Первомайські волонтери доставили чергову партію гуманітарного вантажу. Цього разу одним із пунктів призначення стала гаряча точка на Миколаївщині. Історія про те, як чоловіки провели свій День волонтера: про дорогу в снарядах, евакуацію жінки з обстріляного села, про родину, в якій прихистили 10 дітей, та село, куди їдуть переселенці — з розповідей людей.
Волонтер Олександр Коваленко:
«Свій вантаж, як і попередні рази, ми з Владиславом забирали у Львові, від волонтерів Мар’яни та Любомира з Центру волонтерства та захисту. Коли завантажувались, ночували у Львові, якраз тоді, коли були обстріли. Бачили величезний клуб диму, а потім з новин дізнались, що то таке».
Розповідь продовжує Владислав Поплужний:
«Можна сказати, що основним місцем призначення цього разу ми визначили родину, де зараз живуть десятеро дітей. В одному із населених пунктів на Березнегуватщині діяла спортивна школа, там навчались і цілодобово перебували діти з малозабезпечених, багатодітних сімей. Коли розпочалась повномасштабна війна, частину дітей батьки забрали, а 10-ро залишились — їхні батьки з різних причин не змогли забрати: у когось загинув батько, у когось залишилась лише старенька бабця, чиясь мати не може добратись. Тож їх прихистив один чоловік, Микола. Він піклується про дітей, годує їх, продовжує навчання та заняття спортом, дуже за них переживає. Ми повезли проднабори, які отримали в Львові, цим дітям. Такі хороші набори: консерви, солодощі, соки, багато всього.
Діти отримали продовольчі набори
Також залишили Миколі макарони, підгузки для дорослих, сірники і свічки, дитяче харчування — тому що він постійно допомагає місцевим жителям, роздасть, бо знає, кому що треба. Це взагалі людина з великої літери. Допомагає всім, особливо пенсіонерам та інвалідам.
На Березнегуватщині зараз гаряче. Ми їхали дорогою, обабіч якої лежали нерозірвані снаряди. Бачили багато воронок і снарядів на полях. На станції Березнегувате бачили обстріляну 2-поверхівку.
Обстріляна 2-поверхівка на станції
Завозили гумвантаж в різні села. Коли заїхали в одне, побачили, що там палає будівля — був обстріл. З того села ми евакуювали одну жінку — Тетяну Григорівну. Довезли її до Первомайська, а потім її син забрав».
Тетяна Григорівна з волонтерами
Тетяна Григорівна, жителька села в Березнегуватському районі:
«У нас жахіття. Біля нашого села зовсім близько стоять російські війська. І вони нас гатять цей тиждень. Вночі що коїлось — жахіття. О 22-й годині як почали гатити по селу, всю ніч, десь зо 15 вибухів точно було. Лінію електропостачання перебили — світла немає вже два дні. А оце вчора в обід вгатили в будинок біля мене — гуртожиток для будівельників. Добре, що і вони були на роботі, і я була на роботі. Бо снаряд потрапив в той будинок: хата палає, вікна повилітали, дах у мене в дворі лежить і горить. У мене також вікна повибивало. Мусила виїхати, бо як же жити. До нас ще й бояться їхати, то добре, що волонтери були — забрали, дякую їм. Я оце виїхала, а з села телефонували, то казали, що знов гахкало.
Вчора люди почали виїжджати, коли побачили, що коїться. До сусідніх сіл вивозять пенсіонерів, інвалідів, а чоловіки позалишалися — у всіх же господарство. А вони ж (окупанти — ред.) недалеко, через річку. Поряд село теж обстріляли: школу, сільраду, клуб, центр весь. В заправку вгатили, такий чорний дим йшов — жах. У нас поряд маленьке село є, де кілька пенсіонерів живуть, то й там 5 чи 6 воронок. Гаряча точка у нас. Зібрались починати посівну — а не можна, небезпечно. Люди, які тримають скотину, як тільки до річки за водою приїдуть — так росіяни стріляють, щоб воду навіть не брали. Світла нема 2 дні, РЕСовці бояться до нас їхати. Тяжко у нас. А у мене передінфарктний стан. Вимушена виїхати».
Доставили волонтери гуманітарний вантаж не тільки в Березнегуватський район, а й в Первомайськ — ліки для військових та необхідні речі в Товариство інвалідів. А також в село Сирове на Врадіївщині, куди зараз приїжджають переселенці.
Сергій Базаренко, староста села Сирове:
«Всю гуманітарну допомогу ми роздаємо тим переселенцям, які приїхали, а також багатодітним родинам, чиї батьки пішли воювати. Привезли нам в основному продукти харчування, проднабори, а також підгузки для дорослих — у нас є 4 людини з інвалідністю.
Лілія Недашківська отримує ліки для мешканців
До нас зараз багато людей приїздить. Ось сьогодні 4 родини приїхало. В нас зараз є люди з Харкова, Донецька, Луганська, Покровська. Це окрім тих, хто до родичів приїхав з інших міст. Мабуть, добре приймаємо. Нині, де хто до хати пустив жити — копійки ніхто не взяв».
Волонтери Владислав Поплужний та Олександр Коваленко скромно говорять: робимо те, що маємо робити. І дякують людям, завдяки яким така допомога можлива: Центру волонтерства та захисту, волонтерам зі Львова, Лілії Недашківській із РДА та всім, хто допомагає з паливом.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
