Наближаються новорічні свята і центральна площа Первомайська засяє яскравими вогнями гірлянд та арок. Черговий кований подарунок від Дмитра Вавриняка — Синій Водяний Тигр — скоро прикрасить площу і стане не лише символом 2022 року, а й чудовою фотозоною. Журналістка Гард.City відвідала студію художнього кування «Вармет» і побачила готову скульптуру. Що ще? Читайте!
Я давно мріяла потрапити до студії художнього кування «Вармет», що у Грушівці, і на власні очі побачити місце, де ковалі створюють казкову красу. Перед новорічними святами, як відомо, мрії здійснюються. І ось я у величезному приміщенні з шістьма боксами, де повсюди ажурні ворота, решітки, скульптури, ліхтарі, лавки, металеві звірята, свічники, квіти, мангали у формі автомобілів та потягів, взуттєві полиці, урни та, навіть, хто б міг подумати, клітка для папуги. До речі, минулого року центральну площу міста прикрашали зроблені Дмитром Вавриняком і його помічниками арки, сніговики і символ 2021 року — Білий Металевий Бик.
На моє прохання майстер демонструє процес виготовлення однієї кованої деталі. Коли горно починає шумно дихати вогнем, таке відчуття, що переносишся на машині часу в давню казку. У горні розігрівається металева заготовка до температури 900-1050 градусів (чим вище температура, тим яскравіше світіння металу). У процесі роботи ковалі визначають температуру нагрівання заготовки за кольорами. Час розігрівання залежить від товщини металу, в середньому 2-3 хвилини. Розігрітий метал відбивається пневматичним молотом, на ковадлі вигинається молотком, затискається у лещатах і закручується в спіралі і завитки. Навіть виготовлення звичайного листка — творчий процес в кілька етапів. Спочатку листок зображується в натуральну величину на металі, потім вирізається плазмовим зварювальним апаратом, обробляється від зазубрин, на ньому малюються насічки і вибиваються зубилом або спецмолотками. А ще листочок потрібно оживити — вигнути його до природної форми за допомогою відповідного інструменту.
Коваль розповідає, що на виготовлення кованої троянди витрачається від одного дня до півтора, теж саме на вазу, інші квіти — півдня, в залежності від складності роботи. «Перший екземпляр будь-якого виробу виготовляється завжди довше, ніж його наступні копії. Тигра виготовляли у перервах між роботою 2 місяці, якщо б робили лише його, знадобилося б близько 15 днів. Фарбування теж тривало кілька днів. Спочатку композицію поґрунтували, після висихання покрили фарбою. Фарбу використовуємо лише перевірену і якісну — дніпропетровську «вагонку». Працюємо нею років 8 і нарікань немає, не втрачає блиску, не покривається іржею, довго тримається.
Найскладніше виготовляти ковані ворота, ми за 13 років зробили їх більше півтисячі різних. Кожна брама індивідуальна, із своєю складністю, бувають з дуже важким довгим процесом виготовлення, але це цікаво. Я сам виїжджаю до господарів, роблю заміри, виготовляю ескізи. Все частіше чуємо від людей: «Зробіть, щоб було гарно, ми вам довіряємо, бо бачили і знаємо вашу роботу».
— Які проблеми турбують вас як підприємця?
— Великою проблемою для мене, як і для інших підприємців, є наймані робітники. По-перше, у нас немає постійної зайнятості, конвеєрного виробництва, кожне замовлення ексклюзивне, з різними розмірами, завданнями, складністю, тож не всі навіть професійні зварювальники можуть справитися з процесом виготовлення кованого виробу. Сучасний коваль — це і художник, і кресляр, і математик, і зварювальник. У нього має працювати уява і образне мислення. А ще це уважність, техніка безпеки і відповідальність. В середньому у студії зайняті 4-5 людей, якщо роботи багато — 8-10 чоловіків, наразі кінець сезону, тож працюємо лише удвох з Євгеном. Карантини, на щастя, ніяк не позначилися на нашій роботі.
Дмитро з Євгеном за роботою
— Чи правда, що нині ковані меблі користуються великим попитом і які речі найчастіше замовляють первомайці?
— Ковані вироби надійні, практичні, довговічні, легко піддаються реставруванню. Завжди у виробі можна щось змінити, замінити чи додати якийсь фрагмент. Кована річ прослужить людині мінімум 50 років. Які ковані вироби найпопулярніші у первомайців? Люди будувалися і будуються, тож попитом користуються арки, ворота, забори, решітки на вікна, сходові перила, сходи, вішалки, полочки для взуття, ковані бра, сувенірні речі, останнім часом стали популярні ковані меблі: столи, ліжка, полички. Минулої зими ми виготовили 10 мангалів, 7 вже продані, 3 залишилося лише тому, що вони недороблені.
— Що найцікавіше виготовляти?
— Новорічні скульптури виготовляти дуже цікаво, для мене це новий вид діяльності і поки що дуже азартний. Коли діти приходять на екскурсії, а їх було організовано у нас зо п’ять, вони із захопленням спостерігають за процесом виготовлення кованих виробів, самі пробують працювати молотами. І це добре, що ковальство, пройшовши безліч епох, приваблює молодь і залишається актуальним.
— Для вас це бізнес чи улюблена справа?
— Для мене художня ковка — не бізнес, жодного коваля-мільйонера немає. Це творчість, справа, яка мені до душі. Знаєте, на заводі люди отримували більшу зарплату, ніж я, підприємець, мав у перші роки роботи в кузні. Тому що потрібно було вкладати чималі кошти в будівництво приміщень та обладнання, цей процес триває й досі. Спочатку кузня знаходилася в центрі міста, нам стало мало місця. Купили територію у Грушівці, три роки тому побудували бокси і щороку я щось добудовую.
На моє запитання щодо парку кованих виробів, Дмитро жартома відповідає: «Якщо місцева влада присвоїть мені звання Почесного громадянина міста, то я обіцяю, що Синій Тигр буде першою скульптурою в новому парку кованих виробів. А ще працюватиму над організацією в нашому місті щорічного ковальського фестивалю».
Відвідавши «Вармет», я зробила висновок, що ми з вами бачимо кінцевий результат — гарний художній виріб. Але ж за ним стоїть важка фізична праця, постійно напружені м’язи, обпечені, в мозолях руки (не рятують навіть найтовстіші рукавиці), повсякчасний шум, пропалений одяг, важкі інструменти! На жаль, не завжди люди цінують і поважають працю інших. Лавки з тризубами, які були встановлені у парку Дружби народів, пошкоджені вандалами і нині знаходяться на реставрації у «Варметі». Сподіваюся, колись первомайці навчаться любити своє місто. Цього хоче і Дмитро Вавриняк, який оптимістично дивиться у майбутнє і вітає усіх городян з новорічними святами, бажає міцного здоров’я, миру й добра.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.
Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.
