Яна та її восьмирічна донька Марічка уже кілька тижнів, як у Первомайську. Вони зі східного Щастя. Тут опинилися, як і більшість у наш жахливий час. Рятувалися від обстрілів та переслідувань. Приїхали сюди разом із друзями та собакою. Їхали в обстріляній машині з розбитим склом і молилися Богу, аби вижити. Вціліли! Юрій, один із їхнього гурту, досі не може оговтатися від тих подій. Каже, ще в житті так швидко ще не їздив. Їхали, куди очі бачили. Без речей та харчів. При собі мали лише документи.
«Нас дуже гарно прийняли в Первомайську. Люди допомагають, дякую щиро за чисті і добрі серця»
Їхали, а навкруги були обстріли
24 лютого, о 4.50, почався жахливий обстріл нашого міста. Нам прийшлося спуститися в підвали, в більш безпечніше місце. Обстріли не вщухали. Обстріли були постійними і нарощувалися з кожною хвилиною. Снаряди летіли по усьому місту. Пошкодили нам автомобіль. Три рази ми намагалися вийти з підвалу і їхати геть. Але коли ми виходили, то поруч нас постійно зривалися снаряди. Ми тікали. Ховалися в підвал. За третій раз, слава Богу, ми змогли виїхати.
Їхали, а навкруги були обстріли. Їхали в машині, в якій вже не було вікон. Їхали, просто їхали. Чесно, і не знали навіть, куди їхати. Не могли розуміти, в яке місто нам їхати, що нам робити, З собою, на жаль, були лише документи, і все. Більше нічого не було. Спочатку приїхали в одне із міст Дніпропетровської області. Побули там, але постійно працювали сирени. Це дуже лякало. Перемістилися в інше місто. Поки знаходимося тут. Сподіваємося, що це безпечна територія.
Дуже налякані. У великому шоці від того, що була гарна робота, була новостворена громада, яка розвивалася, було житло, була посада і, на жаль, ми залишися без нічого. Сподіваємося, що буде Перемога. Надіємося, знаємо, що буде Перемога за нами, що ми повернемося в українське Щастя і будемо його відновлювати.
Місто Щастя 25 лютогоФото: Голова Луганської ОДА Сергій Гайдай
Стріляти по Щастю почали ще 16 лютого
На жаль, по нашому місту обстріли почалися набагато раніше, аніж по всій країні. Снаряди летіли по електричній станції, маємо на нашій території Луганську ТЕС. Її зруйнували, зруйнували вщент. Також снаряди летіли в ці дні і по місту. На околиці міста були попадання в будинки. Ми одні із перших почали це відчувати, на жаль, з 16-го числа.
Кулі свистіли над головою, і якби не пес, ми б втратили подругу
Коли ми виходили з підвалу, щоб сісти в машину, в десяти метрах від нас, біля сусіднього під’їзду, розірвався снаряд. Ми побігли назад в під’їзд. Вже почали літати осколки. У під’їзді був дуже складний замок. Ми не могли відкрити замок, а осколки летіли. Вже коли ми забігали в під’їзд, то моя подруга впала. Її потягнув собака. Осколок пролетів над головою. Тобто, якби не собака… Вона врятувала її життя.
У Первомайську є добрі люди, які нам допомагають
Нас дуже гарно прийняли в цьому місті. Люди намагаються допомогти. Є волонтери, які забезпечують продуктами та одягом. Бо ми приїхали у всьому зимовому. А на вулиці уже весна. Люди допомагають, дякую велике за чисті і добрі серця.
Чи могли подумати, що 2014 рік повернеться знову?
Війна в 2014 році у нас була активна. Ось маленьку донечку я народила в 2014-му. З нею ховалися в підвалі. Вона у мене була немовлям, тобто підгодовували там. Жили в підвалах. Потім якось, знаєте, коли заморозився цей конфлікт, то ми сподівалися, що все ж таки будуть домовленості, повернуться території і вже буде тихо й спокійно. Але не так сталося, як гадалося. На жаль, пішли ці обстріли жахливі.
Восьмирічна Марічка плаче і досі
Спочатку діти були дуже налякані, але я дуже щаслива, що я змогла її забрати, що вона поруч зі мною. Адаптуємося, але важко. Бо залишила там своїх друзів. Вона дуже турбується про них. Зв’язочку немає. Вона не може додзвонитися до них, то дуже хвилюється. Сподіваємося, що вони всі житі та здорові.
«Поверьте, нас уничтожают, нас убивают. Пожалуйста, восстаньте!» Звернення до росіян
Перейду на російську. Я хочу сказать всем жителям России. Это не военная операция. Поверьте, нас уничтожают, нас убивают. Пожалуйста, восстаньте! Восстаньте, прекратите эту войну против нас! Спасите жизни своим детям и спасите жизни в Украине!
Я дуже сподіваюся на скоре повернення в українське Щастя
Знаєте, багато читаємо українських новин, бачимо наразі, що ворог потроху відступає, тобто наші ЗСУ, територіальна оборона — вони відбивають потроху, маленькими кроками, але вони відбивають, а я сподіваюся на дуже скоре повернення в українське Щастя.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
