Маючи педагогічну освіту, Світлана Ярославівна Мілько 13 років працює молодшою медичною сестрою у КП «Первомайський міський центр ПМСД». Про переваги і труднощі професії, про родину і захоплення охоче розповіла під час інтерв’ю журналістці Гард.City.
Світлана Мілько, молодша медична сестра КП «Первомайський міський центр ПМСД»
— Світлано Ярославівно, розкажіть про себе.
— Я народилася і весь час проживала у Первомайську, чим і пишаюся, бо дуже люблю своє місто, хочу, щоб люди з нього не виїжджали. Тут мої батьки, моя родина, діти і онуки.
За освітою я педагог, 27 років пропрацювала у дитячому садочку вихователем і вийшла на пенсію за вислугу років. Зрозуміла, що вдома сидіти не буду, хочу працювати, бо ще молода і повна енергії. За законом у педагогічній сфері працювати не мала права, тож дізнавшись, що є місце санітарки у поліклініці, прийшла сюди трудитися. І ось на сьогодні я маю 13 років стажу на посаді молодшої медичної сестри (санітарки).
— Як вас прийняв колектив?
— Колектив у нас хороший, дружний, звикла швидко. Хоч я розумію субординацію, але відношення вищого працівника до працівника рангом нижче доброзичливе, дивляться не на те, хто ти за посадою, а на твоє ставлення до роботи. Тому я задоволена роботою і вже стільки років пропрацювала.
— Будь-яка робота з людьми – нелегка, а що стосується пацієнтів — тим паче.
— Так, труднощі є, як і всюди у житті. Я розумію, що до нас здебільшого приходять люди, які мають проблеми із здоров’ям, тож часто вони роздратовані, схвильовані. Але ми, як люди що стоять на захисті здоров’я, повинні культурно й спокійно спілкуватися з ними, пояснити, підказати. У мене старенька мати, тому я завжди допоможу бабусі чи дідусеві, проведу до потрібного кабінету.
— Що вам найбільше подобається у вашій професійній діяльності?
— Найбільше подобається чистота і порядок, тому що я це люблю. І особливе задоволення отримую, коли люди цінують і підтримують цей порядок.
— А що б хотіли удосконалити в роботі?
— Дуже б хотілося мати сучасний прибиральний інвентар. Кабінети сімейних лікарів у нас гарні, сучасні, відремонтовані, оснащені новими меблями. Відремонтовані санвузли. Потрохи все покращується, і це радує, хоч у нас додається роботи, бо після ремонту потрібно все прибрати і вимити.
— Яка ділянка роботи закріплена за вами?
— Залежно від квадратури, у кожного з нас є певна кількість кабінетів. За мною на моєму другому поверсі закріплено 6. Ми приходимо на 7.00 ранку, за годину маємо промити кабінети, коридор, санвузли. Другий раз миємо з 11.00 до 12.00, а третій — у кінці робочого дня. Один раз на тиждень я роблю генеральне прибирання у кабінеті щеплень і раз на місяць у терапевтичних кабінетах.
— У зв’язку з епідемією, роботи додалося?
— Так, звичайно, протягом всього дня, через кожні дві години, ми протираємо і дезінфікуємо ручки дверей, стільці на коридорах, тобто проводимо обробку поверхонь.
— У вас є подруги у колективі?
— Є, і я вдячна долі, що привела мене сюди. Ми майже всі одного віку, спілкуємося, підтримуємо одна одну, можемо посекретничати. Якщо є якась робота, збираємося всі шестеро, що працюють на поверсі, і вирішуємо, як правильно її зробити. Є свої маленькі колективні традиції, наприклад, відзначаємо дні народження з тортиком і чаєм.
— Розкажіть про свою родину, скільки дітей, онуків?
— Нас семеро, живемо у великому будинку в мікрорайоні Скеля, в дуже гарному живописному місці поруч із річкою. У нас з чоловіком двоє дітей — сину Віталію 40 років, дочці Ірині 37 років, маємо двох онуків — Владислава та Анастасію. Чоловік теж працює у поліклініці слюсарем, вже років вісім. Тож ми і на роботі разом, і вдома.
— Як ви відпочиваєте і розслабляєтеся?
— Найкраща релаксація – це чути, як вранці тьохкають солов’ї, курличуть журавлі і квакають жаби. Ми маємо свій город, я люблю на ньому працювати, радію кожній рослині і квітці. Це робить мене щасливою.
— Фізична робота, невелика зарплатня — що втримує вас у професії?
— Мабуть, звичайна любов до своєї роботи.
— Що б ви побажали колегам напередодні Дня медичного працівника?
— Сьогодні це дуже нелегка робота, тому уклін всім медпрацівникам, особливо лікарям — людям, яким доводиться лікувати пацієнтів і добрим обнадійливим словом, і ліками, бути професіоналами з великою літери, від яких залежить наше життя і здоров’я. Хочеться, щоб держава шанувала і підтримувала медиків. Бажаю усім працівникам медичної галузі міцного здоров’я, успіхів, наснаги, достатку та доброго настрою.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
