Із 8 серпня по 8 вересня 2022 року тривав благодійний марафон «Моє серце для ЗСУ», у якому взяли участь 123 майстрині, котрі вишили 954 броші у вигляді жовто-блакитних сердечок, ще було 210 брошей-сердечок з полімерної глини та одне кольє з кулоном-серцем. Про враження розповіла Гард.City організаторка марафону Наталія Стебліна.
«Одній із учасниць допомагав чоловік-айтішник, а Наталя з Харкова вишивала під звуки вибухів разом зі своєю 63-річною мамою»
— Наталіє, розкажіть, будь ласка, про ваші враження від марафону: що найбільш сподобалося, що вразило, запам'яталося?
— Скажу чесно, я не очікувала, що марафон «Моє серце для ЗСУ» буде настільки масштабним. Коли виникла ідея, я була впевнена, що її підтримають мої друзі та основні підписники, але що проєкт об’єднає таку кількість майстринь і вийде настільки душевним, я не думала.
Навіть коли почали приходити перші посилки, я сумнівалась, чи варто показувати броші публіці. Зробила опитування в сторіз і більшість проголосувала за розпаковку у прямому ефірі. Як же я вдячна цим людям! Якби не ті ефіри, стільки емоцій просто були б втрачені.
Я отримала 125 посилок і провела 4 прямі ефіри з живою розпаковкою. Це зайняло 9 годин! Ми роздивлялися сердечка, ділились асоціаціями, читали листи та історії, сміялися, дивувалися, плакали.
Вразила віддача дівчат. Як ви пам’ятаєте, я просила не мудрити з дизайнами і вишивати простіше, але більше. Та наші майстрині так не вміють.
Мене і глядачів вразила різноманітність виробів! За всі ефіри з розпаковкою ми ні на секунду не втомились та не занудьгували, роздивляючись броші.
А ще у марафоні взяли участь три дебютантки у створенні прикрас. Вони так захотіли допомогти ЗСУ, що наважились спробувати вишити броші. І до речі, в них вийшло дуже класно!
Одній із учасниць вишивати допомагав чоловік-айтішник! Уявляєте? Раніше він ніколи не вишивав, але дружина сказала, що треба допомогти ЗСУ.
Вразила ця жага бути корисними. Учасниці, що знаходилися за кордоном, шукали способи передати вироби через перевізників, знайомих, родичів.
До сліз довела Наталія Малєєва з Харкова, яка під вибухи вишивала броші разом зі своєю 63-річною мамою. Наталя написала мені щемливого листа про те, як у них не працюють рукодільні магазини і що у неї немає змоги купити матеріали. Але вони з мамою так хотіли допомогти, що придумали дизайни сердечок з того, що знайшлося вдома. Їхні броші були виготовлені з тканини і гудзиків та прикрашені вишивкою хрестиком. Всього я отримала від Наталі 31 сердечко!
І листи... Деякі з них неможливо було читати без сліз. Майбутня переможниця марафону теж надіслала листа, який надрукувала на паперовому жовто-блакитному серці. У копіцентрі відмовились брати з неї гроші «за такий чудовий лист». Коли я читала його в ефірі, плакали всі.
Лист переможниці марафону Ольги ЛиманськоїФото: Архів Наталії Стебліної
Майстрині виготовили понад тисячу прикрас, щоби допомогти ЗСУ
— Скільки було учасниць та прикрас, які вони виготовили?
— У марафоні взяли участь 123 майстрині. Загальна кількість вишитих брошей у вигляді жовто-блакитних сердечок — 954 штуки. Але було ще 210 брошей-сердечок з полімерної глини та одне кольє з кулоном-серцем, виготовленим у техніці кольчужного плетіння від Віктора Петлюка. До речі, це серце я як організатор вирішила не передавати на ярмарок, а домовилась з Save Ukraine Sale про проведення аукціону або лотереї, бо впевнена, що така дивовижна прикраса може зібрати набагато більше коштів.
Кольє від Віктора Петлюка
Окрім того, разом з сердечками майстрині надсилали й інші патріотичні прикраси: броші у вигляді герба, України, браслети, обручі, заколки та інше. Я вражена цим результатом! На дівчат з Save Ukraine Sale чекає дуже багато роботи, бо тепер всю цю красу необхідно продати. Та я знаю, вони впораються!
Учасниці марафону «Моє серце для ЗСУ» в КиєвіФото: Архів Наталії Стебліної
— Хто став переможцями та які були призи, де і як відбувалося нагородження?
— На початку марафону я анонсувала, що буде один переможець — той, хто вишиє найбільшу кількість брошей-сердечок, отримає головний приз: 5000 грн на картку від мене та сертифікат номіналом 1500 грн на купівлю матеріалів від співорганізатора Save Ukraine Sale Людмили Руссу.
Також проєкт підтримав найкрупніший в Україні магазин матеріалів для творчості Carisma, надавши органайзер з матеріалами та компонентами Swarovski вартістю 5000 грн. Цей органайзер ми мали розіграти рандомно серед всіх учасників.
Та коли марафон набрав обертів, до мене звернулися ще два спонсори з бажанням віддячити майстриням: Анастасія В.Віст, експерт з Парижу, надала одне місце на своєму онлайн-курсі з основ технологій кутюрної вишивки, а магазин матеріалів для творчості Hamster Dreams підготував великий набір з чеських кристалів. Для вишивальниць це справжній скарб, повірте!
Всі ці призи теж були розіграні рандомно серед всіх учасниць марафону.
Переможницею марафону стала Ольга Лиманська, яка менше ніж за місяць вишила 77 брошок! Каже, що вишивала зранку до вечора, бо дуже хотіла допомогти ЗСУ. Ми всі були вражені таким результатом, тим паче, що брошки були всі різні за дизайном. Для багатьох Оля стала справжнім відкриттям.
Також я не змогла оминути історію Наталії Малєєвої та додала від себе ще один приз для них з мамою — набір матеріалів для творчості у жовто-блакитних кольорах.
Нагородження проходило онлайн в прямому ефірі. Запис ефіру можна подивитись у мене на сторінці в інстаграмі.
6-метровий прапор України із прикрасами розгорнули спочатку на Майдані Незалежності у Києві, а тоді у Вроцлаві
— Яка доля брошок, виготовлених в рамках марафону? Чи всі вже передані Save Ukraine?
— Так, всі броші вже у дівчат і частина вже продана.
Коли закінчився марафон, я отримала запитання від учасниць та організаторів Save Ukraine, чи буде якесь загальне фото та відео. Я і сама хотіла якось зафіксувати такий приголомшливий результат, але не знала, як це все наглядно передати. Ідея прийшла спонтанно: пошити великий синьо-жовтий прапор, повісити на нього всі броші марафону та зробити фото на Майдані Незалежності у Києві. Ідея смілива і у мене було дуже мало часу на її втілення, та я ризикнула. Тканину знайшла швидко. Дуже дякую учасниці марафону Катерині Колесниковій за оперативне пошиття 6-метрового прапору. На кріплення брошок у мене була одна ніч, бо наступного дня вже треба було робити фото та відправляти броші в Чернівці.
Наступного дня я запросила київських учасниць марафону на Майдан Незалежності, де ми зробили спільне фото. Потім я відправила прапор в Чернівці і він прямо з пошти поїхав у Вроцлав на ярмарок. Коли я побачила, як організатори Save Ukraine Save розгорнули прапор з нашими брошами на площі у Вроцлаві, я не змогла стримати сліз. Все стало таким реальним. Дівчата-волонтерки вирішили продавати боші прямо з прапора. Це було дуже ефектно!
Прапор із прикрасами у ВроцлавіФото: Архів Наталії Стебліної
Зараз броші щодня продаються онлайн на сторінці Save Ukraine Sale та готуються до наступного ярмарку в Чернівцях.
— Які плани на майбутнє, чи плануєте влаштувати що подібне, чи щось інакше?
— Зараз все моє творче життя зосередилось на Art Map Ukraine. Мені треба зшити разом 70 фрагментів благодійної мапи і чим скоріше я це зроблю, тим швидше ми зможемо її продати та допомогти ЗСУ. Це колосальна робота. Але звичайно марафон та його результати настільки вразили всіх нас, що ми розуміємо: на цьому не можна зупинятись. Як тільки Save Ukraine напишуть, що броші закінчуються, я запущу наступну ініціативу. Це вже буде дещо інший проєкт, але не менш цікавий. Ідея є, армія серйозно налаштованих вишивальниць — теж. Ми будемо вишивати і допомагати ЗСУ стільки, скільки буде потрібно!
Прапор на 6 метрів, 8 кг патріотичних прикрас — це було велично
Людмила Руссу, дизайнер прикрас, співорганізатор save.ukraine.sale:
— Коли Наталя написала мені про свою ідею, я зраділа; та що там зраділа, я стрибала від захвату, бо запитів від військових було багато, а кількість виробів зменшувались, особливо патріотичних сердець. Я пам’ятаю, як з трепетом слідкувала за ефірами, переглядала брошки, а дехто з організаторів навіть скрінив цю красу з ефірів.
Було несподівано почути про кількість сердець. Я думала, буде максимум 500 штук. Коли Наталя вигадала почепити всі 1 164 сердець на прапор, я ахнула. Це ж буде круто. Отримала брошки в Чернівцях, причеплені на прапор, і вирішила не знімати. Так ми з дівчатами і повезли прапор у Вроцлав.
Чи думали, як ми його кріпитимемо? Звичайно, ні. Але ж ми українці, знайдемо вихід скрізь. Настав день х. Ми розгорнули прапор, сфотографувались і зрозуміли, що немає куди його чіпляти. Кружляли ми по площі, кружляли. І придумали скласти декілька лавок докупи і причепити до них прапор.
Прапор із прикрасами у Вроцлаві
Туристи теж були вражені: просили сфотографуватись. Прапор на 6 метрів, 8 кг — це було велично. І привертало багато уваги.
«Саме у момент оголошення моєї перемоги я зрозуміла, що голкою також можна воювати! »
Ольга Лиманська, переможниця марафону «Моє серце для ЗСУ»:
— Розпочався благодійний марафон «Моє серце для ЗСУ» 8 серпня, про нього я дізналася 14 серпня з акаунту магазину, в якому найчастіше купую матеріали, а саме у Катерини «АртБісер». Одразу вирішила взяти участь, оскільки виготовлення брошок — це моє найулюбленіше хобі! Матеріал був, часу було достатньо, а найголовніше — було неперевершене бажання своїми роботами допомоги ЗСУ.
Хотілося зробити багато, аби дівчата з Save Ukraine могли заробити більше коштів!
28 серпня я відправила готові 66 штук брошок через хвилювання, якщо відправлю пізніше, то, можливо, Наталія Стебліна не встигне їх отримати. Вирішила перестрахуватися. Але потім я побачила новину від Наталії, що ще є 2-3 дні для відправки брошок. Цих 3 дні мені вистачило, аби виготовити ще 11 брошок, які я й відправила другою партією. Насправді я не розраховала на перемогу. Я вважала, що буде багато майстринь, хто виготовить велику кількість брошок.
Після першого прямого ефіру розпаковки посилок я помітила, що всі роботи неповторні, просто ідеальні. Майстрині відправляли по 2 брошки, по 7 брошок, і тут я зрозуміла, що моя кількість насправді не маленька. Але все-таки трішки жалкую, що не вдалося зробити 100 сердець. Можливо, якщо б дізналась про марафон раніше, то сотка точно була б!
Я дуже вдячна організаторам: це велика можливість проявити себе, допомогти країні! Саме в той момент оголошення моєї перемоги я зрозуміла, що голкою також можна воювати! Після марафону я познайомилася з новими майстринями, мені писали та пишуть велику кількість приємних слів. Але насправді всі, хто брав участь, та ті, хто створив цей марафон, заслуговують найбільшої подяки.
Моє серце для ЗСУ
«Вишили з мамою 31 серденько, як річниця нашої незалежної, незламної України»
Наталя Малеєва із Харкова про участь у марафоні:
— 23 лютого в нас народилося 9 цуценят ротвейлерів і наш виїзд з міста, коли ми почули обстріли, став неможливий. Із перших днів, коли оговтались пішли у волонтери, я займалась гуманітарною допомогою для літніх людей, чоловік із сином (13 років) — для тварин. Здавалося, що моє творче життя залишилось десь позаду разом із мирними днями та спогадами. Але Наталчин марафон вдихнув у мене нову надію на краще майбутнє, що ми не самотні, що перемога за нами. Ускладненням стало, що у Харкові не працює жоден рукодільний магазин, тому в мене був брак матеріалу, я звернулась до матусі Раїси Антонівни, до речі, їй 63 роки, за допомогою. Ми дістали з шухляд усе, що перекликалося з жовто-блакитними кольорами.
У хід пішла тканина, гудзики, намистини і стрічка з волошками, яку вишивала матуся. Так і прийшли нові дизайни до роботи. Вишито було 31 серденько, як річниця нашої незалежної незламної України.
Наталія Малеєва із сином
Дякую за можливість взяти участь у марафоні!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
