13 грудня 2021 року в Первомайському краєзнавчому музеї влаштували Андріївські вечорниці. На свято завітали студенти Первомайського політехнічного інституту, гуртківці ДЮЦНВ та журналістка Гард.City.

Гард.City вже писав про цікаві звичаї Андріївських вечорниць, а нині свято Андрія за усіма традиціями влаштували в Первомайському краєзнавчому музеї. Завідувачка музею Олена Красіна підготувала власноруч випечену калиту: великий круглий хліб з маком, прикрашений колосками з тіста. Калита символізує сонце, тому має бути круглою, рум'яною та дуже гарною, а ще солодкою та досить-таки твердою, аби не розвалилася під час розваг. Хліб розділений прикрасами з тіста на 12-ть частин, що символізує місяці року, посередині має отвір, щоб можна було підвісити калиту на червоній стрічці. А навіщо читайте!

Першими гостями були студенти. Молодь послухала захопливу розповідь Олени Красіної про давні традиції свята Калити та Андрія. Найбльш цікавим було дізнатися, що раніше в українців новорічним деревом була не ялинка, а вишня! На початку грудня, на свято Катерини, в садку викопували молоду вишеньку та саджали її в діжку у хаті. За тією вишенькою дуже ретельно доглядали, аби не засохла, а добре себе почувала, бо як вишенька прийметься — в хаті буде добробут. Якщо вишенька розквітала до Різдва, це був дуже добрий знак.

Калита ж уособлює зимове сонце, яке щодня меншає, бо, як вірили давні слов'яни, сили холоду й темряви відкушують від нього по шматочку. Тому і дні стають коротшими, а надворі холоднішає. В дохристиянські часи божество на ім'я Калита приходило, щоб порятувати сонце, і це йому незсмінно вдавалося, бо вже 22-го грудня день повертає на весну та починає по хвилинці збільшуватися.

З прийняттям християнства Калита трансформувалася в День Андрія, який був улюбленим святом української молоді. Адже саме цього дня парубкам можна було бешкетувати як завгодно, а дівчатам ворожити на щасливу долю. Також на Андріївських вечорницях влаштовували розваги, найвеселішою з яких було кусання калити. Саме задля цього й зібралися відвідувачі музею.

Роль пана Калитинського дісталася студентові Андрію, котрий і тримав калиту на палиці з червоною стрічкою. Решта парубків за чергою вправлялися у ролі пана Коцюбинського: під'їжджали верхи на коцюбі та намагалися вкусити калиту. А це виявилося не так вже й просто! Дівчата тупцювали у кутку, проте і їх вмовили побути пані Рогачинською: за традицією, дівчата їдуть кусати калиту верхи на рогачі. Як всі настрибалися досхочу, калиту розділити на всіх, авторку статті також пригостили.

Слідом за студентами до музею завітали діти з ДЮЦНВ, гуртків краєзнавчого туризму «Орелі» та пішохідного туризму «Гіпаніс».

Отут вже почалися справжні веселощі. Спочатку юні гості тихенько сиділи й слухали розповідь про традиції свята Калити, але щойно справа дійшла до стрибків через рогач із коцюбою, здійнявся галас та сміх. Стрибуни виявилися вправними!

Час був переходити до найцікавішого етапу свята кусання калити. Отут вже вишикувалася черга!

Всі хотіли побути паном Коцюбинським чи пані Рогачинською

А дехто робив спроби навіть по кілька разів: так дітям хотілось вкусити ту недосяжну калиту. А хто не дострибне, тому вимащували носа сажею!

Проте найбільш наполегливим вдалося дострибнути

Коли усі спробувати свої сили, калиту розділили на всіх. Свято вдалося, й тепер юні первомайчани, що побували на вечорницях, точно запам'ятають ці гарні звичаї, а згодом розказуватимуть про них і своїм діткам.

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.

Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися