Первомайці доставили в сіру зону гумвантаж

Ірина Гурська

10 травня 2022 15:08

Гуманітарний вантаж, отриманий від Львівського центру волонтерства та захисту, первомайці Олександр Коваленко та Владислав Поплужний доставили на Березнегуватщину, де села потерпають від ворожих обстрілів. Люди живуть без хліба та електрики подекуди вже 2 місяці і потребують допомоги.

Розповідають волонтери Владислав та Олександр:

«Цього разу ми завантажувались у Львові двічі, і вже потім розвозили вантаж. В одній із поїздок з нами своєю машиною їздив ще Юрій Гордієнко. Частину вантажу ми передали і завезли двом підрозділам військових. Також передали амуніцію, бронежилети, наколінники, які купили за зібрані кошти. Передачі від жінок і родичів їм завезли. Ще одну частину розвезли по Первомайщині, в Синюхин Брід та РВА.

А одну машину, завантажену повністю, — ми вдвох повезли на Баштанський район, в села Березнегуватщини. Об’їздили 6 сіл. Села там обстрілюють. В одному із сіл нам довелось заночували. В ту ніч його обстріляли. Близько чути було, метрів 500 від нас влупило. Тож спали під обстрілами, їздили, як в тирі. З села в село їхали практично під прицілами. Дорога — в полі зору окупантів. Дякувати богу, не чіпали. Деякі села, в яких ми були, за кілометр-другий від лінії розмежування. Там залишились люди, які не можуть виїхати: пенсіонери, інваліди».

У Новій Григорівці зараз також гучно і неспокійно. У місцевої жительки пані Л. днями був День народження. Волонтери подарували їй 2 кілограми цукру. Кажуть: жінка раділа. З її вуст — про життя в «сірій» зоні:

«Стріляють, бахкають, гатять. Не живемо — виживаємо. Хліба немає, світла немає вже два місяці. Хліб не привозять, і не печем, бо немає світла. На коржиках. Шлунки хворі. Трохи допомоги давали. Що своє є — то качка, то молочко. Ми на кордоні з Херсонською областю. Там вже окуповано. До нас також заривались. Перешерстили всі хати, в людей всі телефони позабирали, порозбивали. Літаки над нами пролітають, поряд в селах бомби скидають на людські будинки — в селах Давидів Брід, Мала і Велика Олександрівка. Люди бачать, що Z намальовані. Зв’язку немає. На горище вилазиш, щоб рідним подзвонить. Отак і живем. Остання допомога була більше місяця тому, на початку квітня. Дякуємо хлопцям, що привезли».

Микола Скорий, житель села Кавказ поблизу Березнегуватого, розповідає про те, кому передадуть гуманітарну допомогу: жителі трьох сіл живуть без електрики і найнеобхіднішого.

Чоловік тут, на місці, допомагає та підтримує дітей, пенсіонерів, людей з інвалідністю — допомагає харчами, возить речі першої необхідності

Одну із жінок пенсійного віку днями пан Микола возив у лікарню: за 6 метрів від неї розірвався снаряд, жінка отримала поранення, їй посікло ноги.

Тетяна Пересунько, представниця Березнегуватської громади, прийняла від волонтерів гуманітарний вантаж. Жінка розповідає, що допомоги найбільше потребують маленькі села:

«В селищі ще більш-менш, а в ОТГ неспокійно. За даними від нашого голови, в нашому ОТГ пошкоджено три школи і два садочка. Деякі села прямо розбиті. Виїхали не всі. Кому нема куди виїхати — той залишається. Отримали гуманітарну допомогу. До нас багато звертається вимушено переселених людей. Людям з інвалідністю також передаватимемо, і пенсіонерам, і багатодітним. Передаємо на маленькі села, в яких складна ситуація. В одне село довго не могли передати допомогу, тому що нікого не впускали і не випускали. Цього разу більше привезли продуктів харчування і підгузки та пелюшки для дорослих. Ми в основному просили продукти. Люди цілими сім’ями приїжджають. Їм потрібна допомога».

Микола Михальчук, староста с. Лепетиха, розповідає про ситуацію в їхньому краї:

«Обстріли в нас бувають. Ми до кордону близько. І школу, і ангар з технікою пошкодили, і біля сільської ради потрапляння були. Прилітає. Без світла сиділи по 3 тижні. Дякувати РЕСу, відновлюють. За гуманітарну допомогу волонтерам дякуємо. Люди будуть вдячні. Роздамо пенсіонерам, малозабезпеченим і людям, які втратили роботу. В магазині є товари першої необхідності, але є люди, які з початку війни втратили свої прибутки і не мають, за що купувати. Багатодітним також розвеземо. Тому що є родини з 5, 6 дітьми, а діти ж хочуть їсти щодня. Є проблеми з підгузками — що дитячими, що дорослими, то будемо роздавати».

Волонтери запевняють, що продовжуватимуть свою роботу, адже бачать, що вона необхідна: «Якщо ці діти там, під обстрілами, не бояться, то як нам можна боятись?» — говорить Олександр Коваленко.

Волонтери висловлюють щиру вдячність Любомиру, Мар’яні та Ірині з Центру волонтерства та захисту; Євгену з Польщі за допомогу грошима, надане взуття, форму та дитяче харчування; Олегу Корнієнку та Тетяні Цурікі з первомайської поліції за підтримку коштами; Лілії Недашківській з Первомайської РВА, за допомогу й організаційну підтримку, Миколі Скорому з села Кавказ, котрий завжди відгукується на прохання про допомогу.

Читайте також: Робота без вихідних: первомайські волонтери 6 діб доставляли вантаж і вивозили людей з Донеччини