Призупинення процесу підписання угоди до вступу в ЄС спровокувало перші масові мітинги в Києві, а згодом — Революцію Гідності. Демонстранти облаштовували палаткові містечка на майдані Незалежності, які тодішні спецпризначенці неодноразово атакували. Власною історією поділився учасник та очевидець тих подій, який має визначену політичну позицію і наразі захищає Україну від загарбників.

ігор з айдара

Ігор втратив усе, що гарантувало спокійне життя в рідному місті. Події, які сталися далі, зробили чоловіка безхатьком: «Просто пішов по справах, а повертатися було нікуди. Сєпари спалили мою хату». Він завжди не був байдужим до політичних рухів, тож і в цей раз вирішив діяти.

«Жодної копійчини не отримав»

Родом Ігор із міста Лисичанська. До подій Євромайдану він працював охоронцем на підприємстві. По телебаченню дізнався про побиття студентів Києво-Могилянської академії за те, що вони вийшли на протест проти тодішньої влади. Чоловік вирішив не залишатися осторонь та долучитися до протистояння. Звільнився з роботи та приїхав у Київ.

На Майдані Незалежності, пригадує він, було багато людей, які стояли виключно за правду та справедливість. Сам — один із них: «Жодної копійчини не отримав». Він виступив представником від Луганської області. Згадує: було й чимало тітушок, однак сам: «Я хотів просто сказати одне, щоб люди почули: організовується війна на Донбасі».

Ігор брав активну участь у протестах, тому ледь не посварився з тодішніми «лідерами». Він намагався кілька разів потрапити на трибуну, щоби сказати важливі слова, оскільки переконаний: вони могли змінити все! Але його не допускали туди, мотивуючи тим, що це піар. Ігор у розпачі зазначає: «Я хотів просто сказати одне, щоб люди почули: організовується війна на Донбасі. В цей час на сході України вже відбувалися певні нехороші рухи. Люди не розуміли серйозності того, що починало набирати шалених обертів…» Він прагнув зупинити цю несправедливість.

«На моїх очах розстріляли вагітну...»

Майдан закінчився, а Ігор повернувся додому та продовжив спостерігати за подіями, які тривали на його Батьківщині. За його словами, була веремія серед містян. Пізніше анексували Крим. Місцева партія «Комуністи» починала співпрацювати з «Партією регіонів». У Донецьк, вже із анексованого Криму, завозилися «зелені чоловічки».

Відбувалися страшні звірства: сепаратисти розстрілювали машини із номерами української реєстрації. Ігор став очевидцем одного з цих випадків: «Це було поряд із лікарнею: на моїх очах вагітна жінка виходила із своєї машини. Вони розстріляли її просто так, біля машини, за те, що в неї український прапорець на номері». Нелюди, які чинили подібні жахіття залишалися безкарними.

«У Лисичанську на мітинг за Україну виходило близько 15 людей»

А далі гірше. Почалися сутички між сторонами. Демонстрації, що організовувалися, стали прикладом жорсткості та безладу. Чоловік пригадує: «У Лисичанську на мітинг за Україну виходило близько 15 людей. А населення в області становило понад 450 тисяч». Він знав, що на «показові» демонстрації за росію сепаратисти виставляли керівництво міста та всіх працівників державних структур. За чисельністю це близько 6000-7000 людей. Тому між сторонами виникала колосальна різниця. На думку Ігоря, через байдужість української влади до вищезгаданих подій утворився бедлам.

ігор майдан

«Я знав, що буде війна»

Ігор усвідомлював, що події на Майдані Незалежності стануть точкою відліку, яка призведе до воєнних дій. Він один із перших побачив війну на власні очі та взяв до рук автомат. «Спочатку я допомагав волонтерам, а згодом пішов захищати рідну землю. Я з Майдану знав, що буде війна», — пригадує Ігор.

Донині чоловік захищає Україну і вже пережив чимало. Він наголошує, слід пам’ятати, що війна не почалася в 2022 році. А події, які передували цьому, тільки укріплювали фундамент можливих подій. Зараз, під час повномасштабної війни, в Ігоря, як і у більшості українців, віра в нашу перемогу лише зміцнюється.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися