25 вересня 2022 року Первомайщина попрощалася ще з одним вірним сином, своїм захисником Костянтином Ігоревичем Василенком. Церемонія прощання відбулася в рідній домівці бійця, де він народився, зростав і проживав. Віддати шану Герою прийшли сотні первомайців: рідні, друзі, бойові побратими, військовослужбовці, представники міської влади, знайомі, сусіди, настоятель парафії святого Архистратига Михайла Володимир Головчак. Маленька вулиця ледь вмістила усіх бажаючих. Живим коридором, стоячи на колінах, проводжали бійця в останній путь. Жалобна музика, приспущені прапори, квіти, сирена та невимовний біль.
Закінчив середню школу №12. Був товариським, дружелюбним, великим життєлюбом, займався спортом, завжди готовий прийти на допомогу. Проходив службу в армії, в 1999 році був у Югославії у складі миротворчих сил. Мав сильний вольовий характер.
Коли розпочалася російсько-українська війна, без роздумів пішов захищати Україну. Був командиром взводу. Як розповідають побратими, він був кращим командиром, справжнім чоловіком та патріотом України. Загинув у бою, боронячи свою Батьківщину та рятуючи життя іншого бійця. Снайперська куля обірвала його життя на сорок другому році. Йому б ще жити та жити. У Кості залишилися дружина, двоє дітей та мама.
Сергій Тєлєга, побратим:
«Що я можу сказати за свого побратима. Ми з ним з перших днів війни. Як було нам сказано, що можна поїхати виконувати бойовий обов’язок, ми відразу зібралися. Костя — молодець, з нами їхав усю дорогу. Ми з ним сміялися. Ми знали, що без посмішки просто нічого не буде. Ми їхали на позитиві. Завжди з ним жартували, ми були, як споріднені душі. І коли я бачив його крайній раз, він збирався дуже радо на бойові дії. Я йому кажу: «Костю, братику, не потрібно тобі. А він мені: «Сєрий, все буде нормально, все буде відмінно». Зараз дуже, дуже важко втратити такого побратима».
Микола Мазан, побратим:
«Мені дуже тяжко зараз, правда, тяжко ховати свого побратима, з яким прожив все життя, виріс. Він був найкращим мужиком, справжнім десантом. Це дійсно патріот своєї країни, своєї держави. Брате, земля тобі пухом».
Назар Свірепов, побратим:
«На жаль, це уже друга втрата. Для нас це дуже страшно — втрачати хлопців, які дійсно стараються, але ціною свого життя. Знаю, що Костя витягував хлопця і, на жаль, втратив себе. Це дуже нелегка втрата як для сім’ї, як для нас, тому що ми з самого початку війни були разом. Із самого початку війни він рвався у бій, дуже сильно рвався, хотів захищати неньку-Україну і він не хотів, щоб ця наволоч, яка зараз є на окупованих територіях, прибула сюди. Ми виконуємо свій обов’язок, стараємося, як можемо, але, на жаль, без втрат неможливо. Дякую його батькам за те, що виховали такого сина, а ми будемо продовжувати робити свою справу та захищати Україну».
Юрій Савченко, однокласник та друг дитинства, не може повірити в те, що Костянтина більше немає. Каже, що такого друга більше не буде. Він був справжнім, готовим на самопожертву. Тепер він Герой України, герой, який ціною свого життя захистив іншого. Світла йому пам'ять.
На церковній церемонії прощання настоятель парафії святого Архистратига Михаїла Православної церкви України Володимир Головчак наголосив: «Сумно, коли йдуть молоді. Але ворог розпорядився по-своєму. Не забудемо про нелюдів-орків».
Важко прощався Первомайськ із Героєм, важко відпускав. Костянтин назавжди залишиться в пам’яті усіх, хто його знав. Він загинув по-геройськи і житиме в наших серцях завжди. Вічна слава тим, хто боронить нашу Україну.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
