимало милості. І не важливо, хто якої віри. Нам допомагають люди з-за кордону, ми тут допомагаємо одне одному: воїнам нашим, цивільним, нужденним чи то немічним. Господь каже: «Одному з найменших ти дав — ти мені це дав». Милосердя — це така справа, котра проявляє любов насамперед. Не без того, сьогодні чимало добрих справ робляться з ціллю піару. Але здебільшого люди проявляють милосердя все ж таки з любові до іншої людини. Якщо ти віддав таємно, Господь тобі віддасть явно. Найкращі добрі справи робляться таємно. З біблійної точки зору то буде найкраще. Як каже Господь: «Що права рука робить, нехай ліва про те не знає».

Однак ми живемо в такий час, коли іноді треба і щось сказати. Я маю на увазі волонтерів, наприклад, котрі мусять звітувати про свою діяльність перед людьми. Десь, можливо, це і вмотивує когось, стане прикладом. Якщо людина особисто щось віддає, то вона може це таємно зробити. А от якщо людина просить комусь допомогти, звертаючись до громади, то напевно вона має давати про це якийсь звіт. Це навіть як звіт перед власною совістю, аби все було чесно.

В храмі Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУФото: архів Гард.City

Милостиня і милосердя — то велика сила. Як кажуть: «Господь через наше милосердя дає нам прощення наших гріхів».

Іноді людина і не знає, як каятись правильно, як сповідатись, але має милість до іншої людини. В нинішній біді показалося, хто за що: хто за те, щоб робити добро з любові, а хто задля того, аби це просто виставлялось напоказ.

Як святкують Різдво християни?

Християни повинні святкувати Різдво Христове в традиціях християнської культури. Це стосується не тільки ялинки і подарунків. Ялинку можна встановити будь-коли. І подарунки роздавати можна в будь-яку пору року. А в християнській культурі святкування має починатися, насамперед, з храму Божого, з прославлення народження Месії — Христа Спасителя, з певних уставних богослужінь. Люди повинні відчувати духовну радість цього свята. Основою цього свята були не ялинка, подарунки і провідування родичів. Основою був храм і молитва. Це прославлення народження Христа і дяка Богу, що ми дочекалися цього свята, що ми отримали цю радісну звістку.

Храм Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ, Первомайськ

Якщо говорити саме про Україну, ми найперше святкуємо це свято у храмах Божих, а вже після того ми йдемо і несемо іншим людям звістку про народження Христа: тим, які немічні, хворі, які не мають можливості бути присутніми в храмі. І от ми йдемо і звіщаємо людям цю новину — що народився Спаситель Христос. Це не просто взяли, наготували їжі, сіли за стіл, одне з одним випили, з'їли і на тому все закінчилось. Це неправильний підхід до цього свята. Як я вже казав раніше: в південних регіонах дещо інакше заведено відзначати це свято. А свято Різдва, повторюся, то є свято насамперед духовної традиції. Колись раніше люди так і святкували. Але період державного атеїзму все переломив і змінив. І тепер важко звикнути людям. Вони носять вечері до похресників, хрещених, але це все другорядне. Це все мало би бути після найголовнішого — храму. Але все найголовніше багато хто відкинули, а прийняли те, що лишилося. Люди, які мають справжню віру, розуміють, що зібрання людей у церкві — то є велика сила. Ми єднаємося навколо Христа Спасителя, який повсякчас своїм народженням приходить в цей світ. І ми відчуваємо не тільки радість фізичну, що ми можемо погостювати, з'їсти чи приготувати чогось добренького. В першу чергу ми маємо відчути радість духовну. Вона набагато цінніша. Тому що матеріальне все — воно відійде, а те, що ми надбаємо духовно — заберемо з собою у вічне життя. Як кажуть святі отці: Храм божий то є часточка раю на землі. Якщо людина за життя не хоче прийти до церкви, відсвяткувати ті чи інші свята, то після своєї кончини вона не буде готова до раю.

— Ви спостерігаєте якісь натяки на те, що в нашому регіоні традиції все ж таки повертаються?

— Справа в тому, що вони повертаються, але дуже кволо. Більшість традицій, котрі повертаються, не зовсім стосуються храму. Люди колядують між собою, гостяться, але в той самий час в храмах небагато відвідувачів. Вечірники — то таке. То можна зробити і завтра, і післязавтра. А Різдво буде сьогодні, завтра його не буде. Різдво Христове треба відчути, відчути ту радість. Мені дуже важко бачити в це свято одиниці людей у храмі.

Читайте також: «Священник тримається не на будові, а на парафіянах»: інтерв’ю з настоятелем храму у Первомайську