Війна триває вже 145 днів. Ми потроху звикаємо, що ця боротьба триватиме місяці, а не тижні, як нам би того хотілось. Ми виснажені, втомлені, засмучені, роздратовані, але все одно завзяті і непереможні. Все це емоції. Переважно негативні, з огляду на реалії. Емоції, які треба вміти відчути, вміти дозволити собі пережити і отже, вміти подолати. Як вдається віднаходити емоційний баланс, ми розпитали кількох первомайців, які радо поділилися порадами. А також звернулися за коментарем до фахівця з психології.
Займатись улюбленою справою і не шукати істину
Катерина Баранюк, засновниця приватної студії Kat.rina Art:
«Усвідомила що завжди є вибір, який залежить від мене. А тому намагаюсь робити те, що допомагає навколишнім, не важливо, що це. Добре допомагає впоратись з негативом музика, природа. В такі моменти важливо знайти справу лише для себе: малювання, в'язання, приготування їжі, немає значення, в кого які вподобання.
Треба розуміти, що все мінливе, завжди згадую напис на каблучці царя Соломона: «Все минає, і це теж мине». А ще я перестала відкопувати істину, це контрпродуктивно».
Близькі люди — найсильніший ресурс
Оксана Телятник, волонтерка, БФ «Первомайщина — наш оберіг»:
«Для мене великою підтримкою та ресурсом є люди, які оточують мене. Як виявилось, мені важливо проговорювати те, що відбувається, як хороше, так і погане, це велика можливість розібратися у тому, що я відчуваю, які емоції вирують. А ще дуже важливу роль для мене відіграє точне планування справ на день. Цей чіткий план, звісно, може зазнавати змін, але коли є якась структура, це допомагає відчувати себе збалансовано».
Тримати в порядку свою «коробку передач» і якщо треба — плакати
Катерина Арсієнко, візажистка:
«Намагаюсь завантажити себе роботою, мінімально читати новини, хоча від них нікуди не дінешся.
Взагалі мій емоційний стан порівнюю з коробкою перемикання передач в автомобілі. На першій передачі доїду недалеко (початок війни), двигун підвиває, потрібно скинути оберти, перейти на другу передачу. Ось так і живу, наче їду, наче ок, але все ж оберти (внутрішня напруга) наростає, потрібно обов'язково скинути та перейти на новий рівень існування.
Все ж без сліз не обходиться, вони допомагають мені розрядитись та скинути з себе весь тягар емоційних переживань. Ну, і звичайно ж, мій антистрес — мої діти. Поки вони посміхаються, я живу, а живу я для того, щоб вони посміхались».
Найважливіше рішення — жити
Олена Пінковська, декораторка:
«Пройшовши всі стадії, від заперечення до сприйняття, я, їй богу, отримала кілька сивих волосин.
За день чи два до початку війни я написала брату, що був в ООС: «Чи правда, там щось намічається? (Бо лякали нападом ще 16 лютого) Чи може вже збирати речі і тікати?» Брат сказав, що ми на своїй землі: «Куди ти збираєшся тікати. Ми у себе вдома!»
Я й зараз тримаюсь за ці слова, «Я вдома!» І переживши купу емоцій за ці місяці, прийняла рішення — ЖИТИ! Тут і зараз, робити щось, не плануючи надовго вперед. Є можливість? Зробила. Бо відкладати на потім — це найбільша помилка.
Не засуджувати нікого. Ні тих, хто поїхав, навіть будучи в безпеці, ні тих, хто залишився і радіє життю. У кожного є він сам, людина вирішує за свою долю. Вирішує вимушено, по ситуації, що склалась.
Допомагати. Спочатку тягнула з дому волонтерам все, що вважала за потрібне. Зараз це донати, по можливості, з того, чим займаюсь. Хоч і по краплині, та все це є внесок в перемогу моєї країни.
Знаходжу постійно собі заняття, рукам особливо. Тоді мозок у спокої.
Менше новин. Раз на день, або й раз на два дні. Все знати — не означає цим приносити користь. Зовсім навпаки. Можна переживаннями заробити купу болячок. Я потрібна своїй сім‘ї адекватна і здорова. Пам‘ятаєте про інструкцію в літаку? «Спочатку кисневу маску собі, потім тому хто поряд». Тут те саме.
На питання як жити далі я відповім.
Уявно. Війна стала для мене, як діагноз про важку, можливо, і невиліковну хворобу. І скільки залишилось — рік, місяць чи день — невідомо. Як би ви хотіли прожити цей час? Заховатись від світу в підвалі чи глибоко в печалі, умиваючись слізьми за тим, що не повернути. Чи, можливо, кожен день наповнити чимось особливим, аби не змарнувати його цінність. Я обрала друге.
І живу! Я в себе вдома, на своїй землі! Вона дає мені сили!»
Попри все будувати плани на майбутнє
Андрій Чередніченко, воїн ЗСУ:
«Спілкуватися з рідними, друзями та будувати плани на майбутнє — ось те, що може втримати».
Андрій Чередніченко (посередині) з однодумцямиФото: архів Гард.City
Кілька порад від експертки з психології
Анастасія Ніжнік, психотерапевтка-консультантка, співзасновниця Центру психічного здоров’я «БрейнКульт» і платформи «Хаб стійкості»:
«Найбільший виклик для нас усіх — діяти з розумінням, що війна — це марафон. Відповідно, мова йде про потребу у змінах «ритму життя», іншому способі використання і поповнення власної енергії, зміні фокусу в очікуваннях.
- Регулярно поповнювати енергію — для тіла і душі: добре спати, повноцінно харчуватись, створювати можливості для відновлення своїх сил, надихатись — людьми, природою, мистецтвом. Згадати про свої цінності, які тримають нас на плаву в бурю, — як вони зараз відображаються у ваших діях?
- планувати дії не лише на коротку перспективу, а ще трошки далі: не варто застрягати у режимі «дочекатись кінця війни» — важливо вже зараз проживати свій кожен день якнайкраще, адже кожен день справді є безцінний. Чим ви можете наповнити сьогоднішній ваш день, щоб наблизити перемогу? Про що зараз можете подбати, щоб сприяти відновленню країни?
- відкрити серце для інших: у важкі часи особливе значення має «бути у своєму племені» — звертатись за підтримкою, коли важко, приймати її і надавати іншим. Хто для вас може бути опорою зараз, а для кого можете опорою бути ви? І безумовно важливо вміти бути другом самому собі, підтримувати себе і вимикати голос жорстокого критика у себе в голові.
- знати і практикувати техніки емоційної саморегуляції, коли емоції «збивають з ніг» або ви не можете зібратись докупи. Багато таких рекомендацій ви можете знайти на сторінці Хаб стійкості — платформі психологічної підтримки українців.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
